Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 916/209/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідачів: не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р.

у справі №916/209/14 Господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок"

до відповідачів:

1)Білгород-Дністровської міської ради Одеської області;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверман Україна"

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверман Україна" про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів від 23.08.2013 р. про відшкодування коштів за фактичне використання земель у місті Білгород-Дністровському стосовно земельних ділянок за адресами: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 106; Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 112; Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.04.2014 р. (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. (судді: Філінюк І.Г., Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліверман Україна" придбало цілісні майнові комплекси, що розміщені на вищезазначених земельних ділянках, тому договори оренди позивача на вказані земельні ділянки є припиненими, а відтак, спірні договори не порушують прав позивача. Крім того, позивачем у тексті позовної заяви не визначено, які саме загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, не було дотримано при укладанні названих договорів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 116, 125, 126, 202 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 18 Закону України "Про оренду землі", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок" набуло права користування вищезазначеними земельними ділянками на підставі відповідних договорів оренди, які є чинними, оскільки не були оспорені або розірвані у встановленому законом порядку.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліверман Україна" просить оскаржені судові рішення залишити без змін як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству, а касційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

08.11.2012 р. Білгород-Дністровською міською радою було прийнято рішення "Про користування земельними ділянками в м. Білгород-Дністровський до укладення договорів оренди", відповідно до якого у разі використання земельних ділянок в м. Білгород-Дністровському суб'єктами господарської діяльності (фізичними та юридичними особами, суб'єктами підприємницької діяльності), які мають права відповідно до закону на оренду земельних ділянок, без документів, які посвідчують право на неї, встановити, що до часу видачі документа на право землекористування або власності, користувач земельної ділянки має відшкодувати недоотримані кошти за фактичне користування земельною ділянкою за окремим договором у розмірах мінімальної річної плати за землю (трикратного розміру земельного податку). Також, зазначеним рішенням було затверджено форму Договору про відшкодування коштів за фактичне використання земель у місті Білгород-Дністровському. Дане рішення ради є чинним..

За договорами купівлі-продажу предмета іпотеки від 23.08.2013 р., посвідченими приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліверман Україна" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ГРУП" у власність цілісні майнові комплекси, що розташовані за адресами: м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 112; м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 106; м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 1. При цьому, відповідно до п. 2 зазначених договорів купівлі-продажу, об'єкти купівлі-продажу розташовані на земельних ділянках із зазначенням їх площі, кадастрових номерів, та того, що земельні ділянки знаходяться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок".

23 серпня 2013 р. між Білгород-Дністровською міською радою Одеської області (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліверман Україна" (користувач), на підставі рішення Білгород-Дністровської міської ради №486-УІ від 08.11.2012 р. "Про користування земельними ділянками в м. Білгород-Дністровський до укладення договорів оренди", було укладено три договори про відшкодування коштів за фактичне використання земель у місті Білгород-Дністровському, за умовами яких сторони домовилися про відшкодування користувачем коштів за фактичне використання земельної ділянки площею 0,9470 га, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 1, під розміщення цеху по переробці риби; земельної ділянки площею 0,6070 га, розташованої на території м. Білгород-Дністровського, по вул. Ізмаїльська, 106, під розміщення рибоконсервного цеху; земельної ділянки площею 0,1850 га, розташованої на території м. Білгород-Дністровського, по вул. Ізмаїльська, 112, під розміщення цеху металовиробів.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок", зокрема, посилалося на те, що зазначені Договори про відшкодування коштів за фактичне використання земель у місті Білгород-Дністровському мають бути визнані судом недійсними, оскільки відповідно до трьох нотаріально посвідчених Договорів оренди земельної ділянки від 18.09.2002 р. та від 17.09.2002 р., що були укладені між Білгород-Дністровською міською радою Одеської області (Орендодавець) та позивачем (Орендар), останній є орендарем земельних ділянок: площею 0,607га за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 106 (під розміщення рибоконсервного цеху); площею 0,185 га за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 112 ( під розміщення цеху металовиробів); площею 0,947 га за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 1 (під розміщення цеху по переробці риби). Строк дії зазначених Договорів оренди - 25 років. Договори на даний час не розірвано, не визнано недійсними.

Господарські суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку доводам позивача, вказавши на те, що оскільки право власності на розміщені на вищезазначених земельних ділянках об'єкти нерухомості перейшло до іншої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверман Україна", то договори оренди, на які послався позивач, є припиненими в силу ч. 3 ст. 7 та ч.1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі". Тому вказані договори не порушують права та законні інтереси позивача. Право користування вказаними земельними ділянками перейшло до названої особи. А відтак, з огляду на положення ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, про відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними (ч. 1 ст. 215 , частини 1-3, 5, 6 ст. 203, ст.204 Цивільного кодексу України).

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. у справі №916/209/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.