ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 912/1660/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяСибіга О.М.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 рокуу справі№ 912/1660/15господарського судуКіровоградської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кіровоградської міської радипрозобов'язання укласти договір земельного сервітуту

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_5 дов. № 995 від 22.07.2015 року,- відповідача:Чернявська Ю.І. дов. б/н від 20.10.2015 року,- третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" (далі за текстом - ТОВ "Домініон-Кіровоград"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кіровоградської міської ради про зобов'язання укласти договір земельного сервітуту.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2015 року у справі № 912/1660/15 позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано ТОВ "Домініон-Кіровоград" укласти з ФОП ОСОБА_4 та вважати укладеним договір земельного сервітуту наступного змісту:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" в особі генерального директора Табалова Андрія Олександровича, що діє на підставі Статуту підприємства, зареєстрованого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 24.09.2008 року за № 4441050005004584, іменоване далі Сторона 1, з однієї сторони та Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, іменований далі - Сторона 2, з іншої сторони, при сумісному згадуванні - Сторони, керуючись ст. ст. 98-102 Земельного кодексу України, уклали цей Договір про наступне:

1. Предмет Договору

1.1. Сторона 1 надає Стороні 2 право на обмежене безоплатне користування (сервітут) земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - ділянка), а Сторона 2 зобов'язується використовувати наданий сервітут на умовах та в строки, які встановлені цим договором.

1.2. Сервітутом встановлюється право проходу та проїзду на транспортних засобах по наявному на ділянці шляху.

1.3. Межі ділянки визначені на плані земельного сервітуту, який є невід'ємною частиною цього Договору.

1.4. Сервітут здійснюється Стороною 2 способом, найменш обтяжливим для ділянки.

2. Строк дії Договору

2.1. Цей Договір діє з моменту набрання рішення законної сили до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Стороною 1 та Кіровоградською міською радою.

3. Обов'язки Сторін

3.1. Сторона 1 за цим Договором зобов'язується:

3.1.1. надавати необхідну допомогу для встановлення сервітуту на ділянці, вказаній в п.1.3. цього Договору;

3.1.2. надати Стороні 2 можливість здійснювати сервітут у порядку, встановленому цим Договором.

3.2. Сторона 1 вправі вимагати припинення сервітуту, якщо зникнуть підстави за яких він був встановлений.

3.3. Сторона 2 зобов'язується:

3.3.1. здійснювати сервітут у порядку, встановленому цим Договором;

3.3.2. при настанні обставин, вказаних в п.2.1. цього Договору, припинити здійснення сервітуту та провести всі необхідні дії для реєстрації цього припинення у встановленому законодавством порядку.

4. Відповідальність Сторін

4.1. Сторони за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

5. Припинення дії Сервітуту

5.1. Припинення дії сервітуту відбувається у випадках:

5.1.1. поєднання в одній особі Сторони 2 та власника земельної ділянки;

5.1.2. відмови Сторони 2 від сервітуту;

5.1.3. рішення суду про скасування сервітуту;

5.1.4. закінчення терміну, на який було встановлено сервітут;

5.1.5. невикористання сервітуту протягом трьох років;

5.1.6. порушення власника сервітуту умов користування сервітутом;

у інших випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством України.

5.2. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

6. Порядок вирішення спорів

6.1. Всі спори та суперечності, які можуть виникнути між Сторонами з питань виконання умов цього Договору, будуть вирішуватися шляхом переговорів на підставі діючого законодавства та звичаїв ділового обороту.

6.2. У разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, Сторони передають спір на вирішення господарського суду.

7. Прикінцеві положення

7.1. Цей Договір набуває юридичної сили з моменту набрання рішенням законної сили.

7.2. Всі зміни та доповнення є невід'ємною частиною цього Договору, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Домініон-Кіровоград" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року у справі № 912/1660/15 апеляційну скаргу ТОВ "Домініон-Кіровоград" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Домініон-Кіровоград" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року у справі № 912/1660/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 98, 101 Земельного кодексу України, ст. ст. 51, 208, 641 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 30.11.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.12.2015 року № 03-05/2288 для розгляду касаційної скарги у справі № 912/1660/15, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2015 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 12.01.2016 року.

06.01.2015 року на адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання від представника Кіровоградської міської ради про розгляд касаційної скарги без участі третьої особи, яке задоволено колегією суддів касаційної інстанції.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 09.03.2005 року, власником земельної ділянки площею 92, 79 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є ФОП ОСОБА_4

Судами встановлено, що земельна ділянка набута у власність позивачем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.02.2005 року, укладеного Кіровоградською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_4, згідно пп. 1.1.2. якого передбачено обтяження, а саме: передбачити в технічній документації встановлення земельного сервітуту з ВАТ "Кіровоградавтотранс".

07.04.2005 року ПП ОСОБА_4 та відкрите акціонерне товариство "Кіровоградавтотранс" уклали договір земельного сервітуту № 1, згідно умов якого ВАТ "Кіровоградавтотранс" надає приватному підприємцю ОСОБА_4 право на обмежене безоплатне користування (сервітут) земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а приватний підприємець ОСОБА_4 зобов'язується використовувати наданий сервітут на умовах та в строки, які встановлені цим договором.

Відповідно до п 2.1. договору земельного сервітуту від 07.04.2005 року строк дії земельного сервітуту - до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ВАТ "Кіровоградавтотранс" та Кіровоградської міською радою.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2009 року Кіровоградська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Домініон-Кіровоград" (орендар) уклали договір оренди землі № 122, згідно умов якого Орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 12.03.2009 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування торгово-розважального комплексу, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку ( розділ перший договору).Договір укладено на 20 років ( розділ третій договору).

Положеннями п. 8 вказаного договору сторони погодили обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, які є обов'язковими для діяльності орендаря, зокрема, укладення договору сервітуту для проїзду та проходу по наявному шляху з ФОП ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 490, 10 кв. м по АДРЕСА_1.

Так, ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Домініон-Кіровоград" про зобов'язання укласти договір земельного сервітуту у виді права проходу та проїзду на транспортних засобах по наявному на ділянці відповідача шляху, який мотивовано ухиленням відповідача від укладання договору земельного сервітуту, що позбавляє позивача користуватися належною йому земельною ділянкою.

За приписами ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Положеннями п. п. а), б) ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України визначено право власників або користувачів земельних ділянок вимагати встановлення такого виду земельного сервітуту, як право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем заявлено позов про встановлення саме такого виду земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України. у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивач 27.11.2014 року звертався до відповідача з заявою про встановлення земельного сервітуту, яка була отримана відповідачем 01.12.2014 року, однак заява залишена без належного реагування відповідача.

01.04.2015р. позивач направив на адресу відповідача цінним листом претензію з проектом договору земельного сервітуту.

Судами досліджено, що згідно листа Кіровоградської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 13.05.2015 року, адресованого відповідачу, лист позивача від 01.04.2015 року був повернутий за зворотною адресою 30.04.2015 року за закінченням терміну зберігання, так як на протязі встановленого терміну (1 місяць) поштове відправлення не було одержане представником ТОВ "Домініон-Кіровоград". Повідомлення про надходження поштового відправлення за вказаною адресою доставлялись своєчасно.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено факт ухилення відповідача від укладання договору земельного сервітуту, а оскільки позивач має право вимагати від відповідача укладання земельного сервітуту у вигляді права проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, так як інший доступ до його земельної ділянки відсутній, то суди дійшли вірного висновку про те, що такий спосіб є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, оскільки п. 8 Договору оренди від 25.05.2009 року відповідач зобов'язаний укласти договір сервітуту для проходу та проїзду по наявному шляху з ФОП ОСОБА_4, а тому обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про визнання укладеним договору земельного сервітуту.

Необґрунтованими є посилання скаржника на те, що в договорі в якості директора ТОВ "Домініон-Кіровоград" зазначено Табалова А.О., який на час прийняття рішення не був директором, оскільки наведена обставина не робить неможливим укладання договору в редакції затвердженої судом з огляду на те, що договір укладається між юридичними особами і підписується повноважною особою, а також, виходячи з положень ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України, договір є укладеним з дня набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору.

Безпідставними є доводи скаржника про те, що договір з його боку був підписаний з протоколом розбіжностей з огляду на те, що даний факт господарськими судами не встановлено.

Крім того, вірним є висновок судів про необґрунтованість посилань відповідача на порушення судом його права на отримання плати за встановлення сервітуту, оскільки відповідачем не було надано судам вимоги щодо платності договору земельного сервітуту.

Також, положення ст. 101 Земельного кодексу України надають власнику (землекористувачу) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення. Тобто сторони не позбавлені права внести зміни до укладеного договору щодо його платності, а у разі непогодження звернутися до суду.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року у справі № 912/1660/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року у справі № 912/1660/15 залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко