ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 916/1210/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В.за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Іллічівської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.10.15у справі№916/1210/15-г господарського суду Одеської областіза позовомІллічівської міської ради доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 80 258,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 11.01.2016 для розгляду касаційної скарги у справі №916/1210/15-г господарського суду Одеської області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.

Іллічівська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків, завданих у зв'язку з зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку у розмірі 80 258,40 грн. Позов мотивовано тим, що відповідач здійснює користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та обґрунтовано приписами статей 124-126, 157 Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2015 (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Іллічівської міської ради Одеської області 80258,40 грн. збитків та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Судове рішення мотивовано, зокрема, тим, що відповідач користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що позбавило позивача права одержати дохід.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 (судді: Величко Т.А. - головуючий, Бєляновський В.В., Богатир К.В.) рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2015 скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Іллічівської міської ради на користь ФОП ОСОБА_4 913,50 грн. судового збору за апеляційне провадження. Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що твердження позивача щодо користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів є помилковим, оскільки між сторонами продовжував діяти договір оренди земельної ділянки від 26.04.2002.

Не погоджуючись з постановою суду, Іллічівська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 125, 126, 152, 157 Земельного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо пролонгації договору оренди від 26.04.2002 є необґрунтованим та таким, що суперечить фактичних обставинам справи.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.12.2011 відповідач у справі - ОСОБА_4 звернулася до Іллічівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,1230 га в оренду під будівлею кафе з мансардним поверхом за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Іллічівської міської ради від 24.02.2012 №172/4-VІ надано ОСОБА_4 дозвіл на 1 рік на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,1230 га в оренду під будівлею кафе з мансардним поверхом за адресою: АДРЕСА_1.

Також установлено, що на підставі повторного клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.06.2014, рішенням Іллічівської міської ради від 25.07.2014 №532/4-VІ надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,1230 га в оренду під будівлею кафе з мансардним поверхом за адресою: АДРЕСА_1 з подальшою передачею у короткострокову оренду терміном на 3 роки. Рішення Іллічівської міської ради від 24.02.2012 №172/4- VІ визнано таким, що втратило чинність.

Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради №328 від 21.08.2014 затверджено протокол №1 засідання комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.07.2014, акт про визначення обсягу збитків від 30.07.2014 та розрахунок суми втрат бюджету Іллічівської міської ради від недоотримання коштів за фактичне користування земельною ділянкою ОСОБА_4, яке було надіслано на адресу ОСОБА_4 Затверджено розмір визначених збитків, завданих Іллічівській міській раді ОСОБА_4 у зв'язку з зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у розмірі 80258,40 грн.

Рішенням Іллічівської міської ради від 26.12.2014 №571/47-VІ затверджено проект землеустрою, передано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1231 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1 під будівлею кафе з мансардним поверхом в короткострокову оренду, строком на 1 рік. Зобов'язано ОСОБА_4 укласти договір оренди землі та перерахувати збитки, завданні Іллічівській міській раді у зв'язку з зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право користування, у розмірі 80258,40грн., затверджених рішенням виконкому Іллічівської міської ради від 21.08.2014 №328.

Однак, як установлено, заявою від 04.02.2015 ОСОБА_4 повідомила позивача про неможливість перерахувати збитки, завданні Іллічівській міській раді у розмірі 80258,40 грн. у зв'язку з важким фінансовим становищем.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога Іллічівської міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 збитків, завданих у зв'язку з зайняттям земельної ділянки та використанням її без документів, що посвідчують право на земельну ділянку у розмірі 80 258,40 грн. за період з 01.01.2012 по 31.07.2014.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №916/3311/14 та від 07.10.2015 у справі №916/3371/14.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо.

Відповідно до статті 105 Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, серед іншого, підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив, що правовідносини між сторонами з оренди землі виникли на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 26.04.2002. При цьому, як зазначено судом, оскільки будь-які дані про відмову від продовження дії даного договору оренди Іллічівською міською радою не надано, вважається, що станом на дату звернення з позовом цей договір є чинним.

Втім, такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними та такими, що зроблені без дослідження дійсних правовідносин, що склалися між сторонами, зокрема, упродовж спірного періоду, тобто з 01.01.2012 по 31.07.2014. Крім того, такий висновок зроблено судом взагалі без застосування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Враховуючи предмет спору, судам необхідно достеменно з'ясувати наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини; з'ясуванню підлягають обставини щодо використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів у спірний період, тобто з 01.01.2012 по 31.07.2014, а також і неотримання позивачем доходу у вигляді орендної плати за землю у спірний період; дослідженню підлягає і розмір збитків, заявлений до стягнення. Водночас, місцевим господарським судом не звернуто уваги на відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження того, що оплата за спірну земельну ділянку у відповідній період не здійснювалась.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.

Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Іллічівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.15 у справі №916/1210/15-г господарського суду Одеської області та рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2015 року у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко