ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року Справа № 911/2704/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуБроварської центральної районної лікарні на рішеннягосподарського суду Київської області від 10.09.2015 р. (суддя Лилак Т.Д.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р. (судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.)у справі№911/2704/15 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доБроварської центральної районної лікарніпро стягнення коштів за участю представників: від позивача не з'явились від відповідачаКорнійко Л.О., довіреність №47 від 11.01.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 10.09.2015 р. у справі №911/2704/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р., частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Броварської центральної районної лікарні. Стягнуто з позивача на користь відповідача 79 657 грн. 55 коп. пені, 16 132 грн. 38 коп. 3% річних та 65 855 грн. 29 коп. інфляційних втрат. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено, у зв'язку із зробленим позивачем арифметично невірним розрахунком пені.

Місцевий та апеляційний господарські суди також відмовили в задоволенні клопотання відповідача про зменшення на 99% заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, при вирішенні даного питання господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що відповідачем не було доведено існування виключних обставин, за яких суд може зменшити розмір пені, а можливість суду зменшувати розмір 3% річних в та інфляційних втрат взагалі не передбачена нормами чинного процесуального законодавства.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, Броварська центральна районна лікарня звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р., рішення господарського суду Київської області від 10.09.2015 р. у справі №911/2704/15 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник стверджує, що несвоєчасно виконував свої зобов'язання з оплати поставленого газу через відсутність бюджетного фінансування.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.12.2015 р. касаційну скаргу Броварської центральної районної лікарні прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 11.01.2016 р.

На виконання вищевказаної ухвали до початку судового розгляду відповідачем було надано суду належні докази на підтвердження того, що В.о. Головного лікаря Броварської центральної районної лікарні ОСОБА_3, на момент звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, був уповноважений на вчинення відповідних дій від імені Броварської центральної районної лікарні.

В судове засідання 11.01.2016 р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р., рішення господарського суду господарського суду Київської області від 10.09.2015 р. у справі №911/2704/15 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору у справі №911/2704/15 є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати природного газу, поставленого за договором про закупівлю природного газу №13/2977-БО-17 від 25.01.2013 р.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.01.2013 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Броварською центральною районною лікарнею (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №13/2977-БО-17.

В подальшому, до даного договору сторонами укладено ряд додаткових угод.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної сплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 4.11 договору про закупівлю природного газу №13/2977-БО-17 від 25.01.2013 р.).

Сторони також погодили та виклали в п. 10.1 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 31.12.2013 р.), що даний договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (5 робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав визначених п. 3 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діє у частині поставки газу до 31 січня 2014 року включно, а у частині розрахунків до їх повного виконання.

При цьому, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору про закупівлю природного газу №13/2977-БО-17 від 25.01.2013 р. позивачем в період з січня 2013 року по січень 2014 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 6 377 385 грн. 67 коп. Вказане підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Одночасно, з огляду на докази, що містяться в матеріалах справи, господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеним факт того, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений йому газ. Про це, зокрема, свідчать реєстри прийнятих платежів та інформації про надходження коштів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про закупівлю природного газу №13/2977-БО-17 від 25.01.2013 р. стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з Броварської центральної районної лікарні пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Як встановлено в ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 вказаного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши наведені правові норми, положення п. 4.11 договору про закупівлю природного газу №13/2977-БО-17 від 25.01.2013 р. та встановлений господарськими судами попередніх інстанцій факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого газу, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами вірно застосовано норми ст. 625 Цивільного кодексу України та обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з позицією господарських судів попередніх інстанцій про відсутність у суду права зменшувати за заявою сторони розмір 3% річних та інфляційних втрат, оскільки дані грошові кошти не є штрафними санкціями в розумінні норм чинного законодавства.

В свою чергу, ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 вказаного кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вказане зазначено в ч. 3 ст. 549 даного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено в п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

При цьому, відповідач має довести у встановленому законом порядку наявність виняткових обставин, що вплинули на виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем.

Однак, господарськими судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи №911/2704/15 встановлено, що відповідачем, належними та допустимими доказами не доведено наявності у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Зважаючи на це, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами зроблено правильний висновок про відсутність підстав для зменшення розміру пені, передбачених ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій зроблено вірний розрахунок розміру пені, у зв'язку з чим прийнято обґрунтоване рішення щодо стягнення пені у розмірі 79 657 грн. 55 коп.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень відсутні.

В свою чергу доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів господарського суду касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Броварської центральної районної лікарні залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р. та рішення господарського суду Київської області від 10.09.2015 р. у справі №911/2704/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк