ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Справа № 910/1236/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельна фірма "Берест"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі№ 910/1236/16Господарського судуміста Києваза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доПриватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельна фірма "Берест"простягнення 4780904,98 грн. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_5 дов. від 22.02.2016- відповідача:Прядка В.В. дов. від 17.10.2016ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельна фірма "Берест" заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання договору про надання посередницьких послуг № 01/10-13 від 14.10.2013 року та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2016 року (суддя Прокопенко Л.В.) позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року (судді: Ткаченко Б.О., Мартюк А.І., Зеленін В.О.) ухвалу господарського суду міста Києва від 10.08.2016 року скасовано.

Матеріали справи № 910/1236/16 повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-будівельна фірма "Берест" в касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року скасувати з підстав неправильного застосування п.5. ч.І ст. 81 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), ухвалу господарського суду міста Києва від 10.08.2016 року залишити без змін.

Скаржник доводить, що позивач без поважних причин не виконав вимоги ухвали місцевого господарського суду про необхідність надання суду оригіналів вказаних в ухвалі документів, безпідставно передав частину витребовуваних господарським судом м. Києва документів до не уповноваженого органу, а в іншій частині документів (Звіт про надання послуг) взагалі не надав жодних пояснень їх ненадання, що свідчить про відсутність у позивача поважних причин невиконання ухвали господарського суду м. Києва. За висновком скаржника передачею документів до Київської місцевої прокуратури № 1 позивач намагався всіляко уникнути передачі оригіналів документів до господарського суду м. Києва та створити видимість поважності невиконання ухвали.

Відповідач стверджує, що позивач підробив зазначені вище документи, використавши пусті бланки ПрАТ «ВБФ «БЕРЕСТ» та пусті листи офісного паперу формату А-4, на яких є відбитки печатки ПрАТ «ВБФ «БЕРЕСТ». Щоб це довести необхідно було в рамках господарської справи провести почеркознавчу і технічну експертизи саме оригіналів Договору № 01/10-13 від 14.10.2013 р., Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2014 р. та Звіту про надання послуг, про що Відповідачем і було заявлене відповідне клопотання. Тобто, у зв'язку з ухиленням Позивача у наданні витребуваних документів, господарський суд позбавлений можливості вирішити спір по суті.

Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції, на думку відповідача, законно та обґрунтовано виніс ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.5. ч.І ст. 81 Господарського процесуального кодексу.

Позивач у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечив з тих мотивів, що витребувані документи передані на експертизу в межах кримінального провадження, тому не подані суду з поважних причин, на підтвердження позову долучені належним чином завірені копії, тому вважає висновки місцевого господарського суду помилкові, а касаційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без зміни.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2016 року розгляд справи відкладено на 13.07.2016 року, витребувано від позивача:

- оригінал Договору про надання посередницьких послуг № 01/10-13 від 14.10.2013 року;

- оригінал Акту № 1 приймання - передачі надання послуг від 18.08.2014 року;

- оригінал Звіту про надання послуг.

13.07.2016 року від відповідача отримані пояснення щодо неможливості надання витребуваних документів, оскільки їх оригінали було передано до Київської місцевої прокуратури № 1 у зв'язку з призначенням почеркознавчої та технічної експертизи.

Залишивши позов без розгляду суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що вирішення спору за наявними матеріалами справи є неможливим та спричинене саме невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 01.07.2016 р..

Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції апеляційна інстанція мотивувала свій висновок тим, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки тим доказам, які були подані скаржником та містяться в матеріалах справи щодо належності та достатності для продовження розгляду справи, а також, не зазначив у чому саме полягає необхідність для розгляду спору витребуваних документів та неможливість розгляду справи без них.

Касаційна інстанція визнає вірними висновки апеляційного господарського суду про необґрунтованість залишення позовної зави без розгляду, враховуючи наступні мотиви.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " від 26.12.2011 р. № 18 при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування п. 5 ч. 1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК України.

Отже, лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані, суд має право залишити позов без розгляду.

Касаційна інстанція зазначає, що надання процесуальним законом відповідних прав суду випливає з принципу самостійності та незалежності суду і є проявом дискреційних повноважень суду, необхідних для здійснення правосуддя.

Разом з тим, оцінка судом повноти наданих доказів повинна відбуватися не довільно, а з огляду на конституційний принцип законності, тобто підпорядкування суду виключно Конституції України та закону, оскільки як зазначено у статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Оскільки місцевий господарський суд, приймаючи ухвалу про залишення позову без розгляду, не навів мотивів, чому надані докази в матеріалах справи не є належними та достатніми для розгляду справи, не зазначив у чому саме полягає необхідність витребуваних документів, які обставини не можуть бути встановлені без них, тому апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу господарського суду першої інстанції.

Застосування місцевим судом п. 5 ч. 1 статті 81 ГПК України призвело до порушення принципу забезпечення права на судовий захист, гарантованого Конституцією України.

Так як гарантією дотримання судом вищевказаних вимог є встановлення процесуальним кодексом процедури перевірки судових рішень судом вищестоящої інстанції та підстав для скасування чи зміни судового рішення, недостатня мотивованість та необґрунтованість судового рішення є підставою для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, висновки оскаржуваної постанови відповідають встановленим обставинам та не порушують норм процесуального права, тому касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування постанови.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скарги про безпідставність передання документів органам прокуратури з метою ухилитися від надання їх господарському суду, а також про підробку документів зводяться до вимог надання оцінки правомірності дій осіб та органів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в даному проваджені, на правильність правових висновків про необґрунтованість дій суду із залишення позову без розгляду не впливає, з огляду на що відхиляються.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельна фірма "Берест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року у справі № 910/1236/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року у справі № 910/1236/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя СуддіО.В. Яценко С.В. Бакуліна І.П. Ходаківська