ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 924/612/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників: позивачаСкачко А.А., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),третьої особи не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015у справі№ 924/612/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія"доПриватного підприємства "Нафтагруп",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_5, провизнання недійсним додатку до договору,

Розпорядженням В.о. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 11.01.2016 №05-05/18 у зв'язку з відпусткою судді Могил С.К. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Борденюк Є.М. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі №924/612/15.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Нафтагруп" про визнання недійсним додатку від 30.04.2013 до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012, укладеного між ТОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "Нафтагруп".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2015 (суддя Магера В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 (судді: Бучинська Г.Б. - головуючий, Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано доводами про незастосування судами статей 238, 241 та 626 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.06.2012 між ТОВ "Торговий дім "Енергія" (замовник) та ПП "Нафтагруп" (перевізник) було укладено договір (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні.

Вказаний договір підписаний представником ТОВ ТД "Енергія" ОСОБА_5 та директором ПП "Нафтагруп" О.П. Круть, а також скріплений печатками сторін.

В додатку від 30.04.2013 до Договору (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012 ТОВ "Торговий дім "Енергія" та ПП "Нафтагруп" погодили внести зміни у п.п.1.1, 8.4 Договору №60/1 від 01.06.2012 та доповнити п.8.4.1.

Так, пункт 1.1 Договору викладено в наступній редакції: „Перевізник зобов'язується доставити автоцистернами довірені йому замовником світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до умов даного договору та зазначених, погодженими перевізником та замовником заявкою на кожне перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору і підлягає укладанню відповідно до п. 8.4. Договору".

Також в новій редакції викладено п.8.4. договору: „при підписанні змін, доповнень, додатків, заявок на перевезення вантажу та інших документів по даному Договору сторонами повинно бути підписано дані документи особисто через законного представника, який діє на підставі Статуту та/або на підставі довіреності з обов'язковим проставленням з боку обох сторін печаток підприємств в іншому випадку такі додатки, доповнення, заявки на перевезення вантажу та інші документи не можуть вважатись належними та не мають юридичної сили і не підлягають виконанню".

Додатком сторони доповнили п.8.4.1 до договору та виклали його в наступній редакції: „В разі відсутності у будь-якої сторони хоча б одного документа, який би належним чином підтверджував факт здійснення замовлення з боку „ЗАМОВНИКА" та перевезення з боку „ПЕРЕВІЗНИКА", до яких відноситься належно оформлені договір перевезення, заявка на перевезення, акт виконаних робіт - спір не підлягає розгляду у постійно діючому третейському суді при Асоціації „Спілка Нафтотрейдерів України" і підлягає розгляду в господарських судах України.

Даний Додаток підписаний представником ТОВ ТД „Енергія" ОСОБА_5 та директором ПП „Нафтагруп" О.П. Круть.

ТОВ "Торговий дім "Енергія", посилаючись на те, що спірний додаток до договору суперечить вимогам чинного законодавства, звернувся з позовом у даній справі про визнання цього додатку недійсним.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що представник ТОВ Торговий дім "Енергія" ОСОБА_5 при укладанні додатку від 30.04.2013 діяв у власних інтересах, оскільки є одноособовим засновником та власником ПП "Нафтагруп"; жодного офіційного повідомлення з його сторони на ім'я керівництва ТОВ Торговий дім "Енергія" про підписання такого додатку не надходило.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено у чому саме полягає порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням додатку від 30.04.2013 до договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому міжміському сполученні №60/1 від 01.06.2012 .

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному з'ясуванні усіх обставин справи, що вбачається з такого.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів статей 202, 205, 207 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Представництвом, відповідно до частини 1 статті 237 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з частиною 3 статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Інститут представництва передбачає певні законодавчі обмеження. Так, відповідно до частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Таким чином, правочин має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, з метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Торговий дім "Енергія" в особі директора Чорного С.П. видало на ім'я ОСОБА_5 довіреність від 01.06.2012, якою останнього уповноважено представляти інтереси ТОВ "Торговий дім "Енергія" при роботі з суб'єктами господарювання та наділило останнього повноваженнями щодо підписання договорів купівлі-продажу, поставки нафтопродуктів, договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод, видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків та актів приймання-передачі, тощо.

Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Повноваження директора ТОВ "Торговий дім "Енергія" Чорного С.П. станом на 01.06.2012 підтверджуються протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Енергія" від 31.05.2012 та наказом про особовий склад №22-к від 01.06.2012.

Відтак, за висновком судів попередніх інстанцій, довіреність б/н від 01.06.2012, яка засвідчена підписом директора ТОВ "Торговий дім "Енергія" Чорного С.П. та скріплена печаткою підприємства відповідача, відповідає вимогам статті 246 Цивільного кодексу України, а тому станом на 30.04.2013 ОСОБА_5 мав необхідний обсяг повноважень щодо підписання договорів та додаткових угод від імені ТОВ "Торговий дім "Енергія".

Разом з тим, суди попередній судових інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що ОСОБА_5 є засновником ПП "Нафтагруп", що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З огляду на вимоги зазначеного закону, суди не перевірили, чи був у подальшому схвалений спірний додаток від 30.04.2013 до договору ТОВ "Торговий дім "Енергія".

Всупереч наведеному вище, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним Додатку від 30.04.2013, не врахував у повній мірі вказаних вимог норм матеріального права та можливості їх застосування для правильного вирішення даного спору і, зокрема, не звернув увагу на те, що спірний Додаток зі сторони позивача було підписано засновником відповідача (ПП "Нафтагруп") ОСОБА_5, що свідчить про те, що укладення спірного Додатку було направлено на вчинення правочину від імені особи, у своїх інтересах, представником якої він одночасно є, що суперечить приписам частини 3 статті 238 ЦК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал спірного додатку та з прийнятих рішень не вбачається чи був належним чином витребуваний у відповідача його оригінал та оглянутий судами у судовому засіданні. В матеріалах справи наявна лише копія додатку від 30.04.2013, а позивач неодноразово вказував, що в нього відсутній примірник спірного додатку, що він ніколи не бачив його оригіналу та подавав до суду клопотання про його витребування (а.с.117-118 т.1).

Колегія суддів вважає, що для повного та всебічного розгляду даної справи судам необхідно було витребувати у відповідача оригінал спірного додатку, який підлягав дослідженню та наданню належної оцінки.

Таким чином, розглядаючи справу, суди обох інстанцій всупереч вимогам статей 43, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, всебічно, повно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина 2 статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, ухвалені по справі судові акти підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального й процесуального права, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому надавши належну оцінку всім доводам сторін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" задовольнити.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі №924/612/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції

Головуючий Є. Борденюк

Судді Б. Грек

Д. Кривда