ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 15/172-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Погребняка В.Я., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:

ОСОБА_4 - особисто,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоконал" - Лимаря Р.Р.,

Київського міського центру зайнятості - Гузь А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 у справі №15/172-б за заявою Управління Пенсійного Фонду України у Солом'янському районі м. Києва про визнання банкрутом Промислової академії, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2016р. (суддя Пасько М.В.) визнано кредиторами Промислової академії (ідентифікаційний код 14315017):

-Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва (ідентифікаційний код 26063727) на суму 209.845, 23 грн., з яких: 2.436, 00 грн. - вимоги першої черги, 112.539, 32 грн. - вимоги другої черги, а 94.869, 91 грн. - вимоги третьої черги;

-Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39471390) на суму 922.168, 85 грн., з яких: 2.436, 00 грн. - вимоги першої черги, 359.385,66 грн. - вимоги другої черги, 198.510, 34 грн. - вимоги третьої черги, а 361.836,85 грн. - вимоги шостої черги;

-публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664) на суму 11.129, 29 грн., з яких: 2.436, 00 грн. - вимоги першої черги, 8.693, 29 грн. - вимоги четвертої черги;

-публічне акціонерне товариство "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305) на суму 112.081,99 грн., з яких: 2.436, 00 грн. - вимоги першої черги, 96.308, 59 грн. - вимоги четвертої черги, а 13.337, 40 грн. - вимоги шостої черги.

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів Промислової академії (ідентифікаційний код 14315017) до першої черги задоволення, вимоги наступних кредиторів:

-ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на суму 133.252, 94 грн.;

-ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на суму 522, 14 грн.;

-ОСОБА_11 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на суму 137.281, 42 грн.;

-ОСОБА_12 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) на суму 50.000, 00 грн.

Відмовлено у визнанні кредиторами Промислової академії (ідентифікаційний код 14315017) частково:

-публічному акціонерному товариству "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305) на суму 1.500, 00 грн.;

-Голосіївській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ідентифікаційний код 26080410) на суму 682, 51 грн.;

-товариству з обмеженою відповідальністю "Навчальний науково-виробничий центр "Промислова академія" (ідентифікаційний код 37739921) на суму 500.000, 00 грн.;

-ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на суму 785.228, 94 грн.;

-ОСОБА_11 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на суму 182.878, 63 грн.;

-ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) на суму 345.087, 03 грн.;

-ОСОБА_13 (ідентифікаційний код НОМЕР_6) на суму 106.457, 21 грн.

Затверджено реєстр вимог кредиторів зі змінами у зв'язку з включенням до нього вимог поточних кредиторів, які визнанні судом на загальну суму 3.699.488,48 грн.

Зобов'язано ліквідатора боржника арбітражного керуючого Нестеренка О.А. включити, розглянуті судом, вимоги поточних кредиторів до реєстру вимог кредиторів та його оновлену редакцію надати суду для долучення до матеріалів справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (колегія суддів: головуючий суддя Шипко В.В., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016р. в частині розгляду вимог ОСОБА_4 залишено без змін.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та прийняти нове рішення про визнання грошових вимог ОСОБА_4 до боржника на суму 345 087,03 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні заявник касаційної скарги змінив свої вимоги та просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2011р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом Промислової академії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2012р. призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 25.12.2012р. затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2015р. затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 07.07.15 на загальну суму 1.822.198, 66 грн. Постановою господарського суду м. Києва від 22.10.2015р. визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Нестеренко О.А.

15.12.2015р. ОСОБА_4 звернувся до господарського суду м. Києва із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 345 087, 03 грн.

Розглянувши заявлені кредиторські вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у визнанні кредитором Промислової академії ОСОБА_4 на суму 345 087, 03 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій послались на те, що заявник прийнятий на роботу та звільнений з посади ще до порушення справи про банкрутство, тому в нього не виникло поточних вимог до боржника, а порядок погашення кредиторських вимог із заробітної плати в процедурах банкрутства не розповсюджуються загальні норми законодавства, що регулюють погашення заборгованості з оплати праці та відповідальність роботодавця, окрім погашення поточних вимог.

Крім цього, як зазначив суд апеляційної інстанції, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника з метою можливого відновлення платоспроможності забороняє погашення вимог кредиторів, що виникли до порушення справи про банкрутство окрім деяких вимог у т.ч. і заробітної плати. Також не передбачена можливість збільшення цих кредиторських вимог за рахунок нарахування додаткових платежів (пеня, штраф, 3% річних, індекс інфляції т.і.) про що вказує стаття 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції яка діяла під час порушення провадження у справі).

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попе6редніх інстанцій, грошові вимоги кредитора ОСОБА_4 до боржника на суму 345087, 03 грн. складаються з 327145,77 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати та 17941,26 грн. - суми індексації оплати праці за весь час затримки виплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За змістом ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому на вимоги щодо стягнення заробітної плати наслідки пропущення вказаного строку не розповсюджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся з кредиторськими вимогами під час здійснення ліквідаційної процедури, які складаються з середнього заробітку за весь час затримки виплати в сумі 327145,77 грн та індексації оплати праці за весь час затримки виплати в розмірі 17941,26 грн.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оплату праці" до заробітної плати включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Відповідно ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стаття 117 КЗпП України, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу.

Таким чином, затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Розглядаючи заяву про визнання кредиторських вимог ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій не врахували вищезазначені норми трудового законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 19 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України про банкрутство.

Посилаючись на те, що заявник прийнятий на роботу та звільнений з посади ще до порушення справи про банкрутство, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи були виплачені заявникові у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, належні йому суми та чи були підстави для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України та індексації.

Відповідно до ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень касаційного суду згідно статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що оскаржувана постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 у справі №15/172-б прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягають скасуванню, а справа в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 - передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва .

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, розглянути спірні вимоги із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство та законодавства про оплату праці, оскільки розгляд таких вимог має певну специфіку, що відрізняє процедуру розгляду вимог по заробітній платі від розгляду спірних вимог конкурсного кредитора, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 у справі №15/172-б скасувати.

Справу №15/172-б в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Погребняк В.Я. Удовиченко О.С.