Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 910/1941/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представників сторін О. Башинського (дов. від 06.01.2015), І. Єщенка (дов. від 05.05.2015);, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року у справі № 910/1941/15-г за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" про припинення зобов'язання через неможливість виконання,

УСТАНОВИВ: У січні 2015 року комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" про припинення зобов'язання через неможливість виконання.

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2015 року (суддя І. Домнічева), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 189-191 193 198 Господарського кодексу України, статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 32-34, 42, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 29 червня 2010 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" (замовник) і комунальним підприємством "Київкомунсервіс" (виконавець) укладено з протоколом розбіжностей договір № 31-5 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних (далі - договір).

Умовами договору сторони погодили, що оформлення наданих послуг здійснюється актами виконаних робіт, які складаються кожного місяця між замовником та виконавцем; у зазначених актах вказується загальна вартість наданих послуг; порядок розрахунків за отримані послуги в частині розщеплення сплати населення за утримання будинків і споруд та прибудинкової території визначається окремою тристоронньою угодою між сторонами та комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр"; остаточні розрахунки здійснюються відповідно до актів виконаних робіт. При цьому 4 відсотки з суми, яка надійшла на розрахунковий рахунок виконавця за вивезення побутових відходів на умовах даного договору, залишається у замовника на компенсацію витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів, про що складається відповідний акт наданих послуг та проводяться розрахунки згідно чинного законодавства (пункти 2.3, 2.4 договору).

Між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" (замовник), комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (виконавець) та комунальним підприємством "Київкомунсервіс" (управляюча компанія) укладено договір від 28 липня 2010 року № 45-5 про надання послуг, відповідно до умов якого комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" приймає на себе зобов'язання кожного банківського дня проводити розщеплення платежів, які надійшли на розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги та перераховувати кошти за послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, відповідно до діючих тарифів, згідно з дислокацією, у порядку та розмірах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Договором про надання послуг визначено, що розщеплення платежів - це розподіл коштів які надійшли на розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги, пов'язаний з виконанням інформаційно-технологічних послуг, перерахування розподілених сум з розподільчого рахунку на поточні розрахункові рахунки виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, у т. ч. управляючої компанії - за організацію падання перевізниками послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів; замовника - за нарахування та збір коштів від населення; виконавця - за розщеплення; установ банків - за операційні послуги. Розщеплення платежів здійснюється виконавцем у відповідності до дислокації житлових будинків та бази даних замовника.

Згідно з приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник; виробник послуг може бути їх виконавцем.

Господарські суди дійшли висновку, що договір не регулює безпосередньо відносини надання житлово-комунальних послуг населенню, яке сплачує їхню вартість, і пунктом 2.4 договору встановлена компенсація витрат замовника, пов'язана зі збором та обліком платежів від споживачів комунальних послуг. Водночас умовами договору про надання послуг сторони визначили, що обробку платежів від населення за житлово-комунальні послуги, які надійшли на розподільчий рахунок здійснює комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

За правилами статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Статтею 607 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відмовляючи в позові, господарські суди виходили з того, що сторони досягли згоди щодо предмету та вартості послуг (відшкодування витрат), які надаються відповідачем позивачу відповідно до пункту 2.4 договору від 29 червня 2010 року (у редакції протоколу розбіжностей), а тому відсутні обставини, які викликають неможливість виконання зобов'язань. До того доказів розірвання договору чи визнання його недійсним повністю або в частині матеріали справи не містять.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Усупереч вказаним статтям, позивач не надав господарським судам доказів, які доводять наявність підстав для припинення зобов'язання через неможливість виконання.

Водночас господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи і у разі коли право особи не порушено, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року у справі № 910/1941/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець