ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 926/1322/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого ОСОБА_1 (доповідач),суддів :ОСОБА_2, ОСОБА_3розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016у справі№ 926/1322/15Господарського суду Чернівецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"доПриватного підприємства "Укрнамсад"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик-Агро"провідшкодування збитків на суму 964232,82грн

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з'явились Іщенко І.П. (довіреність від 29.11.2016) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області (суддя Гончарук О.В.) від 07.06.2016 у справі №926/1322/15 позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Укрнамсад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" 964232,82грн збитків та 19284,66грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Кузь В.Л., судді - Желік М.Б., Костів Т.С.) від 26.09.2016 у справі №926/1322/15 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення - в позові відмовити.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря" (далі ТОВ "Зоря") просить скасувати постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.626, 627, 638, 792 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.124 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст.ст. 14, 18 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач та третя особа не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Зоря" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства "Укрнамсад" про відшкодування збитків у сумі 964232,82грн, завданих неправомірними діями відповідача шляхом проведення робіт по культивації ґрунту, внаслідок чого знищено посіви на орендованих позивачем землях; збитки завдані в розмірі вартості придбаних товарів та виконаних робіт по обробітку земельних ділянок, а також посіву ріпаку.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у квітні 2015 року здійснив неправомірні дії з обробітку ґрунту під посів сої на усій площі земельних ділянок позивача, де знаходилися посіви ріпаку озимого (260га), в результаті чого було знищено 100% посівів ріпаку озимого, посіяного ТОВ "Зоря" на цих земельних ділянках у 2014 році. Доказами про понесені ТОВ "Зоря" витрати на вирощування ріпаку озимого у 2014 році є акт №1 від 29.09.2014 про витрати насіння і садивного матеріалу за вересень 2014 року, акт б/н про використання мінеральних добрив органічних та бактеріальних добрив, ядохімікатів та гербіцидів від 30.11.2014, акт №ОУ-000025 від 31.08.2014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №01/1 від 01.01.2013, акт №ОУ-000051 від 17.11.2014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №01/1 від 01.01.2013, довідка ТОВ "Хрещатик-Агро" від 09.09.2015 №845 з додатками дорожніх листів роботи трактористів-машиністів, довідка ТОВ "Хрещатик-Агро" від 09.09.2015 №846 з додатками дорожніх листів роботи трактористів-машиністів щодо виконання робіт по підготовці ґрунту під посів ріпаку озимого в с. Вікно на підставі акта виконаних робіт №000025 від 31.08.2014, перелік земельних ділянок ТОВ "Зоря" згідно нумерації полів в с. Вікно Заставнівського району Чернівецької області станом на 01.01.2015, видаткові накладні №кРН-000080 від 31.08.2014, №РН-к000126 від 30.09.2014, №кРН-000164 від 28.11.2014, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач посилається на те, що загальна вартість придбаних ТОВ "Зоря" товарів та виконаних робіт по обробітку земельних ділянок та посіву ріпаку озимого становить 964232,82грн, що підтверджується відповідними платіжними документами, а саме платіжними дорученнями №108 від 20.11.2014, №112 від 28.11.2014, №60 від 21.08.2015, №109 від 20.11.2014, №31 від 29.04.2015, №59 від 21.08.2015.

Як на підстави своїх позовних вимог позивач посилається на те, що факт протиправної поведінки відповідача задокументовано комісією відповідно до акта обстеження полів від 05.05.2015, до складу якої ввійшли державний інспектор Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області, головний агроном ТОВ "Хрещатик-Агро", директор ТОВ "Зоря". Також для участі в роботі комісії були запрошені й представники відповідача (ПП "Укрнамсад"), що підтверджується листом від 27.04.2015 №1 та опису вкладення з відміткою ДП ПЗ "Укрпошта", проте участі в роботі комісії не прийняли; даним листом позивач просив відповідача утриматися від використання земельних ділянок до часу збору урожаю.

Відповідач здійснення ним сільськогосподарських робіт на спірних земельних ділянках у квітні 2015 року не заперечує та зазначає, що вказані дії ПП "Укрнамсад" вчинило правомірно, оскільки підприємство на той час було належним землекористувачем земельних ділянок, оскільки власники земельних часток (паїв) на території Вікнянської сільської ради реалізували своє право шляхом укладення у лютому 2015 року договорів оренди землі з відповідачем, надавши право землекористування останньому.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПП "Укрнамсад" на користь ТОВ "Зоря" 964232,82грн збитків, які позивач поніс на вирощування ріпаку озимого у 2014 році, відповідно до договорів про надання послуг у рослинництві №01/1 від 01.01.2013, купівлі-продажу №164 від 01.08.2014 та поставки №138 від 30.04.2013, виходячи з того, що відповідач, усвідомлюючи, що на орендованих ним з 2015 року земельних ділянках знаходяться або можуть знаходитись посіви відповідних сільськогосподарських рослин позивача, не використав жодного з способів захисту своїх прав (ст.ст.16,17,18,19 ЦК України) якщо такі дійсно були порушені позивачем, а, зловживаючи своїми правами орендаря, здійснив обробіток ґрунту, що призвело до виникнення між сторонами спору в даній справі.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові, правомірно виходячи із такого.

Позивач у справі ТОВ "Зоря" з метою оренди у фізичних осіб власників земельних ділянок (паїв) уклав договори оренди для вирощування сільськогосподарської продукції (т.5 а.с.117-224, т.6 а.с.1-214).

При цьому договори укладались 10.11.2007 з терміном дії на 5 років, а 22.08.2013 на 1рік.

Умовами цих договорів було передбачено, що договір набуває чинності після підписання та його державної реєстрації (п.37).

В матеріалах справи містяться однотипні договори оренди земельних ділянок (паїв), згідно з якими фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_9, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_77, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, як орендодавці, передали ТОВ "Зоря", як орендарю, земельні ділянки (паї) в межах адміністративної території Вікнянської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області загальною площею 260га.

Пунктом 6 вищезазначених договорів оренди землі, що укладалися у 2007 році, передбачено п'ятирічний строк дії цих договорів, а укладених у 2013 році на 1 рік, та зазначено, що орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення договору повідомити письмово орендодавця, про намір продовжити його дію.

Крім цього, пунктом 37 укладених договорів передбачено, що договори набирають чинність після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

До всіх договорів оренди землі укладено додатки - акти приймання-передачі об'єкта оренди, за якими ТОВ "Зоря" прийняло в строкове платне користування зазначені земельні ділянки, плани земельних ділянок не додані.

Площа використовуваних за даними позивача земель становила 260га.

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація у Державному земельному кадастрі ряду вищезазначених договорів, укладених в листопаді 2007 року здійснена 24.12.2007 (т.5 а.с.117-200, 213, 217, 221 ), надалі - 16.01.2008 (т.5 а.с.202-211,), надалі - 23-28.07.2009 року (т.6 а.с.3-50, 54-59, 63-103, 106-132, 134, 138-161, 164-191). Договори, укладені у 2007 році між ТОВ "Зоря" та фізичними особами - орендодавцями ОСОБА_120, ОСОБА_30, ОСОБА_23, ОСОБА_61, ОСОБА_9, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_107, ОСОБА_123, ОСОБА_108, ОСОБА_116, ОСОБА_57 (т.6 а.с.192-243), не були зареєстровані у встановленому законом порядку, як не пройшли державної реєстрації і усі договори, укладені в серпні 2013 року.

Таким чином, договори, які пройшли державну реєстрацію 24.12.2007, припинили свою дію 24.12.2012; 16.01.2008 - 16.01.2013; 23-28.07.2009 - 23-28.07.2014. Договори, які не пройшли державну реєстрацію, є такими, що не набрали чинності (ст.ст.6, 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка була чинною на час існування спірних правовідносин).

Надалі, 01.09.2014 між ТОВ "Зоря" та фізичними особами - власниками земельних ділянок були укладені нові договори на новий строк, а саме на 1 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, право оренди за новими договорами оренди земельних ділянок від 01.09.2014, укладеними між ТОВ "Зоря" та вищепереліченими фізичними особами - орендодавцями (т.1 а.с.47-182, т.2, т.3), не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому право користування ними у позивача з підстав, визначених законом (ст.93 ЗК України, ст.6 Закону України "Про оренду землі"), не виникло.

Виходячи з цього, починаючи з 28.07.2014 у позивача було відсутнє право оренди будь-яких земельних ділянок - часток (паїв), розташованих в межах Вікнянської сільської ради. А тому, суд апеляційної інстанції встановив факт відсутності у позивача, починаючи з 28.07.2014, права використання, обробітку, внесення добрив та посіву на раніше орендованих земельних ділянках.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так у частинах першій - п'ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини 1 статті 777 ЦК України.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договори укладені між ТОВ "Зоря" та фізичними особами орендодавцями за станом на 2012, 2013 роки та липень 2014 року, припинили свою дію по закінченню строку відповідно до дати державної реєстрації кожного з них.

Надалі, між ТОВ "Зоря" та фізичними особами - орендодавцями були підписані нові договори оренди земельних ділянок, датовані 22.08.2013 та 01.09.2014 (т.1 а.с.47-182, т.т.2,3), терміном дії на один рік, які не були подані на проведення державної реєстрації.

Таким чином, після закінчення дії договорів оренди землі, які були укладені позивачем із власниками земельних ділянок (паїв) у період 2007 року і які пройшли державну реєстрацію, земельні ділянки підлягали поверненню позивачем їх власникам не пізніше 28.08.2014 (закінчення місячного терміну для продовження дії договору в порядку ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі").

За оцінкою апеляційного суду укладені 01.09.2014 договори оренди землі були не додатковими угодами про продовження дії попередніх договорів, а новими договорами з терміном дії на один рік, які не пройшли державної реєстрації, а тому не можуть бути визнані правовою підставою для землекористування позивачем.

Безпідставне землекористування є порушенням норм закону і не створює будь-яких зобов'язань для третіх осіб.

Враховуючи, що спірна земля належить на праві власності фізичним особам - пайовикам, то після припинення землекористування така земля підлягала поверненню позивачем пайовикам. Вчинені позивачем дії щодо обробітку належної землевласникам землі, в тому числі, щодо оранки, внесення добрив та посіву: по-перше, не припиняють права землевласників на розпорядження належними їм земельними ділянками; по-друге, по своїй суті всі агрокультурні заходи щодо покращення стану землі землекористувачем навіть під час дії договорів оренди не встановлюють обов'язку землевласників на їх компенсацію такому землекористувачу при закінченні договорів оренди (при відсутності такої умови в договорах).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.02.2015 між відповідачем та фізичними особами-орендодавцями були укладені 107 договорів оренди земельних ділянок (т.4 а.с.36-146). Дані договори 05.03.2015 пройшли державну реєстрацію, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відповідно до цільового призначення землекористування.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідач за договорами, укладеними 20.02.2015 (зареєстровані 05.03.2015) є законним землекористувачем земельних ділянок загальною площею 193,45га, які знаходяться у с. Вікно Застанівського району Чернівецької області. Отже, як укладення договорів оренди землі між відповідачем та фізичними особами-власниками землі, так і здійснення державної реєстрації права користування (т.4 а.с.36-146), засвідчує як презумпцію правомірності вчинених правочинів, так і виникнення права відповідача на користування орендованими земельними ділянками з моменту реєстрації такого права.

За таких обставин, відповідач за станом на квітень 2015 року був законним землекористувачем спірних земельних ділянок площею 193,45га, які знаходяться у с. Вікно Застанівського району Чернівецької області.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, упущена вигода.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору саме на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Збитки це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настала, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до приписів статті 226 ГК України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем не було доведено суду обставин, які підтверджують правомірність його дій щодо землекористування (обробітку землі та проведення посіву ріпаку) та, відповідно, наявність охоронюваного законом права на відшкодування шкоди, протиправність поведінки відповідача як землекористувача щодо проведення ним у квітні 2015 року дій по обробітку ґрунту під посів сої на усій площі земельних ділянок, право користування якими на момент вчинення відповідачем дій у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію (05.03.2015), доведеність відповідачем відсутності своєї вини, як належного землекористувача, за оцінкою Львівського апеляційного господарського суду відсутні підстави, визначені законом, для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що за період з 31.08.2014 по 30.11.2014 (період проведення робіт по обробітку землі та посіву ріпаку позивачем) право користування земельними ділянками площею 260га, що знаходяться в с. Вікно Застанівського району Чернівецької області не було оформлено за позивачем; право користування позивача на підставі договорів, укладених на один рік - 01.09.2014, не пройшло державну реєстрацію, а відтак позивач в порядку ст.125 ЗК України не мав права на землекористування.

За оцінкою суду апеляційної інстанції позивач не довів суду та цієї обставини не підтверджено матеріалами справи, що починаючи з 28.08.2014 та станом на 30.11.2014 (як зазначено в позовній заяві час, коли позивачем було завершено агротехнічні роботи по посіву насіння ріпаку) він був законним землекористувачем земельних ділянок площею 260га, на яких було проведено комплекс агротехнічних робіт по обробітку землі, а відтак не може вважатися законним власником посівів та вартості робіт щодо посіву насіння ріпаку озимого, та, відповідно, володіти правом на відшкодування відповідачем вартості матеріальних затрат, понесених при посіві позивачем.

Колегія суддів погоджується з тим, що за відсутності законного права землекористування будь-які дії особи щодо фактичного використання землі є незаконними та не породжують будь-яких прав у такої особи на відшкодування будь-яких витрат, пов'язаних з таким використанням.

Вірним є і те, що не можуть підлягати судовому захисту неправомірні дії та наслідки таких дій, як і не може бути покладена відповідальність на особу, яка діє в межах, визначених законом, за вимогами особи, яка порушує закон.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до акта від 12.03.2015, який міститься в матеріалах справи, комісією у складі представника Застанівської районної державної адміністрації, виконавчого директора ТОВ "Зоря", головних агрономів було встановлено, що внаслідок малозасніженої зими 2014-2015 років у зв'язку з відсутністю снігового покриву рослини додатково були пошкоджені та озимий ріпак на площі посіву 260га вийшов із зими в зрідженому стані. У зв'язку з чим комісія рекомендувала пересіяти ярою культурою соєю (т.7 а.с.12), який фактичний відсоток всходів даний акт не встановив.

Місцевий господарський суд не надав належної оцінки цим обставинам, і в противагу встановленого ним факту неукладеності договорів оренди земельних ділянок від 01.09.2014, визнав правомірність дій та вимог позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судом обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 926/1322/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

М.Данилова