ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року Справа № 911/5155/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (головуючий суддя Зеленін В.О., Шевченко Е.О., Синиця О.Ф.)та рішенняГосподарського суду Київської області від 10.07.2015 (суддя Щоткін О.В.)у справі№ 911/5155/14 Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас"доПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"за участю Прокуратури Київської областіпровизнання недійсним договору та усунення перешкод у користуванні майном,за участю представників:позивачаЛенчицька Л.А.,відповідачаЛисенко В.О.,прокуратуриКлюге Л.М.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2015 у справі №911/5155/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду змінити, а саме: скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним спірного іпотечного договору від 06.08.2009 в частині предмету іпотеки "1" - Комплексу, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 53, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 5, 18 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 35, 82 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відсутність в іпотечному договорі опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, є підставою для визнання іпотечного договору недійсним.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.08.2009 між позивачем - Закритим акціонерним товариством "Броварський завод пластмас", назва якого була змінена на Публічне акціонерне товариство "Броварський завод пластмас", як іпотекодавецем та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", назва якого була змінена на Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", як іпотекодержателем був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. 06.08.2009 та зареєстрований за № 856.

Відповідно до п. 1 іпотечного договору предметом іпотеки є комплекс, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 53, а саме: будівля цеху пресованих виробів інв. № 847 загальною площею 9816,1 кв. м; будівля цеху ливарних виробів інв. №257 загальною площею 4703,7 кв. м; цех труб ПВХ: будівля цеху виробництва труб ПВХ інв. №108 загальною площею 1532,8 кв. м; будівля цеху екструзії інв. №102 загальною площею 7554,3 кв. м; цех ПВХ пластикату: будівля цеху інв. №1029 загальною площею 12715,6 кв. м; склад сировини цеху ПВХ інв. №11120 загальною площею 71,9 кв. м; приміщення швейної дільниці інв. №1032 загальною площею 164,0 кв. м; ремонтно-будівельна дільниця: будівля посту охорони на автостоянці інв. №7800 загальною площею 8,6 кв. м; приміщення для утримання собак інв. №10901 загальною площею 8,8 кв. м; інструментальний цех: будівля цеху інв. №104 загальною площею 2674,4 кв.м; приміщення дільниці гальваніки інв. №2590 загальною площею 413,0 кв. м; будівля цеху ремонтно-механічного цеху інв. №105 загальною площею 2147,0 кв. м; будівля цеху дільниці електропостачання інв. №3703 загальною площею 283,4 кв. м; трансформаторна підстанція інв. №3704 загальною площею 173,2 кв. м; дільниця тепловодопостачання: бойлерна інв. №3201 загальною площею 42,8 кв. м; насосна пожежогасіння інв. №3295 загальною площею 38,8 кв. м; насосна станція інв. №1026 загальною площею 113,6 кв. м; холодильна станція інв. №3294 загальною площею 303,0 кв. м; будівля транспортного цеху інв. №1935 загальною площею 269,4 кв. м; складське господарство: царговий склад тари інв. №500003 загальною площею 198,4 кв. м; склад сировини з листової сталі інв. №500004 загальною площею 454,4 кв. м; склад сировини з листової сталі інв. №500005 загальною площею 250,0 кв. м; напіварочний склад із листової сталі інв. №500008 загальною площею 650,0 кв. м; склад готової продукції інв. №500009 загальною площею 195,0 кв. м; напіварочний склад із листової сталі інв. №500010 загальною площею 364,4 кв. м; цегляна одноповерхова будівля інв. №500011 загальною площею 21,0 кв. м; арочний склад інв. №10202 загальною площею 479,4 кв. м; будівля цеху інв. №107 загальною площею 150,1 кв. м; склад ВМТПШОМа інв. №10276 загальною площею 352,3 кв. м; склад сировини інв. №10076 загальною площею 57,3 кв. м; склад сировини інв. №10264 загальною площею 296,5 кв. м; заводоуправління: побутові приміщення інв. №7740 загальною площею 5316,2 кв. м; будівля ІЛК інв. №1054 загальною площею 4925,2 кв. м; їдальня: будівля їдальні інв. №7741 загальною площею 664,8 кв. м; приміщення холодильної камери інв. №7779 загальною площею 31,9 кв. м; приміщення медпункту інв. №7765 загальною площею 182,3 кв. м (далі - предмет іпотеки "1").

Вказані об'єкти нерухомості належать Публічному акціонерному товариству "Броварський завод пластмас" на підставі договору про поділ комплексу від 14.07.2009, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. та зареєстрованого за № 854. Право власності зареєстроване за іпотекодавцем в Комунальному підприємстві Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" 22.07.2009.

Відповідно до п. 2 іпотечного договору предметом іпотеки є гуртожиток загальною площею 4.883,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3-Б, і належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.07.2009 серії ССІ за № 515820, виданого 22.07.2009 Виконавчим комітетом Броварської міської ради, на підставі рішення від 21.01.2003 за № 28 та рішення від 14.07.2009 за № 341. Право власності зареєстроване за іпотекодавцем в Комунальному підприємстві Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" 22.07.2009 (далі - предмет іпотеки "2").

Нерухоме майно було передано в іпотеку з усіма його приналежностями.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотекодавець з метою забезпечення виконання позичальниками основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки.

Після укладення договору іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя, предмет іпотеки підлягає державній реєстрації в державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно з п. 1.5 договору узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 115.076.525,00 грн. згідно з актом огляду та погодження вартості від 06.08.2009.

Відповідно до п. 1.6 договору в період дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.

Позивач у позовній заяві, посилаючись на висновок експертного будівельно-технічного дослідження Центру судових експертиз Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" від 18.03.2013 за № 10/13, просить визнати вищезазначений іпотечний договір недійсним, враховуючи те, що предмет іпотеки є окремими об'єктами нерухомості, які мають різні розміри, інвентарні номери та цільове призначення, а не одним окремим індивідуально визначеним об'єктом нерухомості.

Тому, за доводами позивача, при укладенні іпотечного договору сторонами не було дотримано вимог п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", а саме: при здійснення опису предмету іпотеки не вказано реєстраційних даних (розмірів, інвентарних номерів та цільового призначення кожного окремого об'єкта нерухомості), достатніх для його ідентифікації, що є підставою для визнання недійсним спірного договору.

Крім того позивач просив суд усунути перешкоди в користування нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору від 06.08.2009.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, зокрема, якщо нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, право власності на об'єкти нерухомості (будівлі, споруди, приміщення), у тому числі право спільної власності, підлягають державній реєстрації, яка здійснюється реєстраторами бюро технічної інвентаризації.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Як встановлено судами, комплекс, який є предметом іпотечного договору, переданий ПАТ "Броварський завод пластмас" в іпотеку ПАТ "ВіЕйБі Банк", був виділений в натурі та зареєстрований у відповідному бюро технічної інвентаризації як окремий об'єкт нерухомого майна, що підтверджується витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно № 23372893 та Договору про поділ комплексу від 14.07.2009 на момент укладання спірного іпотечного договору комплекс, переданий в іпотеку, був складним об'єктом нерухомого майна, що складався із декількох будівель, які мають єдину адресу та єдиний реєстраційний номер, та знаходився у власності ПАТ "Броварський завод пластмас" як окремий об'єкт нерухомості.

Крім того відповідно до умов спірного іпотечного договору предметом іпотеки-2 є гуртожиток загальною площею 4.883,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3-Б, і належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.07.2009 серії ССІ за № 515820, виданого 22.07.2009 Виконавчим комітетом Броварської міської ради, на підставі рішення від 21.01.2003 за № 28 та рішення від 14.07.2009 за № 341, право власності зареєстроване за іпотекодавцем в Комунальному підприємстві Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" 22.07.2009.

Таким чином, предмет іпотеки-2 також було виділено як окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості та оформлено шляхом видачі іпотекодавцю Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії CCI № 515820 від 22.07.2009.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів, що передача таких об'єктів нерухомості в іпотеку була проведена з дотриманням вимог законодавства України, чинного на дату укладення оскаржуваного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити істотні умови, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

Враховуючи зазначені норми законодавства та фактичні обставини справи, суди дійшли обґрунтованого висновку, що в іпотечному договорі зазначені усі істотні умови, які були передбачені чинним законодавством України станом на дату укладення оскаржуваного іпотечного договору, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним з посиланням на недотримання сторонами під час його укладання вимог п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

Оскільки необхідною умовою для визнання недійсним договору є наявність факту порушення таким договором прав та/або інтересів позивача, а відсутність такого порушення є підставою для прийняття рішення про відмову в позові, суди дійшли правильного висновку про те, що в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним іпотечного договору від 06.08.2009 слід відмовити.

Також позивачем була заявлена позовна вимога про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом виключення з реєстру заборон запису від 06.08.2009 за №857, здійсненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. при укладанні спірного іпотечного договору.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним, тобто вказаний договір є припиненим з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до п. 71 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 за № 868, державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.

Проте, як встановлено судами, права та законні інтереси позивача щодо не зняття заборони відчуження нерухомого майна, накладеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. у зв'язку з укладанням іпотечного договору від 06.08.2009 № 856, не порушені. Позивач не надав будь-яких доказів того, що відповідач своїми діями створює перешкоди у користуванні належним йому майном.

Тому суди обґрунтовано відмовили в задоволенні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виключення з реєстру заборон запису від 06.08.2009 за № 857, здійсненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. при укладенні іпотечного договору від 06.08.2009 за №856.

Також судами обґрунтовано відхилена заява відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки факт порушення права позивача відсутній, а тому позовна давність не може бути застосована.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 911/5155/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова