ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 908/4803/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В. (доповідач), Білошкап О.В.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас профінвест-2012" на рішеннягосподарського суду Донецької області від 30.07.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015у справі № 908/4803/14 господарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс"до відповідачів:1. товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас профінвест-2012"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркет Груп"провизнання недійсним договору поруки № 896-БВ/П/12 від 21.12.2012за участю представників сторін: ТОВ "Авіс Фінанс" - Рищенко Д.О.; ТОВ "Донбас профінвест-2012" - Верети А.І.; ТОВ "Восход" - Отцевича Є.Ю.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2015 у справі №908/4803/14 (Суддя - Тоцький С.В.) позовні вимоги задоволено та визнано недійсним договір поруки № 896-БВ/П/12 від 21.12.2012, який укладено між ТОВ "Восход" та ТОВ "Донбас профінвест-2012"; визнано недійсним зобов'язання ТОВ "Восход" за договором поруки №896-БВ/П/12 від 21.12.2011, який укладено між ТОВ "Восход" та ТОВ "Донбас профінвест-2012"; стягнуто з ТОВ "Восход" на користь ТОВ "Авіс Фінанс" 1 218 грн. судового збору; стягнуто з ТОВ "Донбас Профінвест-2012" на користь ТОВ "Авіс Фінанс" 1 218 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі №908/4803/14 (головуючий суддя: Малашкевич С.А., судді: Кододова О.В.; Склярук О.І.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас профінвест-2012", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015 у справі №908/4803/14 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015 у справі №908/4803/14 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас профінвест-2012" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 та прийняти нове рішення у даній справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги вважає, що судами порушено ст. ст. 35, 64, 77 ГПК України, ст. ст. ст. ст. 203, 215, 553, 610, 611 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

21.12.2012 між ТОВ "Восход" - відповідач- 1 та ТОВ "Донбас профінвест-2012" - відповідач - 2 укладено Договір поруки № 896-БВ/П/12 (далі - Договір), за умовами якого, відповідач - 1 виступив поручителем за зобов'язаннями ТОВ "Трейд Маркет Груп" за договором купівлі-продажу цінних паперів № 896-БВ/12 від 21.12.2012, згідно якого відповідач - 2 передав у власність ТОВ "Трейд Маркет Груп" акції ПАТ "ЗНВКІФ "Сертеза" на суму 385700000,00 грн., а ТОВ "Трейд Маркет Груп" зобов'язалось сплатити зазначені акції у строк до 31.12.2012 шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача - 2.

Відповідно до умов п. 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором (за виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів в тому ж розмірі, що і боржник ТОВ "Трейд Маркет Груп", включаючи сплату загальної вартості цінних паперів, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, передбачених договором купівлі-продажу цінних паперів.

Згідно п. 4 Договору у випадку невиконання боржником (покупцем цінних паперів) зобов'язань за договором купівлі-продажу, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 5 Договору передбачено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (їх) зобов'язання (-ь).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів (п. 11 договору).

Зазначений Договір поруки підписано з боку поручителя директором ТОВ "Восход" - Рудською Г.В. та скріплено печаткою підприємства.

Разом з тим, на момент укладення спірного Договору, ТОВ "Восход" виступав позичальником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", яким відступлено право вимоги новому кредитору ТОВ "Авіс фінанс".

Між первісним кредитором та ТОВ "Восход" було укладено зокрема: кредитний договір № 20-1327/2-1 від 22.12.2009 та кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-5677/07 від 17.12.2007.

Згідно умов п.4.2.4. кредитного договору № 20-1327/2-1 від 22.12.2009, п.3.2.4. кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-5677/07 від 17.12.2007 ТОВ "Восход" зобов'язався до повного повернення кредиту та/або сплати плати за кредит та/або сплати процентів, та/або сплати неустойки, зокрема, не виступати поручителем без попередньої письмової згоди на це банку.

Відповідно до умов пунктів 6.1., 6.8. кредитного договору №20-1327/2-1 від 22.12.2009 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Аналогічні умови встановлені у пунктах 6.1., 6.5 кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-5677/07 від 17.12.2007 .

Станом на день укладення оспорюваного Договору поруки № 896-БВ/П/12 від 21.12.2012 ТОВ "Восход" не здійснив повне повернення кредиту, плати за кредит, процентів, неустойки. Відповідно до умов п.п 6.1, 6.8. Кредитного договору № 20-1327/2-1 від 22.12.2009, п.п. 6.1.,6.5. Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-5677/07 від 17.12.2007 року, строк дії кредитних договорів не припинився.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2013 року порушено провадження у справі №905/5359/13 про банкрутство ТОВ "Восход"; визнано грошові вимоги ТОВ "Донроялтіплюс" у розмірі 387 600 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ТОВ "Восход" арбітражного керуючого Жмайла О.І., інше.

Постановою Господарського суду Донецької області від 26.12.2013 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року у справі № 905/5359/13 визнано ТОВ "Восход" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 26.12.2014, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Жмайла О.І.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.05.2014 року у справі № 905/5359/13 задоволено Заяви ТОВ "Авіс Фінанс" та здійснено заміну первісного кредитора - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" новим кредитором - ТОВ "Авіс Фінанс" на підставі Договорів відступлення права вимоги №39/246, № 39/247 та № 39/248 від 03.04.2014 року за грошовими зобов'язаннями кредитора у справі №905/5359/13 про банкрутство ТОВ "Восход", в наступному розмірі: 571 292 466 грн. 35 коп. - заборгованість, забезпечена заставою майна боржника як позичальника; 19 080 484 грн. 46 коп. - заборгованість, забезпечена заставою майна боржника як майнового поручителя; 2 669 505 грн. 65 коп. - пеня, нарахована боржнику, як позивальнику за кредитними договорами. Зобов'язано ліквідатора внести відповідні зміни до Реєстру вимог кредиторів.

ТОВ "Авіс Фінанс" звертаючись до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним Договір поруки № 896-БВ/П/12 від 21.12.2012 року, укладений між ТОВ "Восход" та ТОВ "Донбас Профінвест-2012", визнати недійсним зобов'язання ТОВ "Восход" за Договором поруки № 896-БВ/П/12 від 21.12.2012 року, укладеним між ТОВ "Восход" та ТОВ "Донбас Профінвест-2012", посилався на те, що: 1) відповідачами на час укладення оспорюваного Договору поруки не було отримано згоду банку, чим порушено права кредитора та умови кредитних договорів; 2) укладений Договір поруки не відповідає а ні сферам діяльності підприємств, а ні економічній меті господарської діяльності ТОВ "Восход" та 3) спірний договір не мав на меті настання реальних наслідків поруки, а був укладений для створення штучної заборгованості ТОВ "Восход" перед ТОВ "Донбас Профінвест-2012", а тому, має бути визнаний недійсним, на підставі ст. 215 ЦК України.

Задовольняючи заявлені ТОВ "Авіс Фінанс" позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди у оскаржуваних рішеннях погодились із підставністю заявлених позовних вимог, з огляду на те, що спірний Договір поруки було укладено без необхідного обсягу цивільної дієздатності з боку ТОВ "Восход", укладений Договір поруки не відповідав а ні сферам діяльності підприємства, а ні економічній меті господарської діяльності ТОВ "Восход", а також не мав на меті настання реальних наслідків поруки.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги та підтримуючи наведені висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Як вірно визначили попередні судові інстанції, предметом розгляду у справі є вимога позивача про визнання недійсним Договору поруки на підставі положень ст. 203 ЦК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час укладення спірного Договору поруки, ТОВ "Восход" виступав позичальником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", яким відступлено вимоги новому кредитору ТОВ "Авіс фінанс". Між первісним кредитором ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Восход" було укладено, зокрема, кредитний договір № 20-1327/2-1 від 22.12.2009, кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/19-5677/07 від 17.12.2007, умовами пунктів 4.2.4. Кредитного договору № 20-1327/2-1 від 22.12.2009 та 3.2.4. Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-5677/07 від 17.12.2007 року було встановлено, що Позичальник ТОВ "Восход" зобов'язався до повного повернення кредиту та/або сплати плати за кредит та/або спати процентів, та/або сплати неустойки не виступати поручителем без попередньої згоди на це Банку.

Враховуючи, що на день укладення оспорюваного у даному провадженні Договору поруки № 895-БВ/П/12 від 21.12.2012 дія зазначених кредитних договорів не припинилась, а кредитними договорами були встановлені обмеження щодо можливості виступати поручителем без попередньої письмової згоди на це Банку до повного повернення кредиту та/або сплати за кредит та/або сплати процентів, та/або сплати неустойки, та враховуючи, що такої згоди Банку не було отримано, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірний Договір поруки був укладений в порушення умов як самих кредитних договорів, так і положень ст. ст. 526, 610, 629 ЦК України, без необхідного обсягу цивільної дієздатності ТОВ "Восход".

Крім того, з умов спірного договору поруки слідує, що він укладений в якості забезпечення виконання зобов'язань за основним договором купівлі-продажу цінних паперів № 896-БВ/12 від 21.12.2012 предметом якого є купівля-продаж простих акцій ПАТ ЗНВКІФ "Сертеза" загальною вартістю 385 700 000,00 грн.

Так, згідно п. 2 спірного Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату загальної вартості цінних паперів, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, передбачених договором купівлі-продажу цінних паперів.

Таким чином, за договором поруки ТОВ "Восход" прийняло на себе зобов'язання сплатити, в разі невиконання боржником зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № 896-БВ/12 від 21.12.2012 вартістю 385 700 000,00 грн.

Водночас, як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ТОВ "Восход" та ТОВ "Донбас профінвест-2012" такий вид діяльності як операції на ринку цінних паперів, у т. ч. купівлі-продажу цінних паперів, забезпечення зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів не зареєстрований.

Зазначені відомості відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірний Договір поруки не відповідає видам діяльності, передбачених установчими документами ТОВ "Восход" та ТОВ "Донбас профінвест-2012".

Крім наведеного, за змістом ст. 84 ЦК України та ст. ст. 3, 42, 43, 44 Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється товариством з метою одержання прибутку, досягнення економічних і соціальних результатів на основі комерційного розрахунку та власного комерційного розрахунку.

Згідно вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Восход", прийнявши на себе відповідальність за договором поруки щодо зобов'язання у розмірі 385 700 000,00 грн., мав заборгованість, зокрема, перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у сумі 571292466,35 грн. за кредитними договорами та з огляду на власний фінансовий стан, фактично не міг здійснити погашення заборгованості покупця цінних паперів у зазначеному розмірі та завідомо знав про це, укладаючи договір поруки.

Тому, висновок про те, що прийняте ТОВ "Восход" зобов'язання з поруки на 385 700 000,00 грн. не було спрямовано на отримання ним прибутку та не відповідало економічній меті господарської діяльності ТОВ "Восход", також є обґрунтованим.

Враховуючи встановлені обставини про те, що ТОВ "Восход" на момент укладення спірного Договору поруки належним чином не виконувало власні зобов'язання, зокрема, за кредитними договорами, укладення завідомо невигідного договору поруки щодо безоплатного прийняття на себе зобов'язань зі сплати грошових сум у розмірі 385 700 000,00 грн. за третю особу, свідчить про відсутність наміру настання правових наслідків, обумовлених договором поруки, що є підставою для визнання цього договору недійсним на підставі ч. 5 ст. 203 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість та доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для визнання спірного договору поруки недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо правомірності розгляду позовної заяви ТОВ "Авіас Фінанс" в позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство ТОВ "Восход" слід зазначити наступне.

Пунктом 5 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивач, звертаючись до суду, обґрунтував своє право на судовий захист тим, що договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а був укладений для створення штучної заборгованості ТОВ "Восход" перед ТОВ "Донбас профінвест-2012" для подальшого отримання останнім контролю над процедурою банкрутства ТОВ "Восход" та уникнення належного розрахунку з іншими кредиторами, зокрема і з позивачем, кредиторські вимоги якого визнані судом в справі про банкрутство ТОВ "Восход".

Верховний Суд України у своїй постанові від 24.06.2015 у справі № 3-358гс15 України зазначив, що включенням до реєстру кредиторських вимог, штучно створених вимог на підставі договору, який не відповідає вимогам закону, прямо порушується цивільне право кредитора (позивача) на задоволення його вимог, а також його майнові інтереси.

Так, питання порушення позовного провадження у справі про банкрутство, або об'єднання справи про банкрутство та справи позовного провадження, нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частина 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кореспондується з положеннями п. 7) ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина ст. 16 ГПК України), та розглядаються у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (ст. 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (ч. ч. 10, 11 ст. 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (ч. 8 ст. 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.

У ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено розгляд заяви, поданої в порядку цієї статті, в межах провадження у справі про банкрутство, проте, не у позовному провадженні. При цьому, вимоги такої заяви стосуються саме особи боржника та можуть бути задоволені у разі встановлення наявності передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав.

Водночас, звернення до господарського суду з позовною заявою передбачає її розгляд у позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство і, в такому разі, положення ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосуванню не підлягають.

Вимоги даного позову ґрунтуються на допущених при укладенні оспорюваного Договору загальних вимог ЦК України, при цьому, позивачем визначено відповідачем не тільки боржника, а й іншу особу.

ТОВ "Авіс Фінанс", як позивач, звертався саме із позовною заявою, а не із заявою в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і просив розглядати її у позовному провадженні та вказував про відсутність передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для визнання спірних договорів недійсними.

Водночас, слід звернути увагу на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 12.01.2015 у справі №908/4803/14 (прийнятого у справі про банкрутство № 905/5359/13-908/4643/14), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015, позов ТОВ "Авіс Фінанс" про визнання недійсним договору поруки № 896-БВ/П/12 від 21.12.2012 задоволено повністю.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2015 зазначені судові рішення скасовано, справу №905/5359/13-908/4643/14 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, з огляду на те, що розгляд поданої ТОВ "Авіс Фінанс" позовної заяви мав здійснюватись в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство ТОВ "Восход".

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Слід звернути увагу, що під час нового розгляду місцевий господарський суд зобов'язаний діяти згідно з цими вказівками і не має права ухилитися від їх виконання.

Аналіз наведених положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норм цивільного законодавства та вказівки, що містить постанова Вищого господарського суду України від 23.04.2015 у справі №905/5359/13-908/4643/14 дає підстави зробити висновок про те, що розгляд поданої ТОВ "Авіс Фінанс" позовної заяви в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство ТОВ "Восход", здійснено правомірно.

У зв'язку із вищевикладеним суд касаційної інстанції погоджується із правомірністю рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі №908/4803/14, у якому задоволено позовні вимоги та визнано недійсним договір поруки № 896-БВ/П/12 від 21.12.2012, укладений між ТОВ "Восход" та ТОВ "Донбас профінвест-2012", на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні вимоги ТОВ "Донбас профінвест-2012" не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та такими, що належним чином досліджені у оскаржуваних судових рішеннях та обґрунтовано ними відхилені, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, тому оскаржувані рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі №908/4803/14 підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас профінвест-2012" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі №908/4803/14 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

О.В. Білошкап