Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 920/239/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р.у справі Господарського суду№ 920/239/13-г Сумської областіза позовомВиробничо-торгівельного колективного підприємства "Роменський меблевий комбінат"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаРоменської міської ради ОСОБА_1провизнання незаконними та скасування пунктів рішення

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;відповідача: не з'явились; третьої особи: ОСОБА_2, дов. № 504 від 01.04.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 р. Виробничо-торгівельне колективне підприємство "Роменський меблевий комбінат" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просило визнати незаконним та скасувати пункти 8 та 8.1 рішення 33 сесії 4 скликання Роменської міської ради (далі - Рада) "Про розгляд земельних питань" від 21.03.2006 р.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про трубопровідний транспорт" обґрунтовувало тим, що спірне рішення Ради від 21.03.2006 р. прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України та порушує його права та охоронювані законом інтереси як постійного землекористувача суміжної із наданою цим рішенням приватному підприємцю ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) в оренду земельною ділянкою, оскільки встановлення та узгодження меж цієї ділянки із ним не проводилось, висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 18 від 20.03.2012 р. встановлено, що в результаті співставлення конфігурацій земельної ділянки Підприємства із двома орендованими ОСОБА_1 земельними ділянками їх контури між собою не співпадають, а перетинаються, що свідчить про помилки при складанні технічної документації із землеустрою, у зв'язку з чим, воно має бути визнано незаконним та підлягає скасуванню.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Сумської області від 05.12.2013 р. (суддя Коваленко О.В.) у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення Ради прийнято у відповідності до вимог ч. 6 ст. 123 ЗК України, на підставі позитивного висновку державної землевпорядної експертизи № 105 від 16.02.2006 р. За заявою ОСОБА_1 помилки у технічній документації виправлено - проведено коригування контурів земельних ділянок, їх перетинання усунуто. Враховуючи те, що зміни до відомостей про земельну ділянку, що містяться в державному земельному кадастрі, не вносились, межі, конфігурація та площа земельної ділянки не змінювались, діючим законодавством не передбачено обов'язкового попереднього затвердження такого коригування рішенням органу місцевого самоврядування.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. (колегія суддів: Россолов В.В., Ільїн О.В., Камишева Л.М.) рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанову мотивовано тим, що спірними пунктами рішення Ради "Про розгляд земельних питань" від 21.03.2006 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в якому наявні технічні помилки, які порушують законні права Підприємства як суміжного землекористувача. Проведене за заявою ОСОБА_1 коригування контурів земельних ділянок здійснено безпосередньо у технічній документації на земельну ділянку, без обов'язкового затвердження таких змін рішенням органу місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. та залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2013 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 122 ЗК України, ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та п. 3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 р.

Рада та Підприємство не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- пунктами 8, 8.1 рішення Ради від 21.03.2006 р. "Про розгляд земельних питань" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0460 га ОСОБА_1 для комерційного використання (роздрібної торгівлі та комерційних послуг) за адресою: АДРЕСА_1. Надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,0460 га ОСОБА_1 для комерційного використання (роздрібної торгівлі та комерційних послуг) за адресою: АДРЕСА_1 із земель державної власності;

- висновком № 18 від 20.03.2012 р., проведеної у справі Господарського суду Сумської області № 11/127-10 за позовом Підприємства до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, комісійної судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 межує з будівлею Підприємства за адресою: АДРЕСА_3. Межа між будівлею Підприємства та земельною ділянкою ОСОБА_1 проходить по точках: 38, 8, 7, 6, 5, 1. В результаті співставлення конфігурацій земельної ділянки Підприємства, спірної межі по координатним точкам № 38, 8, 7, 6, 5, 1 та двох орендованих ОСОБА_1 земельних ділянок площею 246 кв. м. та 164 кв. м. експертами встановлено, що контури земельних ділянок не співпадають між собою, а перетинаються. Частина земельної ділянки, відведеної ОСОБА_1 знаходиться під будівлею Підприємства, що свідчить про помилки під час складання технічної документації із землеустрою;

- після встановлення обставин перетинання меж земельних ділянок, що перебувають у користуванні Підприємства та ОСОБА_1, останній звернувся до управління Держземагенства у Роменському районі із заявою про виправлення помилок в технічній документації;

- інформаційною довідкою управління Держземагенства у Роменському районі № 281 від 19.03.2013 р. підтверджується, що ПП "Ромземпроект" (розробник технічної документації ОСОБА_1) було проведено коригування контурів суміжних земельних ділянок та усунуті перетини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2. Державним кадастровим реєстратором Управління було внесено земельну ділянку до національної кадастрової системи в установленому законодавством порядку та надано витяг з Державного земельного кадастру;

- з листа Управління Держземагенства у Роменському районі Сумської області № 1301/01-26 від 02.12.2013 р. вбачається, що виявлені раніше помилки виправлені шляхом коригування значень координат зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 безпосередньо в технічній документації. При цьому, зміни до відомостей про земельну ділянку, що містяться в державному земельному кадастрі не вносились, межі, конфігурація та площа земельних ділянок не змінювались;

- вважаючи, що пункти 8 та 8.1 рішення Ради від 21.03.2006 р. "Про розгляд земельних питань" не відповідають вимогам законодавства, порушують права і охоронювані законом інтереси Підприємства, як землекористувача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 00023 від 15.06.1998 р., зареєстрованого в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 23, останнє звернулось до суду з даним позовом.

Як вже частково зазначалось вище, відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що за заявою ОСОБА_1 помилки у технічній документації виправлено шляхом проведення коригування контурів земельних ділянок, їх перетинання усунуто. Враховуючи те, що зміни до відомостей про земельну ділянку, що містяться в державному земельному кадастрі не вносились, межі, конфігурація та площа земельної ділянки не змінювались, діючим законодавством не передбачено обов'язкового попереднього затвердження такого коригування рішенням органу місцевого самоврядування.

Між тим, із таким рішенням місцевого господарського суду обґрунтовано не погодився господарський суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття прийняття спірного рішення Ради) порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 7, 8 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженому Постановою КМУ № 677 від 26.05.2004 р. виконавець у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки. Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.

За приписами ч. 2 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що у матеріалах затвердженого спірними пунктами рішення Ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 містились технічні помилки, що призвели до її накладення на суміжну земельну ділянку, що перебуває у користуванні Підприємства. В подальшому вказані помилки були виправлені шляхом коригування значень координат зовнішніх меж земельної ділянки безпосередньо в технічній документації.

В силу ст. 186 ЗК України та ст. 31 Закону України "Про землеустрій" у разі виявлення помилок у затвердженому рішенням органу місцевого самоврядування проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паперових носіях), їх виправлення здійснюється виключно за рішенням органу місцевого самоврядування який затвердив ці проекти.

Господарським судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи з'ясовано, що будь-яких рішень про внесення змін до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0460 га ОСОБА_1 Радою не приймалось, зміни до технічної документації із землеустрою у встановленому законом порядку не внесено.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками господарського суду апеляційної інстанції про те, що пунктами 8, 8.1 рішення Ради від 21.03.2006 р. "Про розгляд земельних питань" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0460 га ОСОБА_1 із помилками при його складанні, що порушують законні права Підприємства, у зв'язку із чим, позовні вимоги про скасування спірних пунктів вказаного рішення Ради апеляційним судом задоволено правомірно та обґрунтовано.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зазначеного вище не спростовують.

Посилання скаржника на те, що помилки у технічній документації виявлені та скориговані в електронних, а не паперових носіях спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, у зв'язку із чим, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у справі № 920/239/13-г Господарського суду Сумської області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський