Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 910/11002/13 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39"на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. у справі № 910/11002/13 господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"

до проОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" стягнення 33 950,84 грн. за участю представників:

ПАТ "Київенерго" - Гаркавенко С.В.;

ОСББ "Миропільська 39" - Ганжа Д.І., Кіщук Т.В.;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" 33 950,84 грн., у т.ч. 31 770,91 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію; 1 641,95 грн. пені, 537,98 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за умовами договору від 28.11.2003 р. № 3515448 про постачання електричної енергії щодо оплати спожитої у період з 01.04.2012 р. по 01.06.2013 р. активної електричної енергії (т.1 а.с.3-5).

Відповідач у справі - ОСББ "Миропільська 39" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що об'єм спожитої електричної енергії повинен визначатись по 12-ти лічильниках, а не по 16-ти, як визначив позивач. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем невірно нараховані мережеві втрати та неправильно застосовано тариф, оскільки не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 р. "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги". Відповідач також вказує, що вартість електричної енергії, яка використовується для роботи насосної станції підкачки холодної води та бойлерної є складовою собівартості послуг з централізованого постачання холодної, гарячої води та опалення. При цьому, витрати електроенергії ("холостий хід") не передбачені умовами договору (т.1 а.с.168-169).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.230-234).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору від 28.11.2003 р. № 3515448 про постачання електричної енергії, а саме не виконав в установлений договором строк зобов'язання з оплати електричної енергії;

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе

зобов'язань з оплати наданих послуг у вигляді пені, вимоги про стягнення

якої обґрунтовано заявлені позивачем;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. залишено без змін (т.2 а.с.265-275).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ОСББ "Миропільська 39" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.2-7).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

28.11.2003 р. між сторонами у справі - ПАТ "Київенерго" та ОСББ "Миропільська 39" укладено договір № 3515448, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати постачання електричної енергії в обсязі та на умовах, визначених даним договором, а відповідач - оплачувати її вартість в строки, встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Укладений сторонами договір, в силу ст.ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Згідно п 1.1 договору електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії, та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору електропостачальна організація зобов'язується постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу:

- в межах дозволеної до використання потужності;

- згідно з величинами постачання електроенергії за умовами своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем ПКЕЕ, ПУЕ;

- згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.

У свою чергу, споживач зобов'язаний, згідно з п. 4.1 договору, своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язань за таким договором в частині здійснення оплати спожитої електричної енергії, а також застосування відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення відповідного зобов'язання.

Судами встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання в частині здійснення в установлений договором строк оплати за поставлену електроенергію порушив і такий висновок суду є правильним з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.2 договору споживач зобов'язується для визначення величин використаної електроенергії знімати та надавати за установленою формою до електропостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів з кожної точки обліку окремо згідно з календарним графіком, а також вести облік електричної енергії в журналі встановленої форми.

Згідно з додатком № 3.1 до договору у відповідача були встановлені 4 прилади обліку електричної енергії у насосній станції підкачки холодної води та бойлерної станції № 70473, № 82072, № 61046 та № 126984. При цьому, насосна та бойлерна станції знаходяться на балансі ОСББ "Миропільська 39" згідно умов договору (додаток № 8).

22.09.2009 р. вказані засоби розрахункового обліку електричної енергії були замінені відповідачу за актом № 0601001145 на лічильники № 17419, № 17104, № 17357, № 17518 з фіксуванням відповідних показників, що підтверджується актами технічної перевірки приладів обліку електричної енергії від 14.10.2009 р.

Оскільки відповідач за спірними приладами обліку звіти про використану електроенергію позивачу не надавав, ПАТ "Київенерго" самостійно здійснювало контроль за споживанням електричної енергії за вказаними лічильниками шляхом їх огляду та складання актів контрольного огляду засобів обліку.

Так, актами контрольного огляду засобів обліку за період з 01.04.2012 р. по 01.06.2013 р. підтверджено, що відповідач отримував послуги з постачання електроенергії для потреб бойлерної та насосної станцій ОСББ. Вказану обставину підтверджують звіти про використану електроенергію, рахунки-розшифровки, акти прийняття-передавання товарної продукції, рахунки на сплату вартості отриманої електроенергії, які відповідачем не підписані, з тих підстав, що показання лічильників були зняті позивачем одноособово, без участі споживача електроенергії, а самі лічильники знаходяться в місцях (приміщеннях), доступних лише споживачу.

Суди дійшли висновку, що вищевказані акти контрольного обліку лічильників є належними та допустимими доказами у справі, оскільки згідно з п. 4.7 договору постачальник має право доступу до належних споживачу засобів обліку електричної енергії вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання режимів споживання, а споживач зобов'язаний забезпечувати у будь-який час доби безперешкодний доступ представників електропередавальної організації до систем та приладів обліку.

Зазначена обставина підтверджується також висновком судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи № 1589/2499 від 20.05.2014 р., в якому встановлено, що згідно п. 4.2 договору споживач повинен знімати та надавати покази розрахункових приладів обліку. Зі звітних відомостей, що містяться в матеріалах справи, відомо, що споживач, всупереч вимогам п. 4.2 договору, надавав покази лише дванадцяти розрахункових приладів обліку. Були відсутні покази ІТП (2 прилада обліку) та насосної (2 прилада обліку). В свою чергу, представники ПАТ "Київенерго" кожного місяця здійснювали контрольний огляд приладів обліку та знімали покази з усіх розрахункових приладів обліку споживача, які зазначені у додатку 3.1 до договору. Тому, для розрахунку спожитої електричної енергії використовуються покази розрахунків приладів обліку зі звітів споживача та покази з актів контрольного огляду розрахункових приладів обліку.

Правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про подвійне нарахування ПАТ "Київенерго" втрат електричної енергії в мережах основного споживача (мережевих втрат) при визначенні обсягу спожитої електричної енергії, оскільки такі втрати вже є складовою собівартості послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води. Так, судами встановлено, що порядок визначення (розрахунковим шляхом) технологічних втрат електричної енергії в мережах на ділянці від місця встановлення розрахункових засобів обліку до межі балансової належності зазначається в договорі.

Відповідно до п. 6.25 Правил користування електричною енергією, у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами такого засобу обліку, приводиться до відповідної межі балансової належності електромереж, а саме - втрати електричної енергії на ділянці мережі від точки обліку до точки вимірювання відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.

Згідно з п. 6.26 Правил користування електричною енергією, величина технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача, що пов'язані з передачею електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання, визначаються цим споживачем або за домовленістю електропередавальною організацією розрахунковим шляхом відповідно до однолінійної схеми електропостачання.

Погоджений електропередавальною організацією порядок розрахунків цієї величини та її значення вказується у відповідних договорах.

Крім того, у висновку судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи № 1589/2499 від 20.05.2014 р. встановлено, що відповідно до п. 7.1 договору, якщо розрахункові прилади обліку встановлені не на межі балансової належності електромереж, кількість врахованої ними електроенергії збільшується на величину втрат електроенергії в мережі від місця установки приладів обліку до межі балансової належності електромереж, враховуючи втрати в головному трансформаторі споживача, якщо такий є. При роботі такого трансформатора в режимі холостого ходу та при відсутності електроенергії на високій стороні споживач сплачує розрахункові витрати холостого ходу активної та реактивної енергії.

Так, згідно з вищезгаданим додатком 3.1 до договору про перелік об'єктів споживача, сторони погодили розрахунок мережевих втрат у відсотковому відношенні втрати в мережі по кожному лічильнику окремо, а отже, умови договору повинні виконуватись сторонами належним чином.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем при встановленні обсягу спожитої ОСББ "Миропільська 39" електричної енергії правильно враховані мережеві втрати.

Судами також встановлено, що ОСББ "Миропільська 39" оскаржувало до суду умови даного договору щодо оплати вартості електроенергії, облікованої приладами обліку, встановленими у насосній та бойлерній станціях, а також щодо нарахування мережевих втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 42/289 від 19.09.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 р., постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009 р., у задоволенні позову ОСББ "Миропільська 39" відмовлено та визнано договір між сторонами таким, що укладений у відповідності до технічних умов та вимог чинного законодавства.

Вказане рішення є преюдиційним для даної справи, в силу ст. 35 ГПК України.

Обгрунтовано не прийняті до уваги також і твердження скаржника щодо незастосування позивачем положень Постанови КМУ № 869 від 01.06.2011 р. "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".

Так, в силу Законів України "Про природні монополії" та "Про електроенергетику", органом державного регулювання діяльності в енергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України, яка у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами. При цьому, саме НКРЕ України надано повноваження встановлення тарифів на електричну енергію, тарифів на її передачу та постачання.

Позивачем відповідно до умов договору при розрахунку вартості спожитої активної електричної енергії застосовуються тарифи, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. При цьому Постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", на яку посилається відповідач, визначає загальний порядок встановлення, механізм і спосіб розрахунку ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом роздрібних тарифів для споживачів.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшли висновку, що ПАТ "Київенерго" правильно визначило обсяг спожитої відповідачем електроенергії та тарифи за її споживання, при цьому належним чином виконавши умови договору про постачання електричної енергії № 3515448 від 28.11.2003 р.

Однак відповідач, зі свого боку, умови договору в частині повноти сплати вартості послуг не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спожиту електричну енергію.

Наявність заборгованості відповідача підтверджується звітами про використану активну електроенергію за спірний період, актами контрольного огляду засобів обліку електричної енергії, рахунками-розшифровками, актами приймання-передачі товарної продукції, а також довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення заявлених вимог в частині стягнення 31 770,91 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог в частині стягнення процентів річних у заявленому розмірі.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у вигляді пені у разі несвоєчасної оплати, розмір якої рівний 0,75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством (п. 5.1. договору).

Враховуючи викладене, судами обгрунтовано задоволена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 641,95 грн.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. у справі № 910/11002/13 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39"- без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.