ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 26/48/09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Білошкап О.В., Удовиченка О.С.розглянувши касаційну скаргуВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій областіна постанову та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року Господарського суду Запорізької області від 21.03.2016 рокуу справі Господарського суду № 26/48/09 Запорізької області за заявою Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" про визнання банкрутомрозпорядник майна Забродін О.М.у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представників:

у приміщенні Господарського суду Запорізької області:

Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області: Половніков Р.С. (довіреність від 21.06.2016 року),у приміщенні Вищого господарського суду України:

Запорізького державного підприємства "Радіоприлад": Денисюк О.С. (довіреність №9 від 05.05.2016 року),трудового колективу і Первинної профспілкової організації ЗДП "Радіоприлад": Денисюк О.С. (довіреність №7 від 01.09.2016 року), Державного концерну "Укроборонпром":Сокур С.О. (довіреність №Д-2926/2015 від 24.12.2015 року), Генеральної прокуратури України:Волошенюк О.Г., посвідчення №042019 від 12.03.2016 року).ВСТАНОВИВ :

у провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа №26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 08.07.2009 року за заявою Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Справа перебуває на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою місцевого господарського суду від 10.08.2009 року, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Забродіна О.М.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 року заборонено підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області накладати арешт будь-яким способом на розрахунковий рахунок 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 14313317, який належить підприємству-боржнику, та примусове списання коштів із цього розрахункового рахунка на підставі виданих судами виконавчих документів. Зазначена ухвала місцевого господарського суду в апеляційному (та касаційному) порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

04.02.2016 року до господарського суду надійшло клопотання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за №1380-7-03/4 від 02.02.2016 року про скасування заходів забезпечення позову, а саме заборони органу державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 14313317, та заборони примусового списання коштів із зазначеного розрахункового рахунка на підставі виданих судами виконавчих документів, вжитих ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 року у даній справі (вх. №0906/2551) (том 19, а.с. 4 - 20).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.03.2016 року (суддя Шевченко Т.М.) у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за вих. №1380-7-03/4 від 02.02.2016 року про скасування заходів забезпечення позову, заявленого у справі №26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", відмовлено (том 20, а.с. 8 - 12).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - скаржник) звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.03.2016 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою місцевого господарського суду від 26.10.2009 року у даній справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді: Мартюхіна Н.О., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.03.2016 року у даній справі - без змін (том 20, а.с. 108 - 110).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 27.04.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 21.03.2016 року, прийняти у справі нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, а саме заборону органу державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 14313317, та заборону примусового списання коштів із зазначеного розрахункового рахунка на підставі виконавчих документів, вжиті ухвалою місцевого господарського суду від 26.10.2009 року у даній справі.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 124, 129 Конституції України, статей 1, 5, 11, 32, 33, 52, 57, 65 Закону України "Про виконавче провадження", статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, статей 68, 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить безпідставність відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні його клопотання про скасування заборони органу державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти на розрахунковому рахунку боржника та заборони їх примусового списання із зазначеного розрахункового рахунка на підставі виконавчих документів з посиланням на обставини обмеження такими заходами проведення виконавчих дій щодо стягнення поточної заборгованості підприємства-боржника за судовими рішеннями, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання на всій території України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 27.04.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 21.03.2016 року у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши присутнього у приміщенні Господарського суду Запорізької області представника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - Половнікова Р.С., який підтримав доводи касаційної скарги, а також присутніх у приміщенні Вищого господарського суду України представників боржника, трудового колективу і Первинної профспілкової організації боржника - Денисюк О.С., Державного концерну "Укроборонпром" - Сокура С.О. та прокурора Генеральної прокуратури України Волошенюка О.Г., які заперечували щодо її задоволення, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що справа про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" перебуває на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою місцевого господарського суду від 10.08.2009 року. Отже, до підприємства-боржника повинні застосовуватися положення Закону про банкрутство, які регулюють хід процедури розпорядження майном, в редакції Закону України №2343-ХІІ до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності з 19.01.2013 року.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища; мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, частиною 1 статі 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів та визначено перелік заходів які можуть застосовуватися судом, який не є обмеженим. Отже, заходи на забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство можуть застосовуватися як для задоволення вимог конкурсних кредиторів, так і поточних кредиторів, оскільки законодавцем не обмежено право суду в їх застосуванні щодо окремої групи кредиторів.

Відповідно до статей 41 ГПК України та статті 5 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальними та застосовуються переважно щодо загальних норм права, якими є, зокрема, положення про порядок здійснення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 34 Закону "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент порушення провадження у даній справі ухвалою суду від 08.07.2009 року), виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Отже, законодавцем надано право боржнику запропонувати державному виконавцю належні йому активи (грошові кошти на рахунках у фінансових установах, інші цінності, рухоме та нерухоме майно), на які необхідно першочергово звернути стягнення в ході виконавчого провадження за виконавчими документами.

Відтак, вирішуючи у справі про банкрутство питання про скасування вжитих судом заходів на забезпечення вимог кредиторів, суду належить переважно застосовувати норми законодавства про банкрутство та дати оцінку обставинам на предмет того, чи скасування вжитих ним заходів забезпечення не перешкоджатиме веденню господарської діяльності боржника на стадії розпорядження майном та забезпечить можливість задоволення грошових вимог усіх кредиторів боржника, дослідити наявність інших способів задоволення поточних вимог кредиторів (реалізації окремих видів майна за погодженням з боржником).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою господарського суду від 08.07.2009 року за заявою ініціюючого кредитора порушено справу про банкрутство боржника за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалою господарського суду від 10.08.2009 року введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Забродіна О.М.

Суди встановили, що ухвалою господарського суду від 26.10.2009 року заборонено органу державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на розрахунковий рахунок 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 14313317, який належить підприємству-боржнику, та заборонено примусове списання коштів із цього розрахункового рахунка на підставі виданих судами виконавчих документів. При цьому, судом враховано правовий статус боржника як державного підприємства, віднесеного до управління Державного концерну "Укроборонпром" та включеного до переліку стратегічних об'єктів для економіки і безпеки держави.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджуються обставини звернення боржника 04.02.2016 року до господарського суду з клопотанням за №1380-7-03/4 від 02.02.2016 року про скасування заходів забезпечення позову, а саме заборони органу державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 14313317, та заборони примусового списання коштів із зазначеного розрахункового рахунка на підставі виданих судами виконавчих документів, вжитих ухвалою місцевого господарського суду від 26.10.2009 року у даній справі (том 19, а.с. 4 - 20).

В обґрунтування клопотання орган державної виконавчої служби зазначив, що накладення господарським судом заборони на арешт коштів на банківському рахунку боржника в ході здійснення виконавчих проваджень, стороною яких є боржник, та заборони на примусове списання коштів зі спірного рахунка на підставі виконавчих документів, перешкоджає проведенню виконавчих дій щодо стягнення з підприємства-боржника поточної заборгованості на суму більш як 9,5 млн. грн. та порушує принцип обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку з чим такі заходи забезпечення підлягають скасуванню в силу статті 68 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання органу державної виконавчої служби, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою місцевого господарського суду від 26.10.2009 року у даній справі про банкрутство не було вжито як заходів забезпечення позову в розумінні статей 66, 67 ГПК України, про скасування яких просив скаржник у своєму клопотанні, а було вжито заходи до збереження майна боржника відповідно до статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року та забезпечення безперешкодного ведення господарської діяльності у процедурі розпорядження майном.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що спірний розрахунковий рахунок є єдиним рахунком підприємства-боржника в установі банку, тому накладення на нього арешту органом державної виконавчої служби в ході стягнення за виконавчими документами на значну суму (понад 9 млн. грн.) перешкоджатиме здійсненню боржником розрахунків за господарськими операціями та унеможливить виплату ним заробітної плати та податкових платежів.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з такими висновками суду першої інстанції та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали від 21.03.2016 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в цілому з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду клопотання органу державної виконавчої служби про скасування заходів забезпечення позову та зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні в органу державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження №610/3 з примусового виконання 229 виконавчих документів про стягнення з підприємства-боржника заборгованості на користь юридичних осіб, фізичних осіб та держави на загальну суму 11 249 217, 08 грн., в тому числі 201 виконавчий документ про стягнення заборгованості на користь поточних кредиторів на загальну суму 9 586 429, 54 грн., за судовими рішеннями, прийнятими у 2010 - 2015 роках (том 19, а.с. 4 - 18).

Судами встановлено обставини добровільного погашення боржником після порушення провадження у даній справі про банкрутство впродовж 2009 - 2014 років заборгованості по заробітній платі за виконавчими листами за рахунок коштів, наданих органом управління боржника (ДК "Укроборонпром"), як поворотної фінансової допомоги в розмірі 18 млн. грн., що мало наслідком закриття близько 900 виконавчих проваджень, стороною яких є підприємство-боржник.

Також, судами встановлено, що шляхом реалізації нерухомого майна - триповерхової будівлі літ. А-3, розташованої на земельній ділянці площею 1889,82 кв.м., кадастровий номер 2310100000:03:022:0026 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Радгоспна, 38А, яка перебувала у господарському віданні боржника, було погашено заборгованість щодо стягнення заробітної плати за понад 270 виконавчими листами.

Отже, боржник реалізував передбачене положеннями частини 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" право на вибір належних йому активів, на які першочергово слід звернути стягнення в ході виконання за виконавчими документами, та спрямував на погашення заборгованості по заробітній платі грошові кошти, надані як поворотну фінансову допомогу державним підприємством, у складі якого він перебуває, а також нерухоме майно, що не використовувалося у виробничій діяльності боржника.

При цьому, суди зазначили, що скасування заборони на накладення органом державної виконавчої служби арешту на єдиний розрахунковий рахунок боржника в ході стягнення за виконавчими документами може мати наслідком перешкоджання веденню господарської діяльності боржника на стадії розпорядження майном, зокрема, виготовленню продукції оборонно-стратегічного призначення для забезпечення потреб армії на виконання державного замовлення, а також ускладнить проведення боржником поточних розрахунків за договорами поставки.

Доводи скаржника за змістом касаційної скарги про невірну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи скаржника про порушення гарантованого статтею 124 Конституції України права на виконання судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими з огляду на встановлення судами обставин добровільного виконання боржником судових рішень щодо значної кількості його кредиторів та приймаючи до уваги спеціальні норми законодавства про банкрутство, які визначають особливості задоволення вимог кредиторів у процедурах банкрутства.

З огляду на зазначене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанова апеляційного суду від 27.04.2016 року та ухвала суду першої інстанції від 21.03.2016 року у даній справі прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права та відсутність правових підстав для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.03.2016 року у справі №26/48/09 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.В. Білошкап

О.С. Удовиченко