Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 914/79/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОб`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзуна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.02.2015у справі№ 914/79/15 Господарського суду Львівської областіза позовом- Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу - Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзудо- Львівської міської ради - Виконавчого комітету Львівської міської ради - Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Інвестиційні Системи"провизнання недійсними рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради, визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності, визнання недійсним договорів оренди землі, визнання недійсним договору оренди нерухомого майназа участю представників: позивача- Шейхет М.Г. - Шумелда Р.Р., дов. від 24.11.14, Могінська Т.А., дов. від 24.11.2014відповідачівне з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу звернулись до господарського суду з позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Інвестиційні Системи" про визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №738 від 14.09.2007 та №815 від 28.09.2007; визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 05.10.2007; визнання недійсним договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності від 15.10.2007; визнання недійсним договорів оренди землі, зареєстрованих у Львівській міській раді 28.11.2007 за №№ Г-481, Г-482; визнання недійсним договору оренди нерухомого майна на будинок на вул.Федорова, 28 від 18.12.2007 № Г-5874-7 на підставі приписів статей 11, 54 Конституції України, статей 6, 10 Закону України "Про національні меншини в Україні" статей 3, 5, 11, 32, 33 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 12, 84, 122, 136, 149, 150 Земельного кодексу України, Положення про Технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на торги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 №648, статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", статей 15, 16, 203, 211, 215, 658, 268, 761 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2015 (суддя Пазичев В.М.) позов повернуто без розгляду на підставі частини 2 статті 36, пункту 2 частини 1 статті 57, пунктів 4, 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала місцевого господарського суду вмотивована порушенням при зверненні з позовом правил об'єднання вимог, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи утруднить вирішення спору, відсутністю належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів; крім того, суд вказав, що копії доказів, долучених до матеріалів справи, не засвідчено належним чином.

Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (судді: Костів Т.С. - головуючий, Марко Р.І., Желік М.Б.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.01.2015 залишено без змін з тих підстав, що в порушення вимог частини 2 статті 36, пункту 2 частини 1 статті 57, пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів; окрім цього, копії доказів, долучені до матеріалів справи, не засвідчені належним чином.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалу у даній справі та направити справу до суду першої інстанції для розгляду зі стадії прийняття позовної заяви.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невідповідність висновків, викладених в рішеннях судів обставинам справи, порушення господарськими судами норм процесуального права, зокрема, статті 8, частини 1 статті 58, пункту 3 статті 57, пунктів 4,5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки спірні акти та договори пов'язані між собою поданими доказами, роз'єднання позовних вимог чи звернення з окремими заявами щодо кожної вимоги окремо утруднить її розгляд та унеможливить розгляд однієї вимоги без іншої; законодавством не передбачено справляння судового збору окремо за вимогу немайнового характеру; судами не враховано, що відповідно до пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 №270 доказом надсилання копії позову та доданих до неї документів є описи вкладення, прийняті підприємством поштового зв'язку; разом з цим суд у процесі підготовки справи до розгляду може витребовувати докази, що підтверджують викладені обставини, на які є посилання в позові, але самі докази не додані до позовної заяви; відтак, підстави для повернення позовної заяви відсутні.

Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не подали та не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивачів, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

За статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються процесуальними правами, наданими їм цим кодексом; сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі звернулися з позовними вимогами про:

1) визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 738 від 14.09.2007. та № 815 від 28.09.2007, якими затверджено істотні умови для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об'єкта комунальної власності на вул. Федорова, 23,28, призначених для будівництва готелю;

2) визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 05.10.2007, переможцем якого визначено ТОВ "Українські інвестиційні системи", відповідно до протоколу № 05 аукціону з продажу права оренди земельних ділянок від 05.10.2007;

3) визнання недійсним договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності від 15.10.2007, що укладений між Львівською міською радою та ТОВ "Українські інвестиційні системи", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. та зареєстрований у Львівській міській раді 16.10.2007 за № 61 в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу землі, з усіма змінами та доповненнями;

