ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 911/1407/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Рогач Л.І., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016у справі№ 911/1407/15 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Турботрейд"доПублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"за участю:Прокуратури Київської областіпростягнення 92 987 429,60 грн.

за участю представників:

від позивача: Рацун О.В. (представник за дов. від 30.12.2016);

від відповідачів: Некрасов Д.А. (представник за дов. від 10.01.2017);

від третьої особи: Іванкіна Ю.Б. (представник за дов. від 18.04.2014);

від прокуратури: Збарих С.М. (прокурор відділу ГПУ);

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" ПАТ "Укртрансгаз" (з урахуванням заяви б/н від 27.06.2016 р. (вх. № 13395/16 від 29.06.2016 р.) про збільшення розміру позовних вимог) 46442482,80 грн. основного боргу, 41947181,95 грн. інфляційних втрат, 4597764,85 грн. відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.07.2016 по справі №911/1407/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" ПАТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Турботрейд" 46442482,80 грн. основного боргу, 41073098,25 грн. інфляційних втрат, 4597764,85 грн. 3 % річних та 72393,05 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог про стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував.

Публічне акціонерне товариство " Дніпрогаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 526, 610-612, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовилися прийняти доводи відповідача про те, що його зобов'язання з оплати вартості постановленого товару за договором були змінені у зв'язку з тим, що реальне фінансування видатків відповідача протягом 2012-2014 років, на які припадає момент виконання відповідачем його зобов'язань за договором, з незалежних від відповідача причин було неповним та недостатніми.

Відповідач до моменту погодження його фінансового плану, позбавлений можливості здійснення фінансування оплати вартості поставленого товару за договором, а тому зобов'язання відповідача щодо оплати вартості товару не є простроченим.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови безпідставно не було задоволено клопотання відповідача про призначення судової експертизи у даній справі.

Прокуратура Київської області надала на адресу Вищого господарського суду пояснення в яких просила суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.07.2016 в частині задоволення позовних вимог та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року та передати справу на новий розгляд з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у запереченнях.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" (постачальник) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якої згідно п.п. 1.1, 1.2 Статуту є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" (покупець), був укладений договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/1211000456, за умовами якого позивач зобов'язався з моменту підписання цього договору до 01.10.2013 р. поставити і передати відповідачу товари (устаткування для керування технологічними процесами, автоматизоване, код згідно ДК 016-97 - 33.30.1 (системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І, зазначені в специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього договору становить 48738629,52 грн., а пунктом 3.3 договору передбачено, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем фактично поставленої партії товарів після пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу позивача, відповідач може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар є момент передачі товару позивачем уповноваженій особі відповідача за видатковою накладною. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Згідно з п. 4.2 договору до рахунку на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовами.

Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Підпунктом 6.4.1 п. 6.4 договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.

Згідно з пп. 7.2.5 п. 7.2 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов'язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 01.10.2013 року, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.

Крім того, судами встановлено, що специфікацією, що є додатком № 1 до договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/1211000456, сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, яка становить 48738629,52 грн.

24.09.2013 р. сторонами до договору № т15-143/1211000456 від 16.11.2012 р. було укладено додаткову угоду № 1, за змістом якої сторонами було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2014 року.

В подальшому, згідно п. 5.1 договору було надано позивачу рознарядку № 2489/15-02 від 12.12.2012 р., рознарядку № 480/15-02 від 19.03.2013 р. та рознарядку № 510/15-2 від 22.03.2013 р. на поставку товару, а саме: шафа автоматики ША СВК КМЕТ 106120 - 5 к-т, модуль збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 - 5 к-т, монтажний комплект МК СВК КМЕТ 106126.017 - 5 к-т; шафа автоматики ША СВК КМЕТ 106120 - 2 к-т, модуль збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 - 2 к-т; модуль первинних перетворювачів МПП СВК КМЕТ 106121 - 7 к-т, модуль управління електроприводами МУЕ СВК КМЕТ 106500.021 - 6 к-т.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 46442482,80 грн. основного боргу, 41947181,95 грн. інфляційних втрат, 4597764,85 грн. відсотків річних у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у відповідності з приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами при розгляді даного спору установлено, що позивачем згідно зазначених вище рознарядок відповідача, у відповідності до пунктів 1.1, 5.1, 5.2, 6.3 договору, було здійснено за відповідними товарно-транспортними накладними та накладними поставку відповідачу визначеного договором, специфікацією та рознарядками товару, а відповідачем, у відповідності до пп. 6.1.2 договору, на підставі належним чином оформлених довіреностей вказаний товар отримано.

А саме, на виконання умов договору позивач:

- згідно з товарно-транспортною накладною № 006177 від 18.12.2012 р. та накладною № 19 від 18.12.2012 р. поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 2489/15-02 від 12.12.2012 р. на загальну суму 28371526,80 грн., а відповідач на підставі довіреності № 303 від 18.12.2012 р. вказаний товар отримав;

- згідно з товарно-транспортною накладною № 006185 від 20.03.2013 р. та накладною № 2 від 20.03.2013 р. поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 480/15-02 від 19.03.2013 р., на загальну суму 118679400,00 грн., а відповідач на підставі довіреності № 32 від 20.03.2013 р. вказаний товар отримав;

- згідно з товарно-транспортною накладною № 006188 від 27.03.2013 р. та накладною № 7 від 27.03.2013 р. поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 510/15-2 від 22.03.2013 р., на загальну суму 6203016,00 грн., а відповідач на підставі довіреності № 36 від 27.03.2013 р. вказаний товар отримав.

Вказані документи відповідають умовам договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/1211000456 від 16.11.2012 р. та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Усього позивачем було поставлено, а відповідачем - прийнято товару на загальну суму 46442482,80 грн.

Позивачем було виставлено відповідачеві рахунки № 26 від 18.12.2012 р. на суму 28371526,80 грн., № 2 від 20.03.2013 р. на суму 11867940,00 грн. та № 7 від 27.03.2013 р. на суму 6203016,00 грн. для оплати поставленого товару.

Проте, відповідач за отриманий на підставі зазначених вище накладних товар не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/1211000456 від 16.11.2012 р. в сумі 46442482,80 грн.

Враховуючи те, що вказані суми коштів за отриманий товар, відповідачем у повному обсязі не сплачено, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 46442482,80 грн. основного боргу за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/1211000456 від 16.11.2012 р.

Крім цього, враховуючи приписи статей 549, 625 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.5 пункту 7.2 договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/1211000456 від 16.11.2012 р., судова колегія вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 41073098, 25 грн. інфляційних втрат та 4597764,85 грн. 3 % річних.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що оскільки його фінансові плани на 2013-2014 роки з незалежних від нього обставин не були затверджені, а до моменту погодження його фінансових планів на 2013-2014 роки відповідач був позбавлений можливості здійснення у 2013-2014 роках фінансування оплати товару, отриманого за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-143/1211000456 від 16.11.2012 р., у зв'язку з чим його зобов'язання з оплати отриманого товару не є простроченим, не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваних рішень і постанови.

Так судами надавалась оцінка вказаним доводам відповідача та було встановлено, що:

- до матеріалів справи належних та допустимих доказів звернення відповідача до НАК "Нафтогаз України" із фінансовим планом підприємства, а також вжиття жодних інших дій щодо фінансування оплати товару, отриманого за договором, укладеним з позивачем, не надано;

- договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-1437/1211000456 від 16.11.2012 р. була передбачена можливість зменшення загальної вартості цього договору залежно від реального фінансування видатків відповідача шляхом укладення додаткової угоди. Проте, відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, і жодної угоди про внесення змін до договору в частині зменшення обсягу закупівель, виходячи з реального фінансування видатків відповідача, сторонами не укладалося;

- посилання відповідача на відсутність погоджених НАК "Нафтогаз України" фінансових планів не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.

Доводи скаржника про безпідставне непризначення судом апеляційної інстанції судової експертизи у даній справі є необґрунтованим, оскільки як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.15 у даній справі призначалась комплексна судова експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Проте, судова експертиза проведена не була та матеріали справи повернулися до суду.

Згодом, ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2015 р. у справі № 911/1407/15 було призначено комплексну судову експертизу, і матеріали справи були направлені до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта № 09/6178/79/5889 від 11.12.2015 р. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Місцевим господарським судом було зобов'язано сторони надати суду витребувані експертом документи, необхідні для проведення експертизи. Проте, вимоги суду щодо надання додаткових доказів для проведення судової експертизи, виконані не були та матеріали справи № 911/1407/15 було направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової економічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2015 р., за наявними матеріалами.

Натомість, Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи повернулися до господарського суду Київської області без проведеної експертизи. Призначена судом експертиза у справі не була проведена у зв'язку із недостатністю матеріалів справи для дачі висновку.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами справи.

Отже, оскільки скаржником правомірних висновків судів попередніх інстанцій не спростовано, а судом касаційної інстанції порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, судом не виявлено, то колегія суддів визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі №911/1407/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Л.І. Рогач

Г.М. Мачульський