Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 910/22136/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Державного підприємства з питань поводження з відходами, як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси") від позивача: Локшин А.В. від відповідача: Дяченко Т.В.на рішенняГосподарського суду міста Києва від 08.12.2014 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 рокуу справі№ 910/22136/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"доДержавного підприємства з питань поводження з відходами, як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси")простягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами, як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси") (далі відповідач) про стягнення 267 076, 81 грн. - сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 25 425, 29 грн. - пеня; 3 789, 44 грн. - 3 % річних 18 523, 17 грн. - інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, оскільки домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що наслідком відмови (розірвання) позивача від договору є - відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Відповідач вважає, що розірвання договору з ініціативи позивача та вилучення предмету договору, за яке відповідач сплатив державні кошти у розмірі більше половини його викупної вартості звільняє відповідача від сплати всіх інших лізингових платежів.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

24.10.2012 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №599-L (далі Договір) (а.с.17- 50).

В період з 24 жовтня 2012 року по 30 квітня 2014 року між сторонами у справі було укладено 5 додаткових угод, згідно до яких вносились зміни в графік сплати лізингових платежів.

У відповідності до п. 1.1. Договору Лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (Предмет лізингу), наведене в специфікації (додаток 1 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з Графіком сплати лізингових платежів та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Предмета лізингу за формою, встановленою Лізингодавцем.

Відповідно до додатку № 1 (специфікація) предметом лізингу є: лінія сортування твердих побутових відходів до 40000 тон в рік, рік випуску: 2012, країна виробник: Росія, компанія виробник: ТОВ "Екомашгруп" (Росія), вартістю 3668400,00 грн.

У відповідності до п. 3.1. Договору, приймання Лізингоодержувачем Предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання Акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін згідно з вимогами законодавства України. Передача Предмета лізингу Лізингоодержувачу у володіння та користування у будь-якому випадку відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу від відповідного продавця Предмета лізингу.

На підставі акту приймання-передачі від 24.12.2012 року, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу (а.с.51).

До матеріалів справи (а.с 49-50) залучено додаток № 1 до додаткової угоди № 5 від 30 .04.2014 року до Договору.

Зазначений додаток визначає графік сплати лізингових платежів.

Згідно до графіку лізингові платежі сплачуються помісячно, в період з 25.01.2013 року по 25.12.2015 року. Загалом лізингові платежі становлять 3 420 775, 22 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі Закон) Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

До матеріалів справи (а.с. 111) залучена копія виконавчого напису № 4105 від 07.07.2014 року приватного нотаріусу, згідно до якого предмет лізингу підлягає вилученню у відповідача та передачі позивачу.

До матеріалів справи залучено копію постанови органів ДВС про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2014 року, щодо виконання зазначеного вище виконавчого напису (а.с.112).

Як вбачається з матеріалів справи позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 7 Закону щодо відмови від Договору, шляхом звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Як зазначено вище, графіком лізингових платежів передбачена помісячна оплата за період з 25.01.2013 року по 25.12.2015 року.

Згідно до розрахунку позивача основна заборгованість (лізингові платежі) вирахувана за період з 25.02.2014 року по 25.05.2014 року (а.с. 52).

Доказів того, що відповідач сплачував лізингові платежі у повному обсязі за спірний період в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Матеріали справи свідчать про те, що взаємовідносини сторін припинилися, оскільки в липні 2014 року позивач скористався своїм правом на відмову від Договору, шляхом звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Аналіз приписів ч. 3 ст. 651; ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України дає підстави вважати, що одностороння відмова позивача від Договору, можливість якої передбачена ч. 2 ст. 7 Закону, не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання Договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язання з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Враховуючи те, що згідно до розрахунку позовних вимог основна заборгованість нарахована станом на 25.05.2014 року, позивач відмовився від Договору в липні 2014 року, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором щодо сплати помісячних лізингових платежів до моменту відмови позивача від Договору відповідачем не надано, відповідачем не оспорюється математичний розрахунок позовних вимог судова колегія вважає, що судами обґрунтовано задоволені позовні вимоги.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Державного підприємства з питань поводження з відходами, як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси") відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року прийняті у справі № 910/22136/14 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда