Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №922/1657/15
Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №922/1657/15
Постанова ВСУ від 05.10.2016 року у справі №922/1657/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 922/1657/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.за участю представників: прокурора (позивача)Збарих С.М. - прокурор відділу ГПУ посв. №028728відповідачів третіх осіб не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2016у справі№ 922/1657/15Господарського судуХарківської областіза позовомПрокурора Ленінського району міста Харковадо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Харківської міської ради, - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", - Управління Держгеокадастру у місті Харкові Державна інспекція сільського господарства в Харківській областіпровизнання недійсним рішення, державного акта та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

20.03.2015 прокурор Ленінського району міста Харкова звернувся до господарського суду з позовом про визнання частково недійсним рішення 29 сесії Харківської міської ради 5-го скликання № 350/08 від 24.12.2008 (зокрема, пункту 44 додатку до вказаного рішення); про визнання недійсним Державного акта серії ЯЖ № 465654, зареєстрованого 30.01.2009 за № 520967100001, виданого Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), розташовану за адресою: м. Харків, квартал, відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови; про зобов'язання Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044) у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським; про зобов'язання Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044. Позовні вимоги вмотивовано порушенням під час проекту землеустрою земельної ділянки, наданої спірним рішенням, приписів статей 123, 183, 184, 198 Земельного кодексу України, що вбачається з виконання кадастрових зйомок без фактичного погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та самовільного збільшення площі земельної ділянки, створення Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", якому надано земельну ділянку, з порушенням вимог статті 134 Житлового кодексу Української РСР та частини 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію"; невідповідністю статусу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", як обслуговуючого кооперативу, вимогам статті 41 Земельного кодексу України щодо особи, яка має право на отримання земельних ділянок у власність безоплатно; до складу земельної ділянки, всупереч статті 83 Земельного кодексу України, передано частину проїзду; зазначене вище є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки як об'єкта власності.

Харківська міська рада заперечила проти позову, вказавши, що земельну ділянку надано особі, статус якої визначено відповідно до змісту зареєстрованого належним чином Статуту; земельну ділянку надано з дотриманням вимог чинного законодавства; включення до складу спірної земельної ділянки частини проїзду як земель загального користування прокурор не довів, як і змісту порушених чи охоронюваних прав та інтересів держави у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову без розгляду; також Харківська міська рада заявила про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.

Управління Держземагентства у місті Харкові відхилило позовні вимоги, вказавши, що прокурор невірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, посилається на докази, які не відповідають приписам статей 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України, невірно обрав спосіб захисту порушеного права, не вимагаючи повернення земельної ділянки територіальній громаді міста, порушив приписи статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", невірно послався на приписи статей 133, 134, 135, 137 Житлового кодексу України. ухвалою від 24.11.2015 замінено Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області у судовій справі № 922/1657/15 на належного відповідача - Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.12.2015 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю; визнано частково недійсним рішення 29 сесії Харківської міської ради 5-го скликання № 350/08 від 24.12.2008 зокрема, пункт 44 додатку до вказаного рішення; визнано недійсним Державний акт серії ЯЖ № 465654 на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), розташовану за адресою: м. Харків, квартал, відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, зареєстрований 30.01.2009 за № 520967100001, виданий Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна"; зобов'язано Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати: державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,9862 га з кадастровим номером 6310137200:09:033:0044) у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, кадастровий номер 6310137200:09:033:0044.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 (судді: Медуниця О.Є. - головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів прийняття його відповідно до змісту норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Харківська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч приписам статей 256, 257, 261, пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України суди не застосували за заявою відповідача позовну давність для захисту порушеного права, невірно визначили момент, коли прокурор довідався про наявне порушення, початок перебігу позовної давності, в порушення статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України суди не врахували наявну позицію Верховного Суду України з наведених питань та не мотивували відступ від неї; застосовуючи статті 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, суди усунулися від їх оцінки на предмет відповідності критеріям дії актів Союзу РСР на території України, дійшли помилкових висновків щодо статусу особи, якій надавалася земельна ділянка у власність, не врахували статті 4-6, 10 Закону України "Про кооперацію" та наявних у матеріалах справи доказів, з яких вбачається реєстрація статутних документів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" відповідно до чинного законодавства; висновки господарських судів про надання у власність у складі спірної земельної ділянки земель загального користування не відповідають матеріалам справи; висновки господарських судів про надання земельної ділянки з порушенням статті 56 Закону України "Про землеустрій" суперечать приписам статті 123 Земельного кодексу України щодо порядку надання земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі, без зміни її цільового призначення; в договорі оренди земельної ділянки допущено технічну помилку щодо площі санітарно-захисних зон інженерно-технічних споруд та комунікації, а фактичного зменшення цих зон не відбулося; ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 26.02.2015 у справі № 642/569/15-к не містить обставин, фактичних даних щодо неправильності формування земельної ділянки; вказуючи на порушення статті 41 Земельного кодексу України, суди не взяли до уваги, що надання спірної земельної ділянки у власність здійснено за містобудівним обґрунтуванням для будівництва котеджного мікрорайону, функції замовника на будівництво якого були передані Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна"; пункт 44 додатку до рішення 29 сесії Харківської міської ради вичерпав свою дію у зв'язку з його виконанням та не може бути скасований; відсутні правові підстави для припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку; зобов'язуючи скасувати кадастровий номер земельної ділянки, суди порушили приписи статті 24 Закону України "Про земельний кадастр"; всупереч статтям 9, 41 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди не врахували, що відповідно до наявної практики Європейського Суду певні порушення, допущені з боку органу публічної влади при прийнятті рішення, не можуть бути підставою для позбавлення права власності приватної особи, яка не вчиняла жодних порушень.

Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали. Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди встановили, що оскільки відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно у відповідності до вимог закону, то необхідність захисту інтересів держави покладає на органи прокуратури обов'язок представництва держави в суді відповідно до частини другої статті 121 Конституції України. Прокурор у позовній заяві вказав, що органом, уповноваженим здійснювати функції у відповідних відносинах, є Харківська міська рада, що є відповідачем у даній справі, а виконання функцій з контролю за використанням і охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" покладено на Державну інспекцію сільського господарства України, яка, водночас, не наділена законом повноваженнями звернення до суду з позовами, тому прокурор заявив даний позов самостійно, як позивач.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом наведено порушення права територіальної громади міста щодо належного використання земельних ресурсів; обраний прокурором спосіб захисту повинен поновити право територіальної громади, на захист якої спрямовано позов.

Таким чином суди дійшли висновку, що прокурор звернувся до господарського суду правомірно та в межах наданих йому повноважень.

Також суди встановили, що ОК "ЖБК "Поляна" відповідно до довідки ЄДРПОУ зареєстрований як обслуговуючий кооператив, згідно з підпунктом 1.5 пункту 1 якого його засновниками є громадяни ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; в матеріалах справи відсутні докази щодо затвердження рішення про створення кооперативу та список членів кооперативу, а також докази того, що члени кооперативу на момент його створення потребували поліпшення житлових умов, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 як на час створення і державної реєстрації кооперативу, так і на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення мали житло у приватній власності, не перебували на квартирному обліку.

За змістом Статуту Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" метою його створення є, у тому числі, забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту, наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.

Разом з тим 24.12.2008 на 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання прийнято рішення № 350/08 "Про надання юридичним та фізичним особам ділянок для будівництва, пунктом 44 додатку 1 до якого ОК "ЖБК "Поляна" передано функції замовника на будівництво об'єкту із зміною його функціонального призначення під житлову забудову у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, припинено ТОВ "Таксокана" право користування земельною ділянкою площею 10,9862 га у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, за його добровільною відмовою за листом від 18.12.2008, надано ОК "ЖБК "Поляна" у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 10,9862 га, в межах договору оренди землі від 06.03.2008 № 540867100017 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським.

На підставі вказаного рішення ОК "ЖБК "Поляна" видано Державний акт серії ЯЖ №465654 на право власності на вищевказану земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044). Після отримання ОК "ЖБК "Поляна" Державного акта на право власності на вказану вище земельну ділянку, зареєстрованого 30.01.2009 за № 520967100001, одноосібним засновником кооперативу став ОСОБА_10

Згідно з витягом № 360/09 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 6310137200:09:033:0044 від 16.03.2009 № 109, її вартість становить 18248877 грн.

Межі та розмір земельної ділянки визначено проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Таксокана" для будівництва та подальшої експлуатації котеджного мікрорайону у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова , затвердженим рішенням Харківської міської ради від 21.11.2007 № 239/07 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів".

У січні 2009 року на замовлення ОК "ЖБК "Поляна" ФОП ОСОБА_11 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова; під час розроблення якої межі земельної ділянки з суміжними землевласниками та користувачами не погоджувались; в порівнянні з договором оренди землі ТОВ "Таксокана" від 06.03.2008 № 540867100017 площа обмежень (обтяжень) 2,700 га санітарно-захисні зони інженерно-технічних споруд і комунікацій зменшилась у технічній документації ОК "ЖБК "Поляна" до 0,2700 га, тобто, у 10 разів, а у Державному акті ЯЖ №465654 обмежень (обтяжень) взагалі не зазначено.

Також суди встановили, що Ленінський районний суд м. Харкова 26.02.2015 розглянув кримінальне провадження за обвинуваченням голови органу самоорганізації населення - квартального комітету "Шостопарк" ОСОБА_12 за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, за наслідками якого прийняв ухвалу від 26.02.2015 про закриття кримінального провадження з огляду на звільнення обвинуваченої у вчиненні злочину від відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Вказаною вище ухвалою встановлено, що під час розроблення ФОП ОСОБА_11 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на замовлення ТОВ "Таксокана" складений акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки за адресою: м. Харків, квартал відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова, згідно з яким межа земельної ділянки з боку вул. Керамічної проходить вздовж заборів домоволодінь по вул. Керамічна 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17,19, 21, 23, 25, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, а з боку вул. Червоноселищна по заборам домоволодінь по вул. Червоноселищна 49, 51, 53, 55, 57а, 57, 59, 61,63, 65. Фактично складеним актом встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки до земельної ділянки площею 10,9862 га включений проїзд загального користування вул. Керамічній м. Харкова.

Керівник (голова) органу самоорганізації населення - квартального комітету "Шостопарк" ОСОБА_12 діючи умисно, в інтересах ФОП ОСОБА_11 та ТОВ "Таксокана", не будучи присутньою під час підписання акта встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки суб'єктами користування та власниками суміжних земельних ділянок, 31.10.2007 у графі примітки акта внесла завідомо неправдиві відомості, що підписи мешканців домоволодінь по вул. Керамічній та вул. Червоноселищній нею посвідчені особисто.

Ленінським районним судом м. Харкова встановлено, що внаслідок умисних, протиправних дій керівника (голови) органу самоорганізації населення - квартального комітету "Шостопарк" ОСОБА_12 під час розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею 10,850 га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова, в порушення вимог статей 123, 183, 184, 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки виконані без фактичного погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та самовільно збільшена площа земельної ділянки до 10,9862 га.

Також Ленінським районним судом м. Харкова встановлені наслідки вчинення злочину - порушення вимог статей 20, 41, 83, 116, 183, 184, 185, 198 Земельного кодексу України, що потягло незаконну передачу у власність ОК ЖБК "Поляна" земельної ділянки площею 10,9862 га, у тому числі земель загального користування вул. Керамічної м. Харкова.

Відповідно місцевий господарський суд дійшов висновку, що проект землеустрою, розроблений ТОВ "Таксокана", погоджений та затверджений внаслідок вчинення службового злочину - підроблення акта встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки площею 10,9862 га, а технічна документація із землеустрою ОК "ЖБК "Поляна" розроблена у 2009 році без погодження меж земельної ділянки, що відводиться у власність, з суміжними землекористувачами, із використанням завідомо підробленого документу - акта встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки площею 10,9862 га.

Дослідивши основне креслення генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 23.06.2004, наявне у матеріалах справи, суд встановив, що за його змістом проїзд загального користування по вул. Керамічній м. Харкова бере свій початок від вул. Червоноселищної (між існуючими земельними ділянками № 48 та № 49 по вул. Червоноселищній), далі у північно-західному напрямку до перетину з вул. Червоноселищною (в районі будинку № 115 по вул. Червоноселищній м. Харкова). Від вул. Червоноселищної (між існуючими земельними ділянками № 71 та № 73 по вул. Червоноселищній) до земельної ділянки № 3 по вул. Керамічній проходить 2-й Керамічний в'їзд м. Харкова. Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і оформлення документів, що посвідчують право власності ОК "ЖБК "Поляна", частина проїзду загального користування по вул. Керамічній передана у приватну власність. Наявність на території земельної ділянки, яка перебуває у власності ОК "ЖБК "Поляна", проїзду загального користування по вул. Керамічній також підтверджено висновком судової оціночно-земельної експертизи № 3477 від 03.06.2015 та фото-таблицями до нього, долученими до справи як докази.

Аналізуючи правомірність передачі спірної земельної ділянки у власність Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", місцевий господарський суд вказав про незаконність рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 24.12.2008 № 350/08 (пункт 44 додатку 1), яким земельна ділянка площею 10,9862 га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським передана у власність ОК "ЖБК "Поляна" в межах договору оренди землі ТОВ "Таксокана" від 06.03.2008 за № 540867100017, з таких підстав:

- порушено вимоги статті 20 Земельного кодексу України, оскільки рішення прийнято без дотримання процедури встановлення та зміни цільового призначення нової земельної ділянки, що передається у власність;

- порушено статтю 41 Земельного кодексу України, оскільки розмір земельної ділянки площею 10,9862 га не встановлений відповідно до попередньо розробленої ОК "ЖБК "Поляна" та затвердженої містобудівної документації, а також без врахування мети створення кооперативу;

- порушено вимоги статті 83 Земельного кодексу України щодо заборони передачі у власність земель загального користування (вулиць, проїздів, шляхів);

- порушено вимоги статей 116, 123, 183-185, 186, 198 Земельного кодексу України, статей 20, 51 Закону України "Про землеустрій", в редакції станом на 2008 рік, прийняттям рішення без обов'язкового проведення землеустрою шляхом розроблення ОК "ЖБК "Поляна" проекту землеустрою щодо створення нової земельної ділянки площею 10,9862 га, цільове призначення частини якої змінюється при передачі у власність, його погодження та затвердження.

- порушено вимоги спеціальних нормативно-правових актів щодо створення та діяльності житлово-будівельних кооперативів статей 133, 134, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 30.04.1985 № 186.

Відтак, спірне рішення не відповідає вимогам статті 198 Конституції України, статтям 20, 41, 83, 84, 116 Земельного кодексу України, суттєво порушує державні інтереси у сфері земельних відносин, що згідно з частиною другою статті 144 Конституції України, частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання його недійсним.

З тих самих підстав відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку також не відповідає закону та порушує право власника, та підлягає визнанню недійсним з застосуванням похідних наслідків такої недійсності щодо здійсненої реєстрації права та земельної ділянки.

При цьому суд встановив, що позовна давність для звернення із даним позовом закінчилася 15.01.2015 відповідно до підпункту 3 частини першої пункту 5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI.

Розглянувши подану заяву про застосування позовної давності, місцевий господарський суд врахував, що прокурор довів порушення права територіальної громади щодо належного використання земель комунальної власності, а Харківська міська рада, якою як відповідачем заявлено про позовну давність у спірних матеріальних правовідносинах, одночасно є як органом, який прийняв незаконне рішення, так і органом, через який територіальна громада реалізує своє право на землі комунальної власності; під час прийняття спірного рішення в силу покладених на неї функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади мала можливість та обов'язок з'ясувати правовий статус Обслуговуючого кооперативу, переконатись у меті його створення та відповідності вимогам чинного законодавства, чого здійснено не було.

Натомість прокурор, який звернувся з позовом про захист права власності територіальної громади на землі комунальної власності, дізнався про порушення вимог чинного законодавства при передачі земельної ділянки ОК "ЖБК "Поляна" лише у 2015 році у ході вивчення даних веб-сайту Харківської міської ради щодо розміщення рішень сесій упродовж 2008-2015 років та ознайомлення з правовстановлюючими документами ОК "ЖБК "Поляна" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського МУЮ та реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції; великий обсяг документів, котрі підлягають дослідженню, складнощі пов'язані із штучними перешкодами у проведенні відповідної перевірки, велика кількість подібних до спірного випадків із винесенням Харківською міською радою аналогічних рішень на користь інших кооперативів, відмінних, але пов'язаних між собою, заслуговують на увагу і свідчать про наявність об'єктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений строк.

Враховуючи вищевказане, суд визнав причини пропущення позовної давності поважними та захистив порушене право територіальної громади.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо незаконності рішення Харківської міської ради у оспореній частині з огляду на порушення земельного законодавства; разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності розпочався з моменту, коли прокурор дізнався про порушення вимог законодавства при утворенні ОК "ЖБК "Поляна", а саме під час проведення перевірки реєстраційних справ житлово-будівельних кооперативів та ознайомлення з їх правовстановлюючими документами у 2015 році, відтак, позов подано у межах позовної давності.

Судова колегія зазначає що за приписами статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Здійснюючи повноваження у галузі земельних відносин відповідно до статті 12 Земельного кодексу України міські ради в тому числі розпоряджаються землями територіальних громад, передають земельні ділянки територіальних громад у власність, здійснюють контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства.

Враховуючи, що орган, через який територіальна громада реалізує своє право власності, та який зобов'язаний здійснювати контроль за використанням та охороною земель додержанням земельного законодавства, є відповідачем у даній справі, прокурор відповідно до приписів статті 121 Конституції України, статей 2 та 29 Господарського процесуального кодексу України звернувся в даній справі з самостійним позовом в порядку представництва та набув статусу позивача.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

У відповідності до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси; за статтею 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин, у межах здійснення яких виникають цивільні права та обов'язки.

Також за змістом частини 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту порушеного права, що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (постанови Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №3-553гс15 та від 10.06.2015 у справі № 6-162цс15).

Як вбачається з матеріалів справи за наслідками прийняття спірного рішення спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Харкова та була безоплатно передана у приватну власність відповідно до положень статті 41 Земельного кодексу України відповідачу - Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна".

Відповідно до статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян створюються з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України; житлово-будівельні кооперативи створюються з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом.

Тобто, статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність житлово-будівельного кооперативу для здійснення житлового будівництва для забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Також надання земельної ділянки у власність має відбуватися з дотриманням вимог Земельного кодексу України щодо відведення її в натурі (на місцевості) та за наявності належно затвердженої відповідної містобудівної документації.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, достеменно встановили, що відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки для надання її у власність не здійснювалося, розмір земельної ділянки площею 10,9862 га не встановлений відповідно до попередньо розробленої та затвердженої містобудівної документації, а також визначений без врахування мети створення кооперативу.

Посилаючись на приписи статті 123 Земельного кодексу України щодо порядку та підстав оформлення документації зі землеустрою скаржник не врахував, що зазначена норма регламентує порядок надання земельної ділянки в користування; натомість спірний випадок стосується випадку надання земельної ділянки комунальної власності у приватну власність за спеціальним приписом законодавства (статтею 41 Земельного кодексу України), здійсненого на підставі проекту землеустрою для надання земельної ділянки в орендне користування.

Доводи касаційної скарги щодо застосування судами статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР без їх оцінки на предмет відповідності критеріям дії актів Союзу РСР на території України, незастосування статей 4-6, 10 Закону України "Про кооперацію" та неврахування реєстрації статутних документів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" відповідно до чинного законодавства наведених вище обставин та порушень при наданні земельної ділянки не спростовують.

Вказані порушення суди встановили, дослідивши матеріали справи; на обставини, встановлені ухвалою в кримінальній справі, покликалися додатково.

Не може бути взято до уваги посилання скаржника на порушення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" не застосування судами наявної практики Європейського Суду, оскільки матеріалами справи доведено, а скаржником не спростовано набуття приватною особою права власності на земельну ділянку з підстав, не передбачених для цієї особи, тобто, не може йти мова про захист правомірно та легітимно набутого права; помилкове уявлення приватної особи щодо природи свого правового статусу та пов'язаних з ним можливостей не надає набутому праву ознак легітимності.

Розглядаючи доводи скаржника щодо позовної давності, судова колегія зазначає, що за змістом статті 256, частини першої статті 261, частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується та обчислюється щодо сторони у спорі.

Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли про порушення прав дізнався або мав дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор (постанови Верховного Суду України від 27.05.2014 № 3-23гс1420, від 02.09.2014 №3-82гс 1421, від 23.12.2014 № 3-194гс1422, від 25.03.2015 № 3-21гс15230, від 22.04.2015 № 3-54гс1524, від 13.05.2015 № 3-126гс1525, від 13.05.2015 № 3-54гс1526, від 01.07.2015 № 6-178цс1527).

Разом з тим, у даній справі прокурором подано позов від свого імені (прокурор є позивачем), а прокурор, як на підставу поважності причин пропуску позовної давності вказував, що про факт порушення інтересів територіальної громади та, відповідно, держави, відповідачами прокуратурі стало відомо лише у ході вивчення даних веб-сайту Харківської міської ради щодо розміщення рішень сесій упродовж 2008-2015 років та ознайомлення з правовстановлюючими документами ОК "ЖБК "Поляна" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського МУЮ та реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції; великий обсяг документів, котрі підлягають дослідженню, складнощі пов'язані із штучними перешкодами у проведенні відповідної перевірки, велика кількість подібних до спірного випадків із винесенням Харківською міською радою аналогічних рішень на користь інших кооперативів, відмінних, але пов'язаних між собою, заслуговують на увагу і свідчать про наявність об'єктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений строк.

В силу частини четвертої та п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові; проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Враховуючи, що прокурор є самостійним учасником процесу, наділеним усіма правами сторони процесу, місцевий господарський суд вірно надав оцінку наведеним ним обставинам та дійшов правомірного висновку, що позовну давність було пропущено з поважних причин.

Обставини, наведені судом, скаржник в касаційній скарзі не спростував, помилкове застосування судами положень про позовну давність не спричинило прийняття неправильного рішення

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надали оцінку наявним у справі доказам, дійшовши законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позовних вимог; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Як наслідок, прийняті рішення та постанова відповідають статтям 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Твердження заявника про порушення господарськими судами норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі № 922/1657/15 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова