ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/13709/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого-суддіКорнілової Ж.О. (доповідач), суддів:Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 У справі№ 910/13709/14 Господарського суду міста Києваза позовомСпоживчого товариства "Діамед" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Діамед",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДочірнє товариство "Хумана піпл ту піпл Україна"Провизнання договору недійсним,

в засіданні взяли участь представники:

від позивача: Пономаренко В.М., Трейтяк С.Д.,від відповідача: Жук О.Б.,від третьої особи: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "Діамед" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про визнання недійсним договору № 16/1 від 09.01.2014 про відступлення права вимоги.

В обґрунтування позовних вимог Споживче товариство "Діамед" посилається на те, що договір про відступлення права вимоги від 09.01.2014 укладено позивачем, Споживчим товариством "Діамед", Головою правління, всупереч рішенню загальних зборів учасників позивача, оформленого протоколом № 09/01-1 від 09.01.2014, яким заборонено Голові правління та іншим представникам Товариства підписувати від імені Споживчого товариства будь-які договори про відступлення права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед". Позивач на підставі ст. 203, 215, 207 ЦК України просить визнати договір про відступлення права вимоги № 16/1 від 09.01.2014 недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року у справі № 910/13709/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі № 910/13709/14, позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 16/1 від 09.01.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" та Споживчим товариством "Діамед".

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі № 910/13709/14 Господарського суду міста Києва задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі № 910/13709/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України вказав на необхідність дослідження повноважень Голови правління Споживчого товариства "Діамед" щодо підписання вказаного правочину, компетенції загальних зборів Споживчого товариства "Діамед" та дослідження обставин щодо вчинення юридичною особою (позивачем у справі) дій, спрямованих на схвалення договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2015, прийнятим за результатами нового розгляду справи, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 16/1 від 09.01.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" та Споживчим товариством "Діамед". Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на користь Споживчого товариства "Діамед" 1218, 00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт підписання договору про відступлення права вимоги № 16/1 від 09.01.2014 року від імені Споживчого товариства "Діамед" Головою правління з перевищенням наданих йому повноважень, що за відсутності доказів схвалення позивачем даного правочину, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 203, 215, 241 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/13709/14 Господарського суду міста Києва (у складі колегії суддів: Жук Г.А. - головуючого, Сухового В.Г., Мальченко А.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі № 910/13709/14 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/13709/14 Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/13709/14 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Споживчим товариством "Діамед" (первісний кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" (новий кредитор, відповідач у справі) 09.01.2014 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. договору первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором оренди нежитлового приміщення № 22 від 01.04.2009, укладеним між Споживчим товариством "Діамед" та ДП "Хумана піпл ту піпл Україна".

Згідно з п. 1.2. договору відступлення новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) отримувати від боржника орендну плату, платежі за комунальні послуги, які не входять до складу орендної плати, в тому числі вимагати належного виконання зобов'язань за основним договором.

Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено, що новий кредитор безоплатно отримує від первісного кредитора право вимоги, що належить останньому.

Відповідно до п. 5.1. договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з договору, від імені Споживчого товариства "Діамед" договір підписано Головою правління ОСОБА_9, який діяв на підставі статуту, а від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" - Трейтяком С.Д., який діяв на підставі доручення № 25/12/13 від 05.01.2014, підписаного ОСОБА_9 - генеральним директором ТОВ "Діамед".

Позивач зазначає, що договір про відступлення права вимоги № 16/1 від 09.01.2014 від імені Споживчого товариства "Діамед" укладено ОСОБА_9 з перевищенням повноважень, оскільки рішенням загальних зборів Споживчого товариства "Діамед", оформленим протоколом № 09/01-1 від 09.01.2014, голові правління та іншим представникам Товариства заборонено укладати та підписувати будь-які договори про відступлення права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімед" у зв'язку з чим позивач вважає, що вказаний правочин підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 статті 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Судами встановлено, що від Споживчого товариства "Діамед" вказаний правочин підписано Головою правління позивача ОСОБА_9, який діяв на підставі статуту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Споживчий кооператив (споживче товариство) визначений у ст. 2 Закону України "Про кооперацію" як кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

У ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію", ч. 2, 3 ст. 111 Господарського кодексу України закріплено, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Згідно з положеннями ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та ст. 7 Закону України "Про споживчу кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції яких належить, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном, та можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу з більшості питань приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (окрім питань, вирішення яких відповідно до закону потребує кваліфікованої більшості).

Судами встановлено, що згідно з п. 1.1.-1.2. статуту Споживчого товариства "Діамед", затвердженого загальними зборами СТ "Діамед", зареєстрованого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва за № 5272 від 30.10.1998, чинного на момент укладання спірного правочину, Споживче товариство "Діамед" є самостійною організацією громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги об'єдналися для спільного ведення господарської діяльності. Членами товариства є ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 статуту СТ "Діамед" вищим органом управління товариством є загальні збори. Для їх роботи обирається голова та секретар зборів, інші робочі органи. У загальних зборах мають право брати участь усі члени Товариства. Загальні збори скликаються правлінням споживчого Товариства в разі необхідності, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний зборів пайовики повинні бути сповіщені не пізніше ніж за сім днів до призначеного строку їх проведення.

За змістом п.п. 5.3, 5.4, 5.5 Статуту СТ "Діамед" кожний член Споживчого товариства, в тому числі і колективний, користується на загальних зборах товариства правом одного голосу, незалежно від розміру внесеного пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. До компетенції загальних зборів належить: прийняття (затвердження) статуту товариства; визначення основних напрямків діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін та доповнень до статуту Товариства; обрання та викликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; визначення розмірів вступного та обов'язкових пайових внесків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів і положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства, затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства; прийняття рішення припинення діяльності Товариства та визначення ліквідаційної комісії; затвердження ліквідаційного балансу. Загальні збори визнаються повноважними, якщо в їх роботі беруть участь не менше 50% членів Товариства. Рішення загальних зборів приймаються більшістю у 3/4 голосів членів, які беруть учать в зборах з таких питань: зміна статуту Товариства, прийняття рішення про створення (припинення) діяльності дочірніх підприємств, філій, представництв товариства; прийняття рішення про припинення діяльності Товариства. По решті питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів Товариства, які беруть участь у зборах.

З урахуванням положень статуту Товариства- позивача, приписів ст. ст. 15 Закону України "Про кооперацію", ст. 7 Закону України "Про споживчу кооперацію" та 98 ЦК України загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про кооперацію" виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише Голова кооперативу. Виконавчий орган кооперативу, зокрема, здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Судами встановлено, що аналогічні положення закріплені у п. 5.6., 5.7 статуту Споживчого товариства "Діамед", відповідно до яких правління Споживчого товариства є виконавчо-розпорядчим органом, відповідальним перед загальними зборами пайовиків, здійснює керівництво поточною господарською та соціальною діяльністю Товариства; роботою правління керує Голова правління, який призначається загальними зборами строком на п'ять років і має право серед іншого укладати будь-які угоди та інші юридичні акти, видавати доручення, розпоряджатися майном та коштами Товариства та здійснювати інші дії, спрямовані на досягнення цілей товариства.

З поданих сторонами документів, судами встановлено, що згідно з наказом № 1 від 01.10.2013 ОСОБА_9 приступив до виконання обов'язків Голови правління СТ "Діамед" з 01.10.2013 та обіймав цю посаду станом на 09.01.2014.

Повідомленням від 19.12.2013, підписаним Головою правління ОСОБА_9 та скріпленим печаткою Товариства, Споживче товариство "Діамед" повідомило під розписку членів Товариства ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про проведення 09.01.2014 позачергових загальних зборів членів Товариства, які скликалися за ініціативою Голови правління ОСОБА_9, із зазначенням адреси їх проведення та порядку денного.

09.01.2014 відбулись позачергові Загальні збори членів Споживчого товариства "Діамед", оформлені протоколом № 09/01-1, за результатами яких прийнято рішення про заборону Голові правління, будь-яким іншим представникам позивача укладати та підписувати від імені позивача будь-які договори відступлення права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед", оскільки укладення договорів відступлення права вимоги може призвести до несприятливих тяжких економічних наслідків для позивача. У разі ж укладення таких договорів, вони визнаються такими, що укладені з перевищенням повноважень Голови правління СТ "Діамед" чи інших представників, що їх підписали та їх зміст не відповідатиме внутрішній волі товариства.

Враховуючи приписи чинного законодавства та Статуту СТ "Діамед", зазначені рішення загальних зборів учасників прийняті у межах компетенції загальних зборів членів СТ "Діамед", як вищого органу управління Товариством, що має право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Тобто загальні збори, приймаючи рішення щодо володіння, користування та розпорядження майном (у тому числі майновими правами), мають право заборонити укладати певні правочини щодо належного товариству майна (майнових прав) виконавчо-розпорядчому органу та голові правління, які є відповідальними перед загальними зборами та повинні забезпечити виконання рішень загальних зборів.

Правомірність зазначеного рішення, оформленого протоколом № 09/01-1 від 09.01.2014 встановлена рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2015 у справі №915/254/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду віл 27.08.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015.

З урахуванням зазначеного суди дійшли до правильного висновку, що при укладенні договору про відступлення права вимоги № 16/1 від 09.01.2014 Голова правління Споживчого товариства "Діамед" - ОСОБА_9 діяв з перевищенням повноважень, передбачених статутом та діючим законодавством України, враховуючи існування прямої заборони загальних зборів учасників Споживчого товариства "Діамед" щодо укладення такого правочину, що свідчить про порушення ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з приписами якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Судами встановлено, що на підтвердження схвалення Споживчим товариством "Діамед" вказаного правочину представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до суду першої інстанції під час повторного розгляду справи, 09.09.2015 надані письмові пояснення, у яких відповідач зазначає, що 10.01.2014 після підписання вказаного правочину представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" наручно отримав від позивача лист-схвалення щодо укладання Головою правління СТ "Діамед" ОСОБА_9 договору відступлення № 16/1 від 09.01.2014 та протокол загальних зборів учасників Споживчого товариства "Діамед" № 10/01-02 від 10.01.2014, яким оформлені рішення учасників позивача про схвалення вказаного договору та скасування рішення загальних зборів Споживчого товариства "Діамед" від 09.01.2014, оформлених протоколом № 09/01-1 від 09.01.2014. Копії листа-схвалення та протоколу загальних зборів СТ "Діамед" № 10/01-02 від 10.01.2014 додано відповідачем до своїх письмових пояснень.

Дослідивши надані відповідачем докази в сукупності з іншими обставинами справи та відповідними документами, судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято подані відповідачем документи, як достовірні та належні докази схвалення позивачем вчинення правочину, з огляду на те, що з наявних у матеріалах справи нотаріально посвідчених заяв осіб, які станом на 10.01.2014 були учасниками Товариства: ОСОБА_12 та ОСОБА_13, вбачається, що дані особи, як учасники Товариства, не брали участь у загальних зборах, оформлених протоколом від 10.01.2014 №10/01-2 та не голосували з питань порядку денного. Крім цього, суд апеляційної інстанції правомірно вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що неможливість подання даних документів під час першого розгляду справи зумовлена корпоративними спорами між учасниками Споживчого товариства "Діамед", внаслідок яких ОСОБА_9 не мав доступу до даних документів, оригінали яких зберігаються у Товаристві, оскільки як вбачається із листа-схвалення б/н від 10.01.2014 даний лист датований 10.01.2014 та адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед", яке отримало його в особі представника за дорученням Трейтяка С.Д., а саме: 10.01.2014 (що вбачається із відповідного запису представника на другому аркуші листа). Таким чином, слід вважати, що даний лист погодження станом на час звернення позивача з позовом до суду - 08.07.2014, вже був у наявності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед", що підтверджує відповідач у своїх поясненнях, мав можливість та повинен був надати зазначені докази на підтвердження своїх заперечень. Проте зазначені докази останній не надав, та не повідомив суд про їх існування. Факт існування доказів схвалення станом на момент подання позову до суду є сумнівним у зв'язку також з тим, що у своїх додаткових запереченнях на позов від 18.02.2015, так само як і в апеляційній та касаційній скаргах Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" заперечувало проведення 09.01.2014 загальних зборів учасників Споживчого товариства та відповідно легітимність прийнятих на них рішень, однак у поданих запереченнях відповідач жодним чином не посилається на лист-схвалення Споживчим товариством "Діамед" спірного правочину та не посилається на рішення загальних зборів учасників споживчого товариства від 10.01.2014 року, оформлених протоколом №10/01-2 від 10.01.2014 року, якими серед іншого було скасоване попереднє рішення загальних зборів учасників СТ "Діамед" від 09.01.2014, хоча такі документи, як стверджує відповідач, у нього знаходились з 10.01.2014.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що у період підписання спірного договору та протягом строку розгляду справи ОСОБА_9, як генеральний директор ТОВ "Діамед" видає Трейтяку С.Д. довіреності представляти інтереси (з правом підпису) ТОВ "Діамед" та як Голова правління Споживчого товариства "Діамед" видає представнику Трейтяку С.Д. довіреності представляти інтереси СТ "Діамед". Отже, ОСОБА_9 та Трейтяк С.Д. у січні 2014 року діяли від імені ТОВ "Діамед" та СТ "Діамед" одночасно.

Матеріалами справи доводиться, що 10.01.2014 відбулись одні загальні збори учасників Споживчого товариства "Діамед", скликані учасниками товариства - ОСОБА_10 та ОСОБА_11, на яких прийняті рішення, оформлені протоколом №1 від 10.01.2014, про звільнення з посади голови правління ОСОБА_9 з 11.01.2014 у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього статутом обов'язків; про обрання Головою правління Товариства ОСОБА_11; ревізором товариства обрати ОСОБА_10; про зміну місцезнаходження товариства на адресу: м. Київ, вул.Григоровича-Барського, 5; про введення посади виконавчого директора товариства; про внесення відповідних змін до статуту товариства, шляхом викладення його в новій редакції; затверджено нову редакцію статуту Споживчого товариства "Діамед"; доручено Голові правління підписати нову редакцію статуту. Вказані рішення загальних зборів учасників, оформлені протоколом № 1 від 10.01.2014, оскаржені ОСОБА_9. у судовому порядку та скасовані рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2014 у справі № 915/1296/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2015, у зв'язку з порушенням порядку скликання даних позачергових загальних зборів.

Враховуючи зазначені обставини, прийняття учасниками Споживчого товариства рішення про погодження укладення Головою правління ОСОБА_9 договорів відступлення, оформленого протоколом № 10/01-02 від 10.01.2014, є суперечливим, оскільки того ж дня цими ж учасниками Товариства прийнято інше рішення про звільнення ОСОБА_9 з посади Голови правління Товариства у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього статутом обов'язків, а напередодні - 09.01.2014, прийнято рішення про заборону на вчинення Головою правління правочинів відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обґрунтованому розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі "Луценко проти України", заява № 30663/04 зазначено, що оцінюючи чи було все відповідне провадження в цілому справедливим, слід взяти до уваги якість існуючих доказів, і зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, які-небудь сумніви щодо їхньої достовірності і точності. У разі виникнення сумнівів стосовно достовірності певного джерела доказів відповідно зростає необхідність підтвердження його доказами з інших джерел.

Беручи до уваги наведене, а також те, що подані відповідачем лист-схвалення та протокол загальних зборів учасників Споживчого товариства "Діамед" №10/01-2 від 10.01.2014 викликають у суду сумніви щодо їхньої достовірності і точності, враховуючи при цьому заперечення учасників споживчого товариства щодо проведення таких зборів від 10.01.2014, та відсутність інших доказів подальшого схвалення загальними зборами Споживчого товариства "Діамед" договору про відступлення права вимоги № 16/1 від 09.01.2014, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що спірний договір укладено від імені голови правління Споживчого товариства "Діамед" ОСОБА_9 з перевищенням наданих повноважень і доказів подальшого схвалення даного правочину Споживчим товариством матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що визнання судом недійсним договору про відступлення права вимоги № 16/1 від 09.01.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" та Споживчим товариством "Діамед" на підставі ст. 203, 215, 241 ЦК України.

Разом з цим, апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про відмову суду першої інстанції у задоволенні заяви Споживчого товариства "Діамед" за підписом ОСОБА_9, про відмову від позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Судами встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Споживче товариство "Діамед" з 20.07.2015 знаходиться в стані припинення, ОСОБА_13 - є головою комісії з припинення (ліквідатор). Доказів оскарження та скасування рішень загальних зборів учасників Товариства, яким ОСОБА_13 була обрана головою комісії з припинення юридичної особи-позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

З урахуванням викладеного, повноваження управління юридичної особи позивача при ліквідації останнього наділений саме ліквідатор, тому місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відхилив заяву про відмову від позову Голови правління СТ "Діамед", як таку, що подана неуповноваженою особою від імені позивача.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/13709/14 Господарського суду міста Києва прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/13709/14 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/13709/14 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/13709/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий-суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Ємельянов А.С. Ковтонюк Л.В.