Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 915/1538/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарматоп"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року

у справі № 915/1538/14

господарського суду Миколаївської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарматоп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"

про стягнення 140 060,15 грн.

за участю представників

позивача Гордієнко І.С.

відповідача не з'явився

третьої особи не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМАТОП" 140 060,15грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1062 від 29 квітня 2013 року.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" ґрунтуються на підставі договору відступлення права вимоги №70549-20/14-7 від 05 червня 2014 року, відповідно до якого первісний кредитор ПП "Альба Україна" відступив, а Новий кредитор ПАТ "Банк "Київська Русь" набув право вимоги за зобов'язанням ТОВ "Фарматоп" у сумі 677293,59 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25 вересня 2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №915/1538/14.

11 листопада 2014 року до місцевого господарського суду надійшло клопотання відповідача (ТОВ „ФАРМАТОП") про зупинення провадження у справі №915/1538/14 до розгляду по суті та набрання законної сили рішенням у пов'язаній господарській справі №910/24393/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТОП" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 70549-20/14-7 від 05 червня 2014 року.

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що справи №910/24393/14 та №915/1538/14 пов'язані між собою, оскільки підставою звернення ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "Фарматоп" є вищезазначений договір відступлення права вимоги, однак відповідач вважає, що зміст цього договору суперечить чинному законодавству України, укладений з порушенням прав та законних інтересів відповідача, не спрямований на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим відповідач звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою про визнання означеного договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2014 року (суддя Фролов В.Д.) на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 915/1538/14 до набрання законної сили рішення у справі № 910/24393/14, яка розглядається господарським судом міста Києва.

Під час винесення ухвали суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів за неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФАРМАТОП" Договором купівлі-продажу №1062 від 29 квітня 2013 року щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару; натомість, предметом спору у справі № 910/24393/14 є вимога про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 70549-20/14-7 від 05 червня 2014 року відповідно до якого ПАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" відступає ПАТ "Банку "Київська Русь" право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "ФАРМАТОП" в сумі 677293 грн. 59 коп., що випливає з Договору купівлі-продажу № 1062 від 29 квітня 2013 року, укладеного між ПАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" та ТОВ "ФАРМАТОП".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку стосовно того, що вищезазначені справи є пов'язаними, оскільки рішення суду у справі № 910/24393/14 може вплинути на результат та оцінку доказів у даній справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року (судді Ярош А.І., Журавльов О.О., Лисенко В.А.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2014 року у справі №915/1538/14 скасовано, у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі відмовлено, справу № 915/1538/14 повернуто до господарського суду Миколаївської області для розгляду по суті спору.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції зазначив, що у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи, оскільки у межах цієї справи суд вправі самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, а також зазначив, що господарський суд під час вирішення спору може встановити обставини невідповідності змісту договору, пов'язаного з предметом спору, чинному законодавству та має право за власною ініціативою визнати такий договір недійсним

Не погоджуючись вищезазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарматоп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2014 року у справі №915/1538/14.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 листопада 2014 року господарським судом Миколаївської області зупинено провадження у справі № 915/1538/14 до набрання законної сили рішення у справі № 910/24393/14, яка розглядається господарським судом міста Києва.

Предметом спору даної справи є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМАТОП" 140 060,15грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №1062 від 29 квітня 2013 року, при цьому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" ґрунтуються на підставі договору відступлення права вимоги №70549-20/14-7 від 05 червня 2014 року, відповідно до якого ПАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" відступає ПАТ "Банку "Київська Русь" право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "ФАРМАТОП" в сумі 677293 грн. 59 коп.

Зі змісту ухвали господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2014 року. вбачається, що провадження у даній справі було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, оскільки дана господарська справа та справа №910/24393/14 пов'язані між собою, а розгляд даної справи неможливий до розгляду господарським судом міста Києва справи №910/24393/14 та набрання прийнятим за результатами такого розгляду рішенням суду законної сили.

Предметом позову справи №910/24393/14 господарського суду міста Києва є вимога про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 70549-20/14-7 від 05 червня 2014 року.

Під час винесення ухвали суд керувався ст. 79 ГПК України.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Відповідно до приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

- як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом;

- чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обставини, які встановлюються при розгляді справи № 910/24393/14 можуть бути встановлені і під час розгляду даної справи, оскільки відповідачем у справі №915/1538/14 наданий відзив, по суті аналогічний змісту позовної заяві у справі №910/24393/14, а тому ознака неможливості розгляду даної справи в даному випадку - відсутня.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним договору, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі суд має враховувати обставини конкретної справи.

Виходячи зі змісту вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 915/1538/14, оскільки господарський суд при вирішенні спору може встановити обставини невідповідності змісту договору, пов'язаного з предметом спору, чинному законодавству та має право за власною ініціативою визнати такий договір недійсним.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Вищого господарського суду України від 05.06.2014 року по справі № 916/58/14 та постанові від 16.10.2014 року по справі № 911/2145/14.

Разом з цим, слід зазначити, що зупинення провадження у справі позбавляє позивача можливості захистити свої порушені права у даній справі шляхом стягнення з відповідача заборгованості та є затягуванням судового процесу.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарматоп" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року зі справи № 915/1538/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков