Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 910/20568/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"на постанову від 04.03.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/20568/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет"за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІТТ-Менеджмент"за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПетрова Олексія Олеговичапровизнання договорів нікчемнимиВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаКузьмік Д.В. (дов. від 24.04.2015 № 303);відповідачаПрокопенко Т.Ю. (дов. від 01.04.2015 № б/н);третьої особи-1не з'явились;третьої особи-2не з'явились;ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича (надалі - ПАТ КБ "Актив Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (надалі - ТОВ ФК "Арбімаркет") про визнання нікчемним Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні №1/07.08.2014 від 07.08.2014 та Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08.08.2014, укладених між сторонами, а також про зобов'язання відповідача повернути позивачу оригінали Кредитного договору №39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007 та Договору іпотеки від 07.12.2014, укладених з Петровим О.Є. та Петровим О.О.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2014 у справі № 910/20568/14 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 (колегія суддів: Ільєнок Т.В. - головуючий, судді - Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ КБ "Актив Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ КБ "Актив Банк" Шевченка О.В. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що обставини справи були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій на підставі неповного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржувани судових актів.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання нікчемним Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні № 1/07.08.2014 від 07.08.2014, укладеного між ПАТ КБ "Актив Банк" (Первісний кредитор) та ТОВ ФК "Арбімаркет" (Новий кредитор), відповідно до якого Первісний кредитор за плату відступає, а Новий кредитор набуває права грошових вимог Первісного кредитора у розмірі та в обсязі визначеному Договором за наступним Кредитним договором та договорами, що забезпечують зобов'язання боржника за Кредитним договором, а саме:

- Кредитним договором № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між Первісним кредитором та Петровим Олександром Євгеновичем (Боржник);

- Договором поруки №39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007, укладеним між Первісним кредитором та Петровим Олексієм Олеговичем;

- Договором іпотеки від 07.12.2007, укладеним між Первісним кредитором та Петровим О.О., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О., внесено в реєстр за № 674, згідно якого в іпотеку Первісному кредитору передано чотирьохкімнатну квартиру, жилою площею 82,20 кв.м., загальною площею 139,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 24, квартира 382.

Також, визнання нікчемним Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 08.08.2014, укладеним між ПАТ КБ "Актив Банк" (Первісний Іпотекодержатель) та ТОВ ФК "Арбімаркет" (Новий Іпотекодержатель), відповідно до умов якого Первісний Іпотекодержатель відступає Новому Іпотекодержателю своє право за Іпотечним договором від 07.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 674, укладеним між Первісним Іпотекодержателем та Петровим О.О.

Крім цього, позивач просив зобов'язати відповідача повернути позивачу оригінали Кредитного договору № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007 та Договору іпотеки від 07.12.2014, укладених з Петровим О.Є. та Петровим О.О., які передані відповідачеві на виконання нікчемних договорів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладу фізичних осіб від 02.09.2014 № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Актив Банк" у банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці на період з 03.09.2014 по 03.12.2014 і на цей період призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Актив Банк" Шевченка О.В. На виконання вимог частини 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду здійснено перевірку правочинів, укладених банком протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації та встановлено, що зазначені договори укладені з порушенням пунктів 1, 3 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим, посилаючись на частини 4 та 5 ст. 38 вказаного Закону, частини 2 ст. 215, ст. 216, частину 2 ст. 548 Цивільного кодексу України просив визнати нікчемними вказані договори та зобов'язати відповідача вчинити дії.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання правочину нікчемним судами враховано, що нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права.

В силу приписів ст. ст. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'зується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статтей 512 - 515 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Судами встановлено, що Договір відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні № 1/07.08.2014 від 07.08.2014, є оплатним і в ньому передбачений обов'язок Нового кредитора (відповідача) надати Первісному кредитору (позивачу) майнову компенсацію замість отриманого права вимоги.

При цьому, належне виконання Договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні № 1/07.08.2014 від 07.08.2014 щодо оплати отриманого права забезпечено Договором поруки від 07.08.2014, укладеним між ПАТ КБ "Актив Банк" та Струковою Вітою Дмитрівною, за умовами якого Струкова В.Д. зобов'язалася перед Банком (позивачем) як поручитель нести солідарну відповідальність за виконання Боржником (відповідачем) зобов'язання за Договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні №1/07.08.2014 від 07.08.2014, за яким відступлені права вимоги за Кредитним договором № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007, а саме сплатити позивачу вартість відступленого права вимоги в сумі 1285834,00 грн. (п. 1.1, ст. 3 п. 3.1.1 Договору поруки).

20.08.2014 Струковою В.Д. як поручителем сплачені кошти по Договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобо'язанні №1/07.08.2014 від 07.08.2014 у сумі 1285834,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Струкової В.Д. та повідомленням позивача від 21.08.2014, що свідчить про належне виконання сторонами своїх зобов'язань та про оплатність відчуженого права вимоги .

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог Первісного кредитора Новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанії, дійшов висновку, що укладення Договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні № 1/07.08.2014 від 07.08.2014 та Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 08.08.2014 не може розцінюватися, як відмова позивача від власних майнових вимог, оскільки кошти, які визначені у пункті 2.1. Договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні № 1/07.08.2014 від 07.08.2014 у сумі 1285838,00 грн. сплачені на користь Первісного кредитора.

Таким чином, спірний договір спрямований на настання реальних для сторін договору наслідків, а саме: для Первісного кредитора - отримання грошових коштів у сумі 1285838,00 грн. за відступлену вимогу, для Нового кредитора - отримання права грошових вимог за Кредитним договором.

Також, судами встановлено, що за Договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні № 1/07.08.2014 від 07.08.2014 здійснено продаж на користь відповідача права вимоги заборгованості Петрова О.Є. за Кредитним договором № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007 у розмірі 2 448 172,49 грн. за ціною, що складає 1285834,00 грн.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На законодавчому рівні понняття звичайна ціна визначено у пункті 14.1.71 Податкового кодексу України, і зокрема, це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Згідно із ст. ст. 12, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень.

Відповідно до Звіту про оцінку права грошової вимоги за кредитним договором, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "МІРФІЛ" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12428/11, виданий Фондом державного майна України 06.09.2011), ринкова вартість права грошової вимоги Петрова О.Є. за Кредитним договором № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007 до станом на 01.09.2014 складає 1151000,00 грн. При визначенні ринкової вартості права грошової вимоги експертом були прийняті до уваги фактичні обставини щодо стягнення заборгованості Банком із боржника Петрова О.Є. в судовому порядку, виконання цього рішення, майновий стан боржника, його платоспроможність, тобто наявність у боржника передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі.

Так, заборгованість Петрова О.Є. за Кредитним договором № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007 є простроченою з 2010 року.

Києво-Святошинським районним судом Київської області прийнято рішення від 01.11.2010 про стягнення з Петрова О.Є. заборгованості за Кредитним договором № 39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007 у розмірі 5104781,06 грн.

25.11.2011 щодо боржника Петрова О.Є. відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження.

06.03.2012 між Банком та боржником Петровим О.Є. укладена мирова угода на стадії виконання судового рішення, яка затверджена ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2012. Петров О.Є. свої зобов'язання за мировою угодою не виконував.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23.12.2013 зобов'язано Петрова О.Є. виконати умови мирової угоди від 06.04.2012 та сплатити на користь ПАТ КБ "Актив Банк" грошові кошти у сумі 3144184,49 грн.

Відповідно до Глави 2 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 № 23, банк з метою формування резерву за активами здійснює оцінку ризиків таких активів, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи за такими категоріями якості: I (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; II - помірний ризик; III - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною. Банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов. Банк класифікує не вище V категорії якості актив, за яким більше ніж 50 відсотків боргу прострочено понад 90 днів.

З урахуванням вимог вищенаведеного Положення заборгованість Петрова О.Є. за Кредитним договором №39.1.07/ІЖ-1 від 07.12.2007 тривалий час класифікується Банком як проблема з найнижчим (реалізованим) ризиком та є безнадійною. При цьому позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вартість відчуженого права вимоги за Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні №1/07.08.2014 від 07.08.2014 дорівнює номінальній вартості заборгованості (2448172,49 грн.) на момент такого відчуження.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Водночас, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні № 1/07.08.2014 від 07.08.2014 та Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 08.08.2014 нікчемними, оскільки позивачем не підтверджено обставини, з якими спеціальний Закон пов'язує нікчемність правочинів неплатоспроможного банку.

З огляду вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи заявника викладені у касаційній скарзі не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, ґрунтуються на невірному розумінні наведених норм цивільного законодавства та норм спеціального закону, зводяться до намагання довільно витлумачити зазначені норми, не доводять неправильного застосування судом норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 у справі № 910/20568/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук