ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 908/1633/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Запорізької області 28.04.2015 Донецького апеляційного господарського суду 20.07.2015у справі Господарського суду№ 908/1633/15-г Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"доДержавного підприємства "Донецька залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні"простягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Письмак О.Є.;- відповідача - третьої особи Репело Д.М.; Письмак О.Є.;

ВСТАНОВИВ:

10.03.2015 Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення неправомірно списаних грошових коштів у розмірі 114 170, 40 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.04.2015 у справі № 908/1633/15-г (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 (колегія суддів у складі: Бойченко К.І. - головуючий суддя, судді Скакун О.А., Чернота Л.Ф.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 у справі № 908/1633/15-г, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Даний спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача відповідач без достатніх правих підстав списав грошові кошти з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" (третьої особи у справі), яке діяло як експедитор позивача за його рахунок, по накопичувальним карткам на суму 114 170, 40 грн.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, 12.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 062/248.

Згідно із п. 2.1 договору експедитор за плату і за рахунок замовника надає послуги з організації та супроводження перевезень вантажу замовника, що перевозиться залізничним транспортом територією України, а також вивозиться/ввозиться в митному режимі експорту/імпорту.

У зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей України та пошкодженням залізничної інфраструктури, з 28.07.2014 і до відміни Укрзалізницею введено конвенційну заборону (розпорядження № ЦЗМ-14/1263 від 28.07.2014) на навантаження (відправлення) всіх вантажів та відправлення зі станцій залізниць України, країн СНД і Балтії на станції Дебальцеве, Дебальцеве-Сортувальна, Комунарськ та інших станцій Донецької залізниці.

Ці обставини призвели до того, що 3 завантажених вагона, які прямували зі ст. Стойленська призначенням на ст. Комунарськ на адресу позивача, відповідно до конвенційної заборони № ЦЗМ-14/1263 від 28.07.2014 - були зупинені залізницею на шляху слідування по ст. Красноармійськ ДП "Донецька залізниця".

За наказом № 1845 від 08.09.2014 начальника служби комерційної роботи та маркетингу ДП "Донецька залізниця" виданим на підставі листа № МИ-1040 від 03.09.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" було організовано переадресування 3 вагонів з вантажем руда залізна агломераційна (аглоруда) зі ст. Красноармійськ ДП "Донецька залізниця" на ст. Дніпродзержинськ ДП "Придніпровська залізниця".

Крім збору за оформлення переадресування вагонів, - були списані: по накопичувальній картці № 10091249: - збір за зберігання 3 вагонів на коліях загального користування в розмірі 66 431, 88 грн. (з ПДВ); - плата за користування 3 вагонами в розмірі 44 746, 20 грн. (з ПДВ); - телеграфний збір за повідомлення залізниці на прохання вантажовідправника у розмірі 382, 92 грн. (з ПДВ); по накопичувальній картці № 12091268: - збір за зберігання 3 вагонів на коліях загального користування в розмірі 1 544, 88 грн. (з ПДВ); - плата за користування 3 вагонами в розмірі 1 064, 52 грн. (з ПДВ).

Відповідно до статті 44 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення, з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.

В усіх випадках зміни одержувача або станції призначення вантажу підприємство, організація, громадяни, за заявою яких здійснено таку заміну, є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов'язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами (стаття 45 Статуту).

Як передбачено п. 14 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 794/5986, якщо залізниця не має можливості видати вантаж, то за вказівкою відправника вона переадресовує його на іншу станцію призначення, іншому одержувачу або повертає його відправнику. Таке переадресування оформлюється за первинними документами з внесенням до них усіх платежів, пов'язаних із затримкою вантажу.

Переадресування згідно з цим пунктом здійснюється за наявністю гарантії сплати всіх належних залізниці платежів новим одержувачем.

Відповідно до п. 13 даних Правил, за час затримки вагонів до оформлення відправником перевізних документів на переадресування стягується плата за користування вагонами відповідно до статей 44 та 119 Статуту. Період затримки обчислюється з часу, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу, до оформлення відправником перевізних документів на переадресований вантаж.

Згідно із ст. 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами), залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.

Виходячи з пункту 2.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 864/5085 (далі -Правила розрахунків) розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Пунктом 2.3. Правил розрахунків встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Згідно із пунктом 2.5 Правил розрахунків платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг (частини перша пункту 2.6 Правил розрахунків).

Судами встановлено, що спірна сума списана відповідачем з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" відкритого залізницею.

Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку (п. 2.10 Правил розрахунків).

Отже, виявивши необґрунтоване списання зі свого особового рахунку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" повинно було звернутися до відповідача з відповідною вимогою.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" виставило на адресу позивача рахунок про надання транспортно-експедиторських послуг, де була відображена вищезазначена спірна сума як вартість послуг, наданих позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні".

Відповідно до пункту 5.4 договору експедирування у випадку якщо у замовника є заперечення і/або зауваження щодо обсягу та/або якості наданих послуг, замовник підписує акт з розбіжностями, при цьому на акті фіксуються всі розбіжності і додаються до нього документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що обґрунтовують ці розбіжності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт виконаних робіт був підписаний позивачем без зауважень, та в подальшому позивач добровільно сплатив спірну суму Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні". Тобто, позивач, підписавши згаданий акт без будь-яких зауважень та сплативши вартість послуг, підтвердив факт отримання відповідної послуги з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" на умовах укладеного з ним договору про надання транспортно-експедиторських послуг.

Відтак, суди попередніх інстанцій встановивши, що списання 114 170, 40 грн. з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" відбулось в межах правовідносин, які існували між відповідачем та третьою особою у даній справі, в той час як позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" спірну суму за надані ним послуги в межах правовідносин, що регулюються умовами договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 062/248, дійшли обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутні правові підстави вимагати повернення Державним підприємством "Донецька залізниця" списаних з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" коштів у розмірі 114 170, 40 грн. та правомірно відмовили у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 у справі № 908/1633/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