Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року Справа № 910/14030/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоАкулової Н.В.,суддів :Татькова В.І. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 11.02.2015 р.у справі№ 910/14030/14 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - ПАТ "КБ "Приватбанк")доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1.)простягнення заборгованості в розмірі 31 957,94 грн.за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача- ОСОБА_1., пасп. НОМЕР_1, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві 17.10.2008 р.В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1. та просило суд стягнути з останньої заборгованість за Договором б/н від 26.07.2011 р. в розмірі 31 957,94 грн., з яких: 17 413,01 грн. - заборгованість за кредитом, 9 101,20 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 233,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 210,45 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. (головуючий суддя Нечай О.В., судді: Бондарчук В.В., Князьков В.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 р. (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати їх в частині стягнення заборгованості по сплаті відсотків, пені, заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом та витрат позивача по сплаті судового збору, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач) касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1. прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 14.07.2015 р.

Розпорядженням секретаря палати першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.07.2015 р. № 02-05/463 у зв'язку з відпустками суддів Плюшка І.А. та Самусенко С.С., для розгляду справи № 910/14030/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Акулової Н.В., суддів: Татькова В.І. (доповідача), Шевчук С.Р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.07.2011 р. ФОП ОСОБА_1. було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 26.07.2011 р.

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26004060522049 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення тощо), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Згідно з п. 3.18.2.1.1. Умов банк зобов'язався обслуговувати кредитний ліміт на поточному рахунку клієнта в порядку, передбаченому даним розділом Умов.

Пунктами 3.18.2.2.1., 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. Умов визначено, що клієнт зобов'язаний використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.18.1.1. даного розділу Умов, сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом, згідно з п.п. 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. погашати кредит, отриманий в рамках встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11. Умов.

У відповідності до п. 3.18.1.11. Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів. Датою завершення періоду безперервного користування кредитними коштами вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Так, судами встановлено, що банк належним чином виконав свої зобов'язання за Умовами, надавши, зокрема, позичальнику кредитні кошти, що підтверджується наданою суду банківською випискою по особовому рахунку відповідача, у свою чергу, останній порушив вищезазначені положення Умов в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 р. № 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що додана ПАТ "КБ "Приватбанк" до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку відповідача є первинним документом, який підтверджує, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 17 413,01 грн.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1. заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 17 413,01 грн.

ПАТ "КБ "Приватбанк", звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, просив також стягнути з ФОП ОСОБА_1. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9 101,20 грн. та заборгованість по сплаті комісії в розмірі 2 210,45 грн.

Суд погоджується з правомірною позицією про стягнення з відповідача на користь позивача 9 101,20 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом та 2 210,45 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань у розмірі 3 233,28 грн.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбаченого п. п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про стягнення з відповідача на користь позивача 3 233,28 грн. пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.

Беручи до уваги встановлені судами обставини справи та з огляду на наведене вище, рішення та постанова у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених у прийнятих рішеннях, дійсним обставинам справи, а тому підстав для їх скасування чи зміни та задоволення касаційної скарги ФОП ОСОБА_1. судова колегія не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. у справі № 910/14030/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя С.Р. Шевчук