Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 34/5005/4642/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк"на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 рокута постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 рокуу справі№ 34/5005/4642/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"до Іноземного товариства "Технопарк"провизнання банкрутомза участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 року у справі № 34/5005/4642/2012 (далі - ОСОБА_8) припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Іноземного підприємства "Технопарк" (далі - ІП "Технопарк"), визнано ІП "Технопарк" банкрутом. Відкрито відносно ІП "Технопарк" ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича. Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року у справі № 34/5005/4642/2012 (головуючий суддя - Білецька Л.М., суддя - Вечірко І.О., суддя - Парусніков Ю.Б.) апеляційну скаргу ІП "Технопарк" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 року у справі №34/5005/4642/2012 - залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 року у справі № 34/5005/4642/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року у справі № 34/5005/4642/2012, ІП "Технопарк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року у справі № 34/5005/4642/2012 скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 13, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 34/5005/4642/2012 про банкрутство ІП "Технопарк" порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 28.05.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль").

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012 року у справі № 34/5005/4642/2012 визнано розмір вимог ініціюючого кредитора в сумі 1 472 075,87 грн. Введено процедуру розпорядження майном строком на 6 місяців до 05.01.2013 року призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Чеснову Наталію Володимирівну.

Ухвалою господарського Дніпропетровської області від 12.12.2013 року у справі № 34/5005/4642/2012 затверджено реєстр вимог кредиторів ІП "Технопарк".

23.12.2013 року на зборах кредиторів обрано комітет кредиторів боржника ІП "Технопарк" в кількості двох осіб: ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль".

Ухвалою господарського Дніпропетровської області від 18.11.2014 року у справі № 34/5005/4642/2012 припинено повноваження арбітражного керуючого Чеснової Н.В. як розпорядника майна ІП "Технопарк". Призначено розпорядником майна ІП "Технопарк" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича. Зобов'язано розпорядника майна Вербицького О.В. до 01.12.2014 року надати до суду рішення комітету кредиторів з пропозиціями щодо подальшої процедури відносно боржника, а саме (продовження процедури ліквідації, санація, мирова угода).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2014 року до господарського суду Дніпропетровської області від розпорядника майна Вербицького О.В. надійшло клопотання, в якому він просив:

- визнати банкрутом ІП "Технопарк" та відкрити ліквідаційну процедуру у справі № 34/5005/4642/2012;

- призначити ліквідатором ІП "Технопарк" арбітражного керуючого Вербицького О.В. (свідоцтво № 692 від 18.04.2013 року).

Розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про його задоволення, та необхідність визнання боржника ІП "Технопарк" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 34/5005/4642/2012, призначення ліквідатором ІП "Технопарк" арбітражного керуючого Вербицького О.В.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що провадження у справі про банкрутство ІП "Технопарк", порушено до набуття чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, то правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Відповідно до ст. 4 Закону про банкрутство до боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника, мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Згідно з ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на засіданні комітету кредиторів, яке відбулося 28.11.2014 року, зобов'язано розпорядника майна ІП "Технопарк" арбітражного керуючого Вербицького О.В. звернутися з клопотанням до суду про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Вербицького О.В.

Судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, взято до уваги рішення засідання комітету кредиторів про необхідність визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та враховано, що фінансовий стан підприємства за час, що пройшов з моменту порушення провадження у справі і введення мораторію, не поліпшується. Судами попередніх інстанцій встановлено факт наявності боргу перед кредиторами, відсутність ресурсів для здійснення розрахунку з кредиторами, відсутність пропозицій щодо санації боржника, неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, доводи скаржника про те, що розпорядником майна не було проаналізовано діяльність боржника спростовуються наданим аналізом фінансово-господарської діяльності ІП "Технопарк".

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, незгода з діяльністю арбітражного керуючого як розпорядника майна є підставою для оскарження його дій або вимоги його усунення, а не скасування оскаржуваної постанови.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вимог ст. 22 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Такими випадками є, зокрема: закінчення процедури розпорядження майном за відсутності клопотання комітету кредиторів про відкриття процедури санації або пропозиції про укладення мирової угоди; подання клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство), тощо.

Згідно з абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи № 34/5005/4642/2012 доводять неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредиторами у встановлений Законом строк, а також те, що інших доказів щодо можливості відновлення платоспроможності боржника не інакше як через застосування процедури ліквідації боржника не надано, а поданий суду протокол зборів кредиторів ІП "Технопарк" від 28.11.2014 року відповідає приписам ст. 16 Закону про банкрутство, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про необхідність визнання ІП "Технопарк" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Доводи касаційної скарги вказаного висновку судів попередніх інстанцій не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року у справі № 34/5005/4642/2012 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді:Жукова Л.В. Панова І.Ю.