4) визнання недійсним договору оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 28.11.2007 за № Г-481, зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії ЦДЗК, у державному реєстрі земель 11.01.2008 за № 04:08:438:00001 кн. 04-1, об'єктом якого є земельна ділянка по вул. І. Федорова, 23, з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, кадастровий № 4610136600:01:002:0013 для будівництва готелю з об'єктами інфраструктури терміном на 49 років, з усіма змінами та доповненнями;

5) визнання недійсним договору оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 28.11.2007 за № Г-482, зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії ЦДЗК, у державному реєстрі земель 11.01.2008 за № 04:08:438:00002 кн. 04-1, об'єктом якого є земельна ділянка по вул. І. Федорова, 28, з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, кадастровий № 4610136600:01:002:0014 для будівництва готелю з об'єктами інфраструктури терміном на 49 років, з усіма змінами та доповненнями;

6) визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) на будинок на вул. Федорова, 28, від 18.12.2007 № Г-5874-7, з усіма змінами та доповненнями.

Відповідно до частини 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 63 цього Кодексу, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, лише якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції, заперечуючи доводи місцевого господарського суду вірно дослідив, що зазначені рішення та договори стосуються одних і тих самих об'єктів, пов'язані між собою встановленою законодавством послідовністю продажу права оренди об'єктів комунальної власності та за своєю суттю є наслідком реалізації оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування. Відповідно, співпадають підстави виникнення спірних відносин сторін, оскаржувані договори є наслідком виконання оскаржуваних рішень та проведених аукціонів, а позовні вимоги пов'язані спільними доказами.

Зазначаючи у касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом приписів частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, скаржник залишив поза увагою, що суд апеляційної інстанції погодився із відповідними доводами, наведеними у апеляційній скарзі, зазначивши, що обставин для повернення позовної заяви з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог не вбачається.

Разом з цим слід зазначити, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Документом, що підтверджує сплату судового збору, є відповідний документ фінансової установи, яка здійснила перерахування суми судового збору до бюджету, зокрема, платіжне доручення, що додається позивачем до матеріалів позовної заяви. Сплата судового збору за розгляд справи судом, згідно з чинним законодавством України є обов'язковою передумовою порушення провадження для розгляду справи.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (що станом на час подачі позову складає 1720,50 грн.), та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а немайнового характеру - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (станом на час подачі позову, тобто з 01.01.2015 року становить 1218 грн.).

Судова колегія зазначає, що у позовній заяві об'єднано шість позовних вимог немайнового характеру, кожна з яких може бути предметом окремого судового провадження, позивач до позовної заяви долучив платіжне доручення № 373 від 13.01.2015 про сплату судового збору на суму 1827 грн. Таким чином, суди попередніх інстанцій обгрунтовано встановили наявність підстав для повернення позову без розгляду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 цього Кодексу з огляду на відсутність належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 56 цього Кодексу позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 57 вказаного Кодексу до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, відповідно до положень частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, перелік документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви, вказується в позовній заяві як перелік додатків до позовної заяви, тобто є частиною позовної заяви.

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. Відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках з зазначенням усіх реквізитів адресата. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Всупереч викладеному вище, позивачем не додано до позовних матеріалів розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, а долучені позивачем описи, не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства щодо належного оформлення позовних матеріалів не є належним доказом направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих матеріалів; пункт 19 зазначених Правил, на який посилається скаржник, визначає спосіб прийняття для пересилання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю, а не докази надання послуг поштового зв'язку, що полягають у здійсненні поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 36 вказаного Кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, при цьому засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що обставин, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 63 цього Кодексу суди не навели, водночас судові рішення не мотивовано відповідними положеннями процесуального законодавства.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що позивачем в порушення вимог пунктів 4, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України до позову не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі та направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, разом з цим обставин для повернення позовної заяви відповідно до пункту 5 частини 1 цієї статті з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог не вбачається.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, а скаржником не спростовано, що відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" надані до місцевого господарського суду матеріали не містили належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, отже порушують принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, передбачений як статтею 42 Господарського процесуального кодексу України так і статтею 129 Конституції України, відтак апеляційним господарським судом обгрунтовано застосовано приписи пунктів 4, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 914/79/15 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач