Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 904/8748/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпропетровськ (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2015

зі справи № 904/8748/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо - будівельне управління", м. Запоріжжя (далі - Товариство),

до Підприємства

про стягнення 98 855,28 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Галасун Г.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 98 855,28 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 (суддя Бєлік В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 (колегія у складі: Верхогляд Г.А. - головуючий, Білецька Л.М. і Парусніков Ю.Б.): позов задоволено; з Підприємства стягнуто на користь Товариства 98 855,28 грн. заборгованості і судовий збір у сумі 1 977,11 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (з письмовими поясненнями до неї) Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову з даної справи і передати останню на новий розгляд до місцевого господарського суду, поклавши судові витрати на Товариство. Скаргу мотивовано незастосуванням господарськими судами норм матеріального права - частини другої статті 517 Цивільного кодексу України, порушенням ними вимог частини першої статті 47 та частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Колективним підприємством (далі - КП) "Альянс" як постачальником і Підприємством як покупцем було укладено договір поставки від 18.06.2010 № 1261 (далі - Договір № 1261), згідно з яким:

- постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець - купити (прийняти та оплатити): фарбу для розмітки автодоріг АК 2С, склокульки (далі - товар; пункт 1.1);

- загальна вартість договору (з ПДВ) складає 98 872 грн. (пункт 2.2).

За накладною від 20.08.2010 № 2812 постачальник поставив покупцеві товар на загальну суму 98 855, 28 грн., прийнятий покупцем без зауважень та претензій за підписом повноважного представника покупця у видаткових накладних та довіреністю на ім'я Горбунко В.М.

Згідно з пунктом 5.2 Договору № 1261 покупець здійснює оплату кожної партії товару, визначену в заявці, у термін не менше 30 календарних днів з дати поставки цієї партії.

У встановлений Договором № 1261 строк Підприємство за поставлений товар не розрахувалося.

КП "Альянс" направило Підприємству претензію щодо сплати суми боргу. У відповіді на претензію Підприємство визнало суму заборгованості за Договором № 1261 у повному обсязі, пояснивши несплату заборгованості скрутним фінансовим становищем, пов'язаним з недофінансуванням галузі, та запевнило, що зробить усе можливе для погашення заборгованості протягом 2012 року "рівними частинами" і зобов'язалося сплатити заборгованість "у чіткій відповідності до графіку".

Докази сплати заборгованості у справі відсутні. Заборгованість Підприємства у сумі 98 855,28 грн. підтверджено й актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2010 по 09.09.2011.

21.03.2012 КП "Альянс" як первісний кредитор і Товариство як новий кредитор уклали договір про відступлення права вимоги № 21/03-36 (далі - Договір № 21/03-36), за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги, належного первісному кредиторові за Договором № 1261; новий кредитор одержує всі права первісного кредитора, в тому числі вимагати від боржника (Підприємства) сплати коштів у сумі 98 855,28 грн., а також штрафних санкцій.

Договором № 21/03-36 передбачалося (пункти 4.1, 4.2), що: первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом 14 робочих днів з дня підписання цього договору; новий кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення йому права вимоги.

У зв'язку з порушенням кримінальної справи та непереданням новому кредитору оригіналів документів, що підтверджували б право вимоги до боржника, 05.04.2012 КП "Альянс" і Товариство підписали додаткову угоду до Договору № 21/03-36, якою встановлювалося, що право вимоги переходить до нового кредитора з 01.01.2014 за умови несплати боржником суми боргу первісному кредитору, а первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи (оригінали чи копії - при неможливості надати оригінали), що підтвердять право вимоги до боржника, у термін до 01.01.2014.

Докази визнання Договору № 21/03-36 недійсним відсутні.

03.09.2014 КП "Альянс" повідомило Підприємство та філію останнього - Новомосковський райавтодор про відступлення права вимоги Товариству.

Товариством подано докази передання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються (Договір № 1261, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 20.08.2010 № 76, претензія КП "Альянс", відповідь на претензію). Також подано копію листа КП "Альянс", яким воно підтверджує відступлення права вимоги новому кредитору.

Зобов'язання за Договором № 1261 не було виконано боржником, ні первісному, ні новому кредитору, а про відступлення права вимоги боржник був повідомлений належним чином.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712);

- кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512);

- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514);

- первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення; боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517).

Таким чином, відступлене право вимоги за своїм змістом має бути тотожним праву первісного кредитора у зобов'язанні. Проте попередніми судовими інстанціями належним чином не з'ясовано у розгляді даної справи такої тотожності. Так, із з'ясованих ними обставин вбачається, що право первісного кредитора (КП "Альянс") щодо одержання коштів за поставлений товар випливало з Договору № 1261 та накладної від 20.08.2010 № 2812, тоді як у числі документів, переданих цим підприємством новому кредиторові (Товариству), накладна взагалі не значилася, а йшлося про довіреність від 20.08.2010 № 76, причому судами не перевірено, чи видавалася ця довіреність на одержання матеріальних цінностей саме за Договором № 1261.

За таких обставин викликає сумнів здійснення КП "Альянс" відступлення Товариству саме того права вимоги, яке виникло у КП "Альянс" у зв'язку з поставкою ним товару Підприємству. Не здійснено господарськими судами належними засобами доказування й перевірки доводів Підприємства стосовно того, що адресована йому претензія первісного кредитора не містила посилань на інші документи, крім рахунків-фактур КП "Альянс", тоді як такі рахунки йому (Товариству) згідно з Договором № 1261 не виставлялися, а тому відповідь Товариства на цю претензію не пов'язана із заборгованістю саме за Договором № 1261. Таким чином, висновок попередніх судових інстанцій щодо належного здійснення заміни кредитора у зобов'язанні є передчасним, оскільки не ґрунтується на належному з'ясуванні та оцінці усіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про неправильне застосування названими судовими інстанціями приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні підстави й для висновку про правильність застосування господарськими судами норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини другої статті 11110 названого Кодексу оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір згідно з вимогами закону. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання про розподіл судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 зі справи № 904/8748/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій