Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Справа № 916/1493/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),суддів:Гольцової Л.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на рішенняГосподарського суду Одеської області від 04.03.2015та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015у справі№916/1493/14 Господарського суду Одеської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", 2. Приватного підприємства "ЄС-Сервіс"провизнання договору поруки припиненимза участю представників сторінвід позивача:ОСОБА_4від відповідача-1:Пархомчук Р.І., Степанюк Д.О.від відповідача-2:Мартиненко А.В.ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Приватного підприємства "ЄС-Сервіс" про визнання припиненим з 26.02.2012 укладеного між сторонами договору поруки №06-09/1430 від 25.07.2008 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.06.2014).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.03.15 (суддя Никифорчук М.І.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 (колегія суддів: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.), позов задоволено, визнано припиненим спірний договір поруки з 26.02.2012.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та припинити провадження.

Приватне підприємство "ЄС-Сервіс" та Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 проти касаційної скарги заперечили, посилаючись на її безпідставність.

У судовому засіданні 13.07.2015 представник ПАТ "Укрсоцбанк" заявив клопотання про відкладення розгляду справи через необхідність ознайомитися з наданим Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 запереченням на касаційну скаргу. У зв'язку з викладеним колегія суддів оголосила перерву в судовому засіданні для надання ПАТ "Укрсоцбанк" можливості ознайомитися з відповідним запереченням на касаційну скаргу. Однак після перерви ПАТ "Укрсоцбанк" знову заявило клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки ним письмових пояснень. Колегія суддів відмовила у задоволенні вказаного клопотання через його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 28.07.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", (кредитор) та ПП "ЄС-Сервіс" (позичальник) укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №08-660/117-304 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит).

Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного договору надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) зі сплатою 14,5% процентів річних за кредитом та комісій в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною складовою частиною цього договору (тарифи), в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 660190 доларів США з наступним порядком надання траншів кредиту, а саме по мірі потреби.

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору кредит вважається наданим у момент (день) списання суми траншу кредиту з позичкового рахунку, зазначеного у п. 2.1 цього договору, на підставі письмової заяви позичальника.

У п. 1.1.2 Кредитного договору сторони погодили, що погашення кредиту має здійснюватись щомісячно рівними частинами, не пізніше 5 числа, починаючи з листопада 2008р. по червень 2013р. у сумі 11582,28 доларів США, а в липні 2013р. - 11582,32 доларів США, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 27.07.2013 на умовах, визначених цим договором.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані проценти, а також у день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі (п. 2.4 Кредитного договору).

Право кредитора вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за Кредитним договором протягом тридцяти календарних днів від дня отримання письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки закріплено у п. 3.2 Кредитного договору.

За умовами п. 1.3 Кредитного договору кредит надається позичальнику на купівлю обладнання - цифрової друкарської машини XEROX IGEN 3 110 2008 року випуску згідно з договором №ТУ-18/08 від 11.03.2008, укладеним з ТОВ "ТЕРЕМ ГРАФІЧНІ СИСТЕМИ".

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором кредитор укладає:

- з позичальником договір застави майна - обладнання XEROX IGEN 3 110 2008 року випуску заставною вартістю 4167450 грн., що в еквіваленті складає 860545,55 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього договору (п. 1.4.1 Кредитного договору);

- з поручителем - ОСОБА_4, нотаріально посвідчений іпотечний договір трьохкімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,3 м2 вартістю предмету іпотеки 659000 грн. (п. 1.4.2 Кредитного договору).

Між АКБ СР "Укрсоцбанк" (кредитор), ПП "ЄС-Сервіс" (позичальник) та ФОП ОСОБА_4 (поручитель) укладено договір поруки №06-09/1430 від 25.07.2008 (надалі - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення, за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором.

Змістом забезпеченого порукою зобов'язання згідно з п. 2.1 Договору поруки є: повернення кредиту в сумі 660190 доларів США, з графіком погашення відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 24.07.2013 року, або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених Договором кредиту; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 14,5% річних та комісій, визначених договором кредиту; сплата можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної договором кредиту; інші витрати щодо задоволення вимог кредитора за договором кредиту.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору поруки поручитель зобов'язаний протягом одного робочого дня від дати отримання листа кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання за договором кредиту, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту на рахунок кредитора, непогашеної суми процентів на рахунок кредитора, непогашеної суми комісій на рахунок кредитора, непогашеної суми неустойки (пені, штрафу) на рахунок кредитора.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладання уповноваженими представниками сторін та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором (п. 6.1 договору).

Додатковими угодами №1 від 30.04.2009 і №2 від 08.12.2009 сторони вносили зміни до п. 1.1.2 Кредитного договору щодо графіку погашення кредиту. Ці додаткові угоди підписані, зокрема, від імені ПП "ЄС-Сервіс" директором ОСОБА_4

У зв'язку з порушенням договірних зобов`язань за кредитним договором ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до директора ПП "ЄС-Сервіс" ОСОБА_4 з листом-претензією №501.5-13/67-5116 від 18.07.2011, в якому зазначив про наявність заборгованості за кредитним договором та просив її погасити протягом 30 календарних днів з моменту отримання листа. Зазначений лист отримано ОСОБА_4 особисто 26.07.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Звернувшись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про визнання припиненим з 26.02.2012 вищевказаного договору поруки. Позов мотивовано тим, що у спірному договорі поруки не встановлений строк його дії, тому ПАТ "Укрсоцбанк", надіславши на адресу ПП "ЄС-Сервіс" лист-претензію від 18.07.2011, яка отримана останнім 26.07.2011, мало звернутись до позивача як поручителя з відповідною вимогою не пізніше 25.02.2012. За відсутністю такого звернення, за доводами позивача, порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Також позивач доводив обставини припинення Договору поруки з 08.12.2009 на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування процентів за користування кредитними коштами на підставі додаткової угоди №2 від 08.12.2009 до Кредитного договору, що призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача як поручителя без його згоди.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (постанова Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11).

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що припинення поруки спричинюють такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. Водночас порука не припиняється, якщо поручитель надав свою згоду на зміну умов основного зобов'язання. Згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України. Тобто за наявності у спірному договорі відповідної умови договору щодо його дії до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором до нього слід застосовувати положення ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Водночас у разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги до поручителя обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника. Одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту у зв'язку з наявністю заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в сенсі ч. 4 ст. 559 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі №6-28цс14).

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17.09.2014 у справі №6-53цс14, словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Дійшовши по суті правильного висновку про необхідність захисту судом права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки в разі його невизнання кредитором, суд першої інстанції при винесенні рішення дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання Договору поруки припиненим з 26.02.2012 саме на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку з укладенням додаткової угоди №2 від 08.12.2009 до Кредитного договору. При цьому місцевий господарський суд виходив з висновку про те, що надання ОСОБА_4 згоди на збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, здійснено ним виключно в якості директора ПП "ЄС-Сервіс" та не свідчить про надання ним відповідної згоди як поручителем. Наведений висновок є хибним, зважаючи на встановлений судами факт наявності особистого підпису ОСОБА_4 на додатковій угоді №2 від 08.12.2009 до Кредитного договору без певних застережень.

Натомість суд апеляційної інстанції при вирішенні даної справи виходив з встановлення обставин, наявність яких зумовлює припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Так, встановивши обставини відсутності встановлення у Договорі поруки його строку, а також отримання ПП "ЄС-Сервіс" 26.07.2011 листа-претензії ПАТ "Укрсоцбанк" №501.5-13/67-5116 від 18.07.2011, направленого останнім в порядку реалізації передбаченого п. 3.2.2 Кредитного договору права кредитора вимагати дострокового виконання позичальником усіх своїх зобов'язань протягом 30 календарних днів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про настання строку пред'явлення ПАТ "Укрсоцбанк" до позивача як поручителя вимоги щодо повернення отримання у кредит коштів з 26.08.2011 (момент настання строку погашення зобов'язання). Оскільки ПАТ "Укрсоцбанк" не реалізував своє право на звернення до поручителя протягом шести місяців з вказаної дати, тобто до 25.02.2012, а звернувся до з позовом до третейського суду лише в листопаді 2013 року, суд дійшов правильного висновку, що відповідна порука припинилася з 26.02.2012 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

При цьому апеляційний господарський суд правильно відхилив доводи ПАТ "Укрсоцбанк" про відсутність з його боку вимоги дострокового повернення кредиту, адже звертаючись з листом-претензією від 18.07.2011, банк визначив загальну суму заборгованості в розмірі 661345,83 грн., послався саме на положення п. 3.2.2 Кредитного договору та вимагав повернути протягом 30 днів у повному обсязі кредит, кінцевий термін погашення якого був передбачений п. 1.1.2 Кредитного договору не пізніше 27.07.2013. Тобто, направивши вказану вимогу щодо повного погашення заборгованості за кредитом, ПАТ "Укрсоцбанк" фактично на підставі п. 3.2.2 Кредитного договору змінив умови Договору в частині строку повернення кредитних коштів, однак направлення такої вимоги не є вимогою кредитора до поручителя в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги у справі, суд апеляційної інстанції встановив обставини невизнання ПАТ "Укрсоцбанк" права позивача на припинення зобов'язань за Договором поруки з огляду на звернення банку в листопаді 2013 року до третейського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 як поручителя та списання з рахунків цієї особи коштів на погашення кредиту, отриманого ПП "ЄС-Сервіс". Саме у зв'язку з такими обставинами позивач дізнався про порушення свого права у листопаді 2013 року, що стало підставою для правильного відхилення судом доводів ПАТ "Укрсоцбанк" щодо пропуску позивачем строку позовної давності, передбаченого ст. 267 ЦК України.

Звертаючись з касаційною скаргою, ПАТ "Укрсоцбанк" посилається на неправильне застосування судами ч. 4 ст. 559 ЦК України, однак такі доводи скаржника підлягають відхиленню, оскільки вони не відповідають висновкам щодо застосування цієї норми права, викладеним у вказаних вище постановах Верховного Суду України, які в силу ст. 11128 ГПК України підлягають обов'язковому врахуванню іншими судами загальної юрисдикції.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України і ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при відмові в клопотанні банку про припинення провадження у справі у зв'язку з наявністю в п. 5.1 Договору поруки третейського застереження.

Відповідно до ч. 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (пп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 за №15-рп/2004).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, норми Конституції України визнають право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів реалізації вказаного права є звернення до третейського суду, який не віднесено до судів загальної юрисдикції, але який за приписами Закону України "Про третейські суди" є недержавним незалежним органом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері цивільних і господарських відносин. При здійсненні передбаченої ст. 3 Закону України "Про третейські суди" функції захисту третейські суди розглядають спір сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України, не здійснюючи правосуддя.

Водночас відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України, ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст .16 ЦК України, ч. 3 ст. 1 ГПК України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Тобто третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. У зв'язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатись до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається. Відтак лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. За відсутності такого волевиявлення з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та ПП "ЄС-Сервіс" суди першої та апеляційної інстанції правомірно розглянули даний спір по суті.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 у справі №916/1493/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді Л.Гольцова

О.Попікова