ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року Справа № 910/7462/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивачане з'явились (про дату, час та місце судового засідання повідомлено належним чином)від відповідачаЯстреб Т.І. (дов. № 154 від 09.02.2015)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 13.05.2015 Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015у справі№ 910/7462/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"простягнення 8 429,76 грн.

Відповідно до розпорядження секретаря першої судової палати від 10.09.2015 № 02-05/660 для розгляду справи № 910/7462/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Кролевець О.А., Попікова О.В. (доповідач)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення суми страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 8 429,76 грн., оскільки відповідач як страховик винної в ДТП особи всупереч вимогам статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України не повністю відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі №910/7462/15-г (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 (колегія суддів: головуючий Самсін Р.І., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", у відповідності до яких ПАТ "Страхова компанія "Країна" виплатила на користь ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в сумі 25 380, 84 грн., виходячи з висновків звіту про оцінку № 23/05/12 від 26.04.2012 колісного транспортного засобу, і відповідно відсутні підстави для додаткового стягнення 8 429,76 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015, ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статі 993 Цивільного кодексу України, а також неправильне застосування статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів". При цьому скаржник наголошує на тому, що відповідно до норм законодавства, які регулюють відносини між страховиками та є обов'язковими для застосування до правовідносин, які склались між ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" та ПАТ "Страхова компанія "Країна", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі фактично виплаченого страхового відшкодування.

Крім того скаржник наголошує на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, не врахування якої призвело до невірних висновків та як наслідок - до прийняття судами попередніх інстанцій неправомірних рішень у даній справі. Зокрема скаржник звертає увагу на те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Країна" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Страхова компанія "ВУСО", залишивши без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарги підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.07.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" як страховиком та Приватним акціонерним товариством "Колос" як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 271460-02-21-01, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного транспорту, а саме: Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1.

23.04.2012 в місті Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_6, Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_7 та автомобіля Opel Kadet, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті якої було пошкоджено застрахований ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" автомобіль.

Згідно з постановою Червонозаводського суду м. Харкова від 14.05.2012 у справі №2035/4240/2012 особою, винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, що призвело до настання ДТП, визнано водія ОСОБА_5

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з умовами договору страхування № 271460-02-21-01 від 15.07.2011 ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" здійснило виплату ПАТ "Колос" (на рахунок СТО) страхового відшкодування в загальному розмірі 34 320, 60 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої застрахованому транспортному засобу Mitsubishi Lancer внаслідок ДТП, що сталась 23.04.2012. Виплата страхового відшкодування здійснена ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" відповідно до приписів статті 25 Закону України "Про страхування" на підставі заяви страхувальника від 23.04.2012 та страхового акта № 2224-02 від 04.07.2012, згідно з яким сума страхового відшкодування в загальному розмірі складає 34 320, 60 грн.

Факт виплати вказаного страхового відшкодування підтверджується платіжними дорученнями № 8062 від 04.06.2012, № 8156 від 05.06.2012, № 8220 від 06.07.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судами також встановлено, що транспортний засіб - автомобіль Opel Kadet, державний номер НОМЕР_3, яким керував винний у скоєнні ДТП 23.04.2012 ОСОБА_5, застрахований Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1442800 (Поліс) від 14.12.2011, яким передбачений ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого, в сумі 50 000 грн. та франшизу в сумі 510 грн.

В подальшому ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" направило на адресу ПАТ "Страхова компанія "Країна" регресну вимогу № 2419 від 22.05.2013 на суму 34 320, 60 грн., за результатами розгляду якої 25.09.2013 ПАТ "Страхова компанія "Країна" здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" в меншому розмірі - 25 380, 84 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" із позовом про стягнення з ПАТ "Страхова компанія "Країна" заборгованості з відшкодування решти виплаченої позивачем суми страхового відшкодування за договором № 271460-02-21-01 від 15.07.2011 у розмірі 8 429,76 грн., вимоги якого обґрунтовані приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для стягнення 8 429,76 грн. та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з такого. Виплата страхового відшкодування за вимогою ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" була здійснена ПАТ "Страхова компанія "Країна" з урахуванням передбаченої договором № АВ/1442800 від 14.12.2011 франшизи в сумі 510 грн., відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", статтею 29 якого при здійсненні відшкодування передбачено врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також на підставі звіту фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про оцінку колісного транспортного засобу № 23/05/12 від 15.05.2012, відповідно до якого за результатами оцінки було визначено серед іншого також вартість відновлюваного ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля Mitsubishi Lancer з урахуванням фізичного зносу у розмірі 25 890, 84 грн.

Однак колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, вважаючи, що ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" у своїй регресній вимозі до ПАТ "Страхова компанія "Країна" безпідставно не врахувало коефіцієнту фізичного зносу автомобіля всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", виключно нормами якого, на думку судів, регулюються регресні відносини між сторонами у даній справі, прийняли у якості єдиного та належного доказу розміру збитку, завданого застрахованому автомобілю Mitsubishi Lancer у ДТП 23.04.2012, розрахунок вартості відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу згідно зі звітом фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про оцінку колісного транспортного засобу № 23/05/12 від 15.05.2012.

Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

З наведених приписів законодавства вбачається, що ПАТ "Страхова компанія "ВУСО", як страховик, отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування і таке право переходить до нього саме в обсягах фактично понесених витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума фактичних витрат ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" на страхове відшкодування за страховим актом №2224-02 від 04.07.2012 складає 34 320, 60 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 8062 від 04.06.2012, № 8156 від 05.06.2012, № 8220 від 06.07.2012.

Отже, саме в межах вказаної суми до позивача в порядку статті 512 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги.

Відтак, враховуючи, що за вимогою про сплату страхового відшкодування ПАТ "Страхова компанія "Країна" як страховик цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП сплатило ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" 25 380, 84 грн., колегія суддів вважає, що в даному випадку є підстави для стягнення з відповідача решти суми, відшкодованої позивачем за договором № 271460-02-21-01 від 15.07.2011, в розмірі 8 429,76 грн. (з урахуванням передбаченої договором № АВ/1442800 від 14.12.2011 франшизи в сумі 510 грн.).

Посилання ПАТ "Страхова компанія "Країна" на звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 23/05/12 від 15.05.2012, виконаного оцінювачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 на замовлення ПАТ "Страхова компанія "ВУСО", відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 25 890, 84 грн., тобто менше визначеної позивачем суми, яка підлягає відшкодуванню, колегія суддів відхиляє, оскільки звіт фіксує можливу, а не фактичну суму відшкодування. Реальним же підтвердженням її розміру є саме платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, в розмірі якого до страховика перейшло право вимоги відшкодування своїх фактичних витрат до особи, відповідальної за завдані збитки.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, який підтримав позицію місцевого суду, дійшов суперечливих висновків, відхиляючи посилання ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, на застосуванні якої наголошував позивач при здійсненні судами розгляду спору у даній справі, та при цьому враховуючи висновки, викладені у згаданій постанові, зокрема, стосовно того, що ані Законом України "Про страхування", ані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

При цьому доводи ПАТ "Страхова компанія "Країна" про необхідність зменшення суми відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, нормою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте здійснення ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" виплати страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі без врахування фізичного зносу не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 271460-02-21-01 від 15.07.2011, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже з приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки ПАТ "Страхова компанія "Країна", яке є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Водночас зі змісту пункту 2.5 договору № 271460-02-21-01 від 15.07.2011 добровільного страхування наземного транспорту вбачається узгодження страховиком та страхувальником умов про визначення страхового відшкодування без врахування амортизаційного зносу та його виплата останньому внаслідок події ДТП без врахування такого коефіцієнту, що не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Викладене доводить, що судами попередніх інстанцій в процесі вирішення спору по суті було безпідставно не взято уваги приписи статті 27 Закону України "Про страхування" та статі 993 Цивільного кодексу України, а також неправильно застосовані норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", що призвело до помилкових висновків. Натомість доводи ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ "Страхова компанія "Країна" заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 8 429,76 грн. касаційна інстанція вважає обґрунтованими.

Відповідно до статті 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення відповідно до пункту 2 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, які прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 910/7462/15-г скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" 8 429,76 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1827 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 913,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 913,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова