Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 916/3371/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач),суддівПолянського А.Г., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської областіна постанову від 03.03.2015 Одеського апеляційного господарського судуу справі№916/3371/14 господарського суду Одеської областіза позовом за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаЗаступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради Департаменту комунальної власності Одеської міської радидо Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"простягнення 184243,55 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Пушанко І.О. (дов. від 19.02.14)

Від Генеральної прокуратури України - Кузнецова Ю.В.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Київського району міста Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ "Укрнафта" про стягнення збитків в розмірі 184243,55 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2015 (головуючий суддя Д'яченко Т.Г, судді Погребна К.Ф., Горячук Н.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.02015 у складі: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А., Таран С.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Заступник прокурора Одеської області у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 123, 125, 126 Земельного кодексу України.

ПАТ "Укрнафта" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Одеська міська рада у поясненні просить касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами встановлено, що 23.09.2003 між ВАТ "Укрнафта" (в подальшому ПАТ "Укрнафта") та ТОВ "Водограй" укладено договір купівлі-продажу автозаправну станцію на 150 заправок на добу, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Комарова, 12/1.

Акти прийому-передачі автозаправної станції та обладнання підписані 16.02.2004.

Право власності на АЗС за вказаною вище адресою зареєстровано в КП "ОМБТІ та РОН" 16.03.2004.

Судами також встановлено, що земельна ділянка, на якій розташована автозаправна станція, перебувала в користуванні ТОВ "Мавекс" згідно укладеного між ТОВ "Мавекс" та Одеською міською радою договору оренди від 13.02.2002.

15.04.2004 відповідач звернувся до голови Одеської міської ради з листом №10/140, в якому просив надати у довгострокову оренду земельну ділянку, на якій розташована автозаправна станція.

01.10.2006 між ТОВ "Мавекс" та ВАТ "Укрнафта" укладено договір на компенсацію витрат по орендній платі, яким сторони погодили здійснити повний взаєморозрахунок по орендній платі, сплаченій ТОВ "Мавекс" згідно з договорами оренди земельних ділянок, починаючи з моменту переходу права власності, зокрема, на відповідну автозаправну станцію, до ВАТ "Укрнафта" до моменту укладання такого договору з ВАТ "Укрнафта".

Листом від 12.10.2012 за №696 ПАТ "Укрнафта" звернулось до Одеської міської ради з пропозицією переоформлення на нього договору оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Комарова, 12/1, загальною площею 0,1129 га, для експлуатації та обслуговування АЗС.

Рішенням Одеської міської ради від 18.07.2013 за №3858-VI відповідачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її подальшої передачі в оренду, площею 0,1129 га, за адресою: м. Одеса, вул. Комарова, 12/1, для експлуатації та обслуговування АЗС на 150 заправок на добу, зобов'язано відповідача після погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі в органах Держземагенства м. Одеси, надати до виконавчого органу Одеської міської ради витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Пунктом 3 цього рішення передбачена необхідність зареєструвати право комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою.

31.03.2014 відповідач звернувся з листом №08.1.21/169 до в.о. Одеського міського голови з проханням отримати витяг із Державного земельного кадастру та зареєструвати право комунальної власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перелічені в цьому листі. Також ПАТ "Укрнафта" просило укласти довгострокові договори оренди, строком на 49 років.

Відповіді на вказаний лист відповідачем не отримано.

Судами також встановлено, що відповідач належним чином сплачував та продовжує сплачувати кошти за користування земельною ділянкою у вигляді земельного податку, про що свідчать надані до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату земельного податку за період з січня 2011 року по квітень 2014р.

Заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного доходу в розмірі 184243,55 грн. внаслідок використання ПАТ "Укрнафта" земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 20.09.2011 по 01.04.2014. В обгрунтування позову прокурор посилається на акт перевірки Державної інспекції сільського господарства в Одеській області №04.2-11/09/1000 від 26.02.2014, лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-19/3196-09-02 від 13.08.2014, акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2014, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 12.06.2014 за №109, яким затверджено акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2014.

Відповідач, в свою чергу, повідомив, що не визнає за собою обов'язку сплачувати збитки в сумі 184243,55 грн., враховуючи те, що ним вчинялися усі залежні від Товариства дії, направлені на укладення договору оренди, а також сплачувалася передбачена Податковим кодексом України плата за землю у розмірі земельного податку за весь період, протягом якого нараховано збитки.

Відповідно до статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним з способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів ст.ст.22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Пунктом 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин" передбачено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів, які б свідчили про наявність необхідних передумов для нарахування та стягнення збитків у розмірі 184243,55 грн., матеріали справи не містять. Тобто, прокурором та позивачем не доведено вини ПАТ "Укрнафта" у неотриманні доходів позивачем та його протиправної поведінки, як заподіювача шкоди.

При цьому судами зазначено, що відповідачем вживались заходи, направлені на оформлення договірних правовідносин, надсилались звернення на адресу Одеської міської ради про необхідність укладення договору оренди та вносилась передбачена діючим законодавством плата за землю у розмірі земельного податку.

Крім того, матеріали справи не містять доказів дій позивача або його виконавчих органів, направлених на спонукання ПАТ "Укрнафта" укласти договір оренди з Одеською міською радою.

З огляду на викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку про відмову в позові.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Постанову від 03.03.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/3371/14 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді А. Полянський

О. Яценко