Постанова ВГСУ від 12.02.2015 року у справі №925/985/14

Друк

Пошук

269

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.02.2015 року у справі №925/985/14

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 925/985/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПриватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014у справі№ 925/985/14 Господарського суду Черкаської області за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво"доТальнівської районної державної адміністрації Черкаської областіпровнесення змін до договору оренди землі

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Сяйво" звернулося з позовом до Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, в якому, з урахуванням зміни предмета позову, просило визнати укладеною з моменту набрання рішенням законної сили у даній справі додаткову угоду до договору оренди землі №78 від 13.03.2012, редакцією якої строк оренди земельної ділянки визначено у 5 років, а саме з 01.01.2013 до 31.12.2017. Позов обґрунтований обставинами порушення права позивача на поновлення строку дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. При цьому позивач посилався на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.07.2014, ухваленим суддею Довгань К.І., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий суд виходив з обставин відсутності у позивача права на оренду спірної земельної ділянки, з огляду на відсутність державної реєстрації договору оренди землі від 13.03.2012 у визначеному законом порядку. При цьому суд керувався приписами статті 210 Цивільного кодексу України, статей 1, 18 Закону України "Про оренду землі".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Ільєнок Т.В. - головуючого, Авдеєва П.В., Корсакової Г.В., постановою від 05.11.2014 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне сільськогосподарське підприємство "Сяйво" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що на момент звернення позивача до Тальнівської райдержадміністрації із листом про поновлення строку дії договору оренди, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали саме відповідачу. Зазначає скаржник і про те, що Тальнівська райдержадміністрація не направила у передбачені законом строки заперечення щодо поновлення строку дії договору оренди землі. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 122 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.03.2012 між Тальнівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Сяйво" (орендар) підписано договір оренди землі №78. Відповідно до умов договору в оренду передавалася земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 35,6 га, сільськогосподарські угіддя (сіножатті) для сінокосіння та випасання худоби, за межами населеного пункту в адмінмежах Лоташівської сільської ради. Термін дії вказаного договору складає 1 рік, з 01.01.2012 до 31.12.2012. Відповідно до пункту 8 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк при підтвердженні виконання обов'язків за договором. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору. Також судами установлено, що 01.12.2012 позивач звернувся до Тальнівської райдержадміністрації із заявою про поновлення терміну дії договору оренди землі на 5 років. Водночас орендодавець відмовився поновити термін дії договору оренди землі. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Приватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво" до Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання укладеною з моменту набрання рішенням законної сили у даній справі додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди № 78 на 5 років, а саме з 01.01.2013 до 31.12.2017. Підставою позову визначено порушення переважного права позивача на оренду спірної земельної ділянки. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. Згідно зі статтею 202 названого Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За приписами статті 210 цього ж Кодексу правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. Під час розгляду справи судами установлено та не заперечувалося сторонами, що державна реєстрація договору оренди землі від 13.03.2012 №78 не здійснювалась, договір не був зареєстрований у встановленому законом порядку у відповідному відділі Держземагентства. Відповідно до приписів статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору) договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Приписами статті 125 Земельного кодексу України також унормовано, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. На час укладення спірного договору, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки регламентувалась постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" та постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 №749 "Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці". Відтак, установивши обставини щодо відсутності держаної реєстрації спірного договору у відповідному відділі Держземагентства, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що названий договір не набув чинності відповідно до вимог закону. З огляду на що, висновок судів про відсутність у позивача права на поновлення строку дії цього договору в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", а отже і відмова у позові визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.