Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 18/1885/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шервуд і Ко"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р.та рішеннягосподарського суду Полтавської області від 28.08.2013р.у справі№18/1885/12 господарського суду Полтавської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шервуд і Ко"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 69434,94 грн.,

За участю представників:

- позивача: Кушнаренко С.А., дов. від 18.02.2013р.;

- відповідача: ОСОБА_8, особисто;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шервуд і Ко" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 69434,94грн. майнової шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.08.2013р. у справі №18/1885/12 (суддя Іваницький О.Т.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Камишевої Л.М., суддів Медуниці О.Є., Шепітько І.І.), в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. та рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2013р. у справі №18/1885/12 і прийняти нове рішення яким задовольнити позов повністю.

Розглянувши матеріли справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 01.01.2012р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди майна, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 4.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення та обладнання за переліком згідно специфікації (Додаток №2) та акта прийому-передачі (Додаток №3), які є невід'ємною частиною договору, за адресою: АДРЕСА_1 Майно, що орендується, передається орендарю для використання у підприємницькій діяльності та розміщення салону краси. Передача майна здійснюється за актом прийому-передачі та специфікацією до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, що свідчить про фактичну передачу майна в оренду. Термін оренди складає дванадцять місяців з моменту прийняття майна орендарем за актом прийому-передачі.

01.01.2012р. сторони договору склали акт прийому-передачі майна, за яким позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно за адресою: АДРЕСА_1 За специфікацією переданого в оренду обладнання директор позивача Губернат А.В. здав, а відповідач прийняв обладнання згідно із переліком.

Разом з цим, судами з'ясовано, що за умовами п.6.3 договору орендодавець має право без погодження з орендарем припинити доступ до приміщення на термін, необхідний для відновлення стану приміщення, про що складається акт. 06.03.2012р. комісією в складі директора та працівників позивача, при участі уповноваженої особи відповідача, було складено акт, в якому зазначено, що комісія провела огляд приміщення загальною площею 170,2кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що орендується відповідачем та встановила порушення умов договору оренди майна від 01.01.2012р. (а саме: не призначено відповідального за електрогосподарство; встановлено котел електроопалення без погодження із власником; пошкодження зовнішнього покриття стін, тощо). З пояснень відповідача судом першої інстанції зазначено, що відповідач віддав в присутності свідків ключі від орендованого приміщення самому директору позивача. На підставі проведеної перевірки комісія вирішила з 07.03.2012р. припинити доступ орендаря до приміщення на термін, необхідний для відновлення стану приміщення, відносно чого відповідач звертався до правоохоронних органів, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.03.2012р. При цьому, суди зазначили, що акт огляду приміщення від 06.03.2012р. не містить вказівок на відсутність будь-якого майна чи обладнання, переданого відповідачу у відповідності до умов договору оренди майна від 01.01.2012р. З 07.03.2012р. позивач сам припинив доступ відповідача до орендованого ним приміщення, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості користуватись орендованим обладнанням.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що 12.03.2012р. інвентаризаційною комісією позивача було проведено інвентаризацію майна, яке орендує відповідач, за результатами якої складено інвентаризаційний опис основних засобів №3 від 12.03.2012р. та акт про відмову відповідача підписувати вказаний інвентаризаційний опис. Пославшись на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про проведення інвентаризації, оскільки лист на його адресу було направлено в день проведення цієї інвентаризації, був ним отриманий лише 26.03.2012р., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що акт про відмову в підписанні інвентаризаційного опису від 12.03.2012р. не може бути прийнятий, як належний доказ.

Виявив в результаті проведення вищевказаної інвентаризації відсутність частини обладнання, переданого відповідачу відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору від 01.01.2012 р., позивач листом №165 від 21.03.2012р. звернувся до відповідача з вимогою повернути майно за переліком в належному стані або сплатити його вартість в розмірі 69434,94 грн., однак відповідач майно не повернув, кошти за зникле майно не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Пославшись на приписи ст.1166 Цивільного кодексу України, відсутність доказів на підтвердження протиправності поведінки відповідача та завдання саме відповідачем шкоди позивачу, недоведення позивачем знищення або псування відповідачем майна, зазначеного в інвентаризаційному описі основних засобів №3 від 12.03.2012р., недоведення позивачем розміру шкоди, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, вказуючи, що на підставі проведеної 06.03.2012р. перевірки комісія вирішила з 07.03.2012р. припинити доступ орендаря до приміщення на термін, необхідний для відновлення стану приміщення, відносно чого відповідач звертався до правоохоронних органів, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.03.2012р., та стверджуючи про припинення позивачем з 07.03.2012р. доступ відповідача до орендованого ним приміщення та неможливість користуватись орендованим обладнанням, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, всупереч ст.32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясували фактичне припинення позивачем з 07.03.2012р. доступу відповідача до майна, з посиланням на докази, які про це свідчать.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про передачу відповідачем позивачу ключів від орендованого приміщення та неможливість її доступу з 07.03.2012р. до орендованого майна без зазначення всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують вказані обставини.

Водночас, за умовами п.7.1 договору оренди майна визначено обов'язок орендаря на вимогу орендодавця забезпечувати безперешкодний доступ в орендоване приміщення представників орендодавця для необхідного огляду майна та інженерних мереж, а також забезпечити присутність свого представника при проведенні огляду орендованого приміщення чи майна орендодавця.

Відхиляючи твердження позивача про повідомлення відповідача листом від 05.03.2012р., отриманим найманим працівником ОСОБА_7 05.03.2012р., про проведення 12.03.2012р. інвентаризації майна, суд першої інстанції послався на те, що з 06.03.2012р. наймані працівники відповідача не виходили на роботу і розрахунки з ними проведено саме на цю дату. Проте цей довід суду є суперечливим, оскільки судом першої інстанції поряд з цим у прийнятому рішенні також зазначено й про те, що з 17год.45хв. 06.03.2012р. відповідач та наймані працівники не мали доступу до майна.

З огляду на зазначене, передчасним є висновок суду першої інстанції про неповідомлення відповідача щодо проведення 12.03.2012р. інвентаризації майна.

Отже, неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищевикладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог.

Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати вищезазначені обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно зі ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шервуд і Ко" задовольнити частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. та рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2013р. у справі №18/1885/12 скасувати, справу №18/1885/12 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: Н. Акулова С. Владимиренко