ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 923/1935/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"на рішеннявід 17.03.2015господарського суду Херсонської області на постанову від 12.11.2015Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 923/1935/14 господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 9 299,70 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаЮхно Я.О. (дов. від 30.12.2015 № 01-4/57);відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі - ПАТ "Херсонська ТЕЦ") звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4) про стягнення боргу в сумі 9299,70 грн., який складається з: 6633,58 грн. - сума несплаченого основного боргу за надані послуги з централізованого опалення та теплові втрати в тепломережі відповідача за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, 191,39 грн. - 3 % річних, 1545,56 грн. - пеня та 929,17 грн. - втрати від інфляції з простроченої оплати основного боргу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.03.2015 у справі № 923/1935/14 (суддя Нікітенко С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 (колегія суддів: Петров М.С. - головуючий, судді - Разюк Г.П., Колоколов С.І.), позов ПАТ "Херсонська ТЕЦ" задоволено частково; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Херсонська ТЕЦ" пені у розмірі 159,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 25,21 грн. та судовий збір у розмірі 43,11 грн.; провадження у справі в частині стягнення суми пені у розмірі 19,58 грн. та суми 3% річних у розмірі 14,66 грн. припинено; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "Херсонська ТЕЦ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 та рішення господарського суду Херсонської області від 17.03.2015 скасувати, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК), положення Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, оскільки не надано належної правової оцінки умовам укладеного між сторонами договору з урахуванням діючої Методики МУ34-70-080-84 (РД 34.09.255), що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач - ФОП ОСОБА_4 у запереченні на касаційну скаргу заперечила проти її доводів та просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте відповідач своїм правом взяти участь у судовому засіданні касаційної інстанції не скористалася.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 26.07.2010 між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" (Виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (Споживач) укладений Договір № 43 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором; суб'єкт користування послугами, це власник (наймач, орендар) приміщення за адресою: АДРЕСА_1; опалювальна площа приміщення становить 71,0 кв. м (п. п. 1, 2, 3 Договору).

Відповідно до пункту 30 Договору укладений між сторонами Договір є дійсним, оскільки сторонами не надано доказів його розірвання або укладення на інших умовах.

Позивачем на виконання зазначеного Договору у період з жовтня 2013 року по березень 2014 року надано відповідачу послуги з централізованого опалення, що підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, у зв'язку з чим виставлені рахунки №№ 646 за жовтень 2013 року на суму 1643,84 грн., за листопад 2013 року на суму 3095,69 грн., за грудень 2013 року на суму 2615,75 грн., за січень 2014 року на суму 2181,50 грн., за лютий 2014 року на суму 2767,07 грн. та за березень 2014 року на суму 3065,59 грн., а всього на загальну суму 15369,44 грн., з якої: 8735,85 грн. - сума за спожиту теплову енергію та 6633,59 грн. - сума за теплові втрати в мережах споживача.

Проте зазначені рахунки відповідачем оплачені частково лише за спожиту теплову енергію у розмірі 8735,86 грн., що підтверджується виписками ПАТ "КБ "Надра". За теплові втрати в мережах у розмірі 6633,59 грн. відповідач не розрахувався, оскільки вважає дані нарахування безпідставними.

Не сплата відповідачем суми боргу по тепловим втратам у розмірі 6633,59 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача договірної заборгованості у розмірі 6633,58 грн., пені у розмірі 1545,56 грн. нарахованої відповідно до пункту 12 Договору, а також відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 191,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 929,17 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В частині 6 ст. 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач здійснив оплату по отриманим рахункам лише за фактичне споживання теплової енергії на суму 8735,86 грн., без врахування втрат в теплових мережах споживача, які загалом за спірний період становлять 6633,59 грн.

Відповідно до пункту 3 Договору сторнами визначено характеристику об'єкта надання послуг:

- опалювальна площа (об'єм) приміщення 71,0 кв.м.;

- норматив тепло споживання згідно рішенням виконкому Херсонської міськради від 20.01.2008 № 38 на опалення 0,02228 Гкал/кв.м місяць або 0,0000306 Гкал/кв.м./годину

- теплове навантаження 0,002173 Гкал/годину, у тому числі на опалення 0,002173 Гкал/годину, на гаряче водопостачання ----- Гкал/годину;

- норма витоку мережної води 0,00007 тн/годину.

Нормативні втрати в теплових мережах споживача розраховуються відповідно до методиці нарахування втрат.

В Додатку № 1 до Договору передбачено, що на балансі Споживача знаходиться у двохтрубному виконанні 22 м тепломережі діаметром 57 мм та тип прокладки - підземний.

Відповідно до пункту 3.1 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, втрати теплоти в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, способу прокладки, типу та стану теплоізоляції, ґрунтових умов експлуатації та інше і визначаються на підставі відповідних випробувань техніко справних трубопроводів. Результати випробувань належить оформляти актом.

Згідно із пунктами 6.3.64., 7.7.23. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, випробування з визначення теплових втрат у теплових мережах здійснюються з періодичністю один раз на 5 років з програмою, затвердженою технічним керівником організації, що експлуатує теплову мережу і погодженою технічним керівником джерела постачання.

В порушення вищенаведених нормативних вимог, а також ст. ст. 33, 34 ГПК України, суду не надано докази того, що на протязі дії договору зазначені випробування були проведені, а тому підстави щодо зобов'язань Споживача по сплаті втрат теплової енергії належним чином не обліковані та не встановлені у передбачений законом спосіб.

Крім того, розрахунок спожитої теплової енергії позивачем здійнений відповідно до Методики вказівок по визначенню теплових втрат у водяних та парових мережах МУ 34-70-080-84 за формулою, яка як вбачається з зазначеної Методики розраховується для дільниць надземної прокладки, а зі схеми тепломережі із межею балансової належності Споживача вбачається, що тип прокладки - підземний.

За встановленого суд дійшов висновку, що розрахунок позивача здійснений з порушення пунктів 6.3.64., 7.7.23. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6633,58 грн. є не обґрунтованими і не доведеними.

В силу положень частин 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовёязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення ст. 549, частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", судом здійснено перерахунок пені, інфляційних та 3 % річних з простроченої суми, враховуючи фактично сплачену заборгованість, та встановлено правомірність та обгрунтованість нарахованої пені у розмірі 159,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 25,21 грн., які в цій частині задоволено до стягнення з відповідача; в частині стягнення суми пені у розмірі 19,58 грн. та суми 3% річних у розмірі 14,66 грн. провадження у справі припинено на підставі підпункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою зазначеної суми на час розгляду справи у суді, що підтверджено квитанцією №0.0.356585540.1. від 04.03.2015; в решті позову відмовлено за безпідставністю.

Колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій стосовно не правильності здійсноного розрахунку теплових втрат у мережі споживача, який здійснено без дотримання Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71.

При цьому посилання касаційної скарги на правильність розрахунку теплових втрат, який відповідає Методиці вказівок по визначенню теплових втрат у водяних та парових мережах МУ 34-70-080-84 є неправомірними, з огляду того, що дана методика розроблена для інженерно-технічного персонала теплових електростанцій, котельних та підприємств теплових мереж, і не застосовується при визначенні теплових втрат у мережі споживачів, оскільки розрахунок поставленої теплової енергії з урахуванням теплових втрат в мережі споживача здійснюється відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач в силу ст. 33 ГПК України не довів у встановленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Окрім цього, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів у даній справі відсутні, а тому касаційна скарга ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" залишається без задоволення.

В силу положень ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" залишити без задовлення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 та рішення господарського суду Херсонської області від 17.03.2015 у справі № 923/1935/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук