Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 911/3423/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєва І.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2014у справі№ 911/3423/14 Господарського суду Київської областіза первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" про стягнення 203880,31 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" про стягнення 47041,74 грн.за участю представників: позивачаАбрахімова-Кобилінська Т.В., дов. від 05.01.2015відповідачаЛевчук О.В., дов. від 03.03.2015

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" 203880,31 грн., з яких: 151837,60 грн. основного боргу, 28670,25 грн. пені, 3331,98 грн. 3 % річних та 20040,48грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 26.06.2013 №130812-1.

ТОВ "Біогазенерго" заперечило проти позовних вимог, посилаючись на відсутність документів, які за умовами договору підтверджують факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на суму 10776 грн., випробування обладнання, передбаченого пунктом 5.4 додатку №1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулося до господарського суду з зустрічним позовом (з уточненням вимог до нього) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" 47041,74 грн. штрафних санкцій, посилаючись на порушення строків поставки товару за договором поставки від 26.06.2013 № 130812-1.

У відзиві на зустрічний позов ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" просив відмовити у його задоволенні, вказавши, що у зв'язку зі зміною строків кінцевої оплати та невиконання контрагентом обов'язку з кінцевої оплати товару строк поставки товару був зупинений.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2014 (суддя Саванчук С.О.) первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" 151837,60 грн. основної заборгованості, 16625,66 грн. пені, 2979,97 грн. 3% річних, 20040,48 грн. інфляційних втрат; у задоволені решти вимог первісного позову відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" пеню у розмірі 28670,26 грн.; у задоволені решти вимог зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (судді: Гончаров С.А. - головуючий, Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду за зустрічним позовом про стягнення пені у розмірі 28670,26 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не взято до уваги, що за приписами статей 530, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України скаржник за наявності прострочення по оплаті вартості товару за договором поставки, обрахував суму 28670,25 грн. пені та 3331,98 грн. 3% річних, суди безпідставно не задовольнили повністю первісні позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних. Разом з цим, скаржник вказує, що в порушення статті 530, 531, частини 4 статті 538, статті 692 Цивільного кодексу України суди дійшли необгрунтованих висновків про задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення з нього пені, оскільки у зв'язку з невиконанням обов'язку ТОВ "Біогазенерго" щодо кінцевої оплати, яка повинна була здійснена до 10.10.2013, строк поставки був зупинений до настання дати кінцевої оплати вартості товару, отже у скаржника не виник обов'язок з поставки товару до 29.08.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому відхилило її доводи як безпідставні, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 26.06.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗЕНЕРГО" укладено договір поставки № 130812-1, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені Договором строки товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах Договору (пункт 2.1. Договору поставки).

Пунктом 2.4. договору поставки встановлено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент отримання товару покупцем, що підтверджується видатково-прибутковою накладною.

Відповідно до пункту 3.8. Договору поставки, зобов'язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та його приналежностей (комплектуючих частин), підписання сторонами оформленої належним чином накладної, товарно-транспортної накладної та ін. та передачі покупцю податкової накладної та повного комплекту документів, передбачених пунктом 6.8. Договору, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства та Договору.

Згідно з пунктом 3.9. договору підтвердженням факту поставки товару за Договором є належним чином оформлений акт приймання-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Пунктом 6.6. Договору поставки, повноваження представників покупця на здійснення та оформлення здачі-прийняття товару в пункті поставки можуть підтверджуватися відповідною довіреністю, яка оформлюється на фірмовому бланку покупця.

Відповідно до пункту 6.8. Договору поставки встановлено, що одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару; один оригінальний екземпляр податкової накладної; один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію продукції; акти приймання-передачі обладнання - 2 примірники.

Згідно з пунктом 7.4. договору покупець здійснює розрахунки за Договором у відповідності до виставленого постачальником рахунку: на підставі підписаного сторонами Додатку - у разі здійснення передоплати; на підставі акту приймання-передачі товару - у разі оплати за фактично отриманий товар.

Відповідно до пункту 7.7. Договору, загальна вартість Договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії Договору.

Відповідно до пункту 10.1. Договору поставки, за порушення терміну поставки обладнання більш, ніж на 30 днів, постачальник повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого обладнання за кожен день прострочення понад тиждень, але не більше 3 % загальної вартості Договору.

Договір є чинний з дня підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року (пункт 12.1. Договору поставки).

Додатком № 1 до Договору поставки встановлено умови поставки: протягом 55 днів з моменту отримання постачальником авансового платежу, при умові повного виконання покупцем зобов'язань з кінцевої оплати (пункт 4. Додатку № 1 до Договору).

Сторонами укладено Додаткову угоду від 04.07.2013 № 1 до Договору поставки, відповідно до умов якої змінено умови оплати за Договором поставки.

Відповідно до пункту 5. Додатку № 1 до Договору поставки, в редакції Додаткової угоди № 1, встановлено наступні умови поставки: 5.1. Аванс для першої черги електростанції в розмірі 477837,60 грн., з урахуванням ПДВ, в термін до 08.07.2013; 5.2. Наступні 147000грн., з урахуванням ПДВ, в термін до 25.09.2013; 5.3. Наступні 139702,56 грн., з урахуванням ПДВ, в термін до 10.10.2013; 5.4. Остаточні 191135,04 грн., з урахуванням ПДВ, протягом 10 банківських днів після монтажу та випробування поставленого обладнання для першої черги електростанції.

На виконання умов Договору поставки, позивач за первісним позовом поставив товар на суму 955675,20 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, підписаних уповноваженими представниками обох сторін: від 26.11.2013 № НРЕ_598 на суму 944899,20 грн. та від 31.12.2013 № НРЕ_665 на суму 10776,00 грн., а відповідач за первісним позовом, згідно з довіреностями від 21.11.2013 № 56, від 31.12.2014 № 68 вказаний товар отримав, підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін.

На підтвердження поставки товару за видатковою накладною від 26.11.2013 № НРЕ_598 на суму 944899,20 грн. позивачем за первісним позовом надано товарно-транспортну накладну від 26.11.2013 №00075-В та акт приймання-передачі обладнання № 22-В/13, що підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток підприємств.

Разом з цим, позивачем за первісним позовом надано копії податкових накладних на поставку товару, як доказ відображення ним господарських операцій за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Відповідач за первісним позовом частково оплатив товар, отриманий за Договором поставки, на суму 803837,60 грн., а саме: 05.07.2013 - 477837,60 грн., 24.09.2013 - 147000 грн., 03.01.2014 - 96000 грн., 23.04.2014 - 43000грн. та 21.07.2014-40000 грн., що підтверджується довідкою від 27.08.2014 № 196/5/43-1 банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача за первісним позовом, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки.

Остаточний розрахунок, відповідно до умов Договору поставки, здійснюється після випробування та монтажу поставленого обладнання.

Монтаж та випробування обладнання, оставленого за Договором поставки здійснювалось за Договором підряду від 30.08.2013 № ВС-У-013-13, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна".

Додатковою угодою від 25.11.2013 № 1 про заміну сторони в Договорі підряду сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" передає, а відповідач за первісним позовом приймає на себе в повному обсязі всі права і обов'язки підрядника за Договором підряду.

Відповідно до пункту 1.1. Договору підряду, підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати на свій ризик, своїми та/або залученими силами роботи, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених Договором.

Найменування робіт: будівництво КРП-10 кВ серії КУ-10Ц на території теплової електростанції потужністю 18 МВт з використанням біопалива по вул. Розважівській, 192, смт Іванків Київської обл. (1-ша черга). Роботи включають в себе: монтаж та пусконалагодження комірок КУ-10Ц в кількості 8 штук (пункти 1.2., 1.3. Договору підряду).

Пунктом 8.1. Договору підряду, здача-приймання виконаних робіт проводиться сторонами з оформленням акта приймання виконаних підрядних робіт (за формою № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (за формою № КБ-3).

На підтвердження виконання робіт з монтажу та випробування обладнання, поставленого за Договором поставки, позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт (типової форми №КБ-2в): акт № 1 за грудень 2013 року на суму 975300,64 грн., акт № 2 за березень 2014 року на суму 23238,00 грн., акт № 1 за березень 2014 року на суму 44525,34грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типової форми № КВ-3) за грудень 2013 року на суму 975300,64 грн., за березень 2014 року на суму 23238,00 грн., за березень 2014 року на суму 44525,34 грн., підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін.

Оскільки ТОВ"Біогазенерго" зобов'язання за Договором поставки з оплати вартості поставленого товару виконав частково, ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у сумі 151837,04 грн. (різниці між вартістю поставленого товару та розміром часткових оплат), 28670,25 грн. пені, 3331,98 грн. 3 % річних та 20