Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 914/1123/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Дрогобичводоканал"на рішення та постановугосподарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року Львівського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2013 рокуу справі№ 914/1123/13за позовомкомунального підприємства "Дрогобичводоканал"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал" про врегулювання розбіжностей за договором

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач звернувся в суд з позовом про врегулювання розбіжностей за договором про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 21.02.2013, зобов'язавши відповідача укласти пункти 6, 7.2.3., 7.4.4, 8.3.2. договору в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.06.2013 (суддя - Козак І.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 (головуючий - Бойко С.М., судді - Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 20.02.2013 позивач листом № 303 звернувся до відповідача з проектом договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення для розгляду та підписання.

Листом від 21.02.2013 вих. № 125 товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал" надіслало позивачу підписаний примірник договору з протоколом розбіжностей.

За приписами п. 5. ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до п. 6 ст. 181 ГК України у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Згідно з протоколом розбіжностей відповідач не погодив пункти 6, 7.2.3, 7.4.4, 8.3.2 проекту договору, пославшись на їх невідповідність вимогам ст. 16-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні" від 08.02.2006 № 119, адже відповідач надає послуги з постачання холодної води і водовідведення населенню міста Трускавець Львівської області, а тому, позивач не має права припиняти подачу води і відвід стічних вод відповідачу.

Відповідач виключив пункти 6, 7.4.4 та 8.3.2 з договору, а пункт 7.2.3 виклав в такій редакції: "Забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників виконавця до приладу обліку в камері РЧВ с. Доброгостів та запірної арматури в точках розмежування балансової належності для контролю за рівнем споживання питної води".

Згідно з ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Предметом договору, який містить спірні пункти є надання позивачем (виконавцем) послуг відповідачу (споживачу) послуг з постачання холодної води та водовідведення.

Розбіжності, які пропонує позивач викласти в договорі, надають останньому право на обмеження (припинення водопостачання) та припинення приймання стічних вод; у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні; забезпечувати безперешкодний доступ для виконання обмеження споживання відповідно до ст. 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що предметом його регулювання є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виробником комунальних послуг є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавцем - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За умовами ч. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Таким чином господарські суди прийшли до обґрунтованого висновку, що вказана стаття не містить положень щодо можливості припинення надання комунальних послуг у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору щодо оплати наданих виробником комунальних послуг.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується, зокрема на принципі гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

У зв'язку із тим, що ТОВ "Трускавецький водоканал" отримує послугу з постачання холодної води не для задоволення власних потреб, а для надання послуг жителям міста Трускавця, тому позивач і відповідач здійснюють господарську діяльність із забезпечення населення міста Трускавця комунальними послугами - з водопостачання та водовідведення, а отже відповідач є виконавцем послуги з водовідведення для споживачів міста Трускавця і припинення чи обмеження його водопостачання призведе до зупинення або обмеження водопостачання населення міста Трускавця, що в свою чергу суперечить вимогам Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.

Отже, враховуючи те, що відповідач в даному випадку є виконавцем послуг, а на населення право водоканалу на відключення від мережі водопроводу та каналізації не поширюється, то за таких обставин, господарські суди прийшли до правильного висновку, що запропоновані позивачем умови суперечать вимогам чинного законодавства і не можуть бути включені до договору.

При цьому, правомірним є висновок судів, що посилання позивача на наявність у відповідача власного джерела водопостачання міста Трускавця спростовується постановою Державної санітарно-епідеміологічної служби України про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства № 76/01 від 23.07.2008, якою заборонено експлуатацію водоочисних споруд "Трускавецького водоканалу" з водозабором на питному водосховищі р. Воротище.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу комунального підприємства "Дрогобичводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2013 року у справі за № 914/1123/13 - без змін.

Головуючий, суддя М. ОстапенкоСуддя П. ГончарукСуддя Л. Стратієнко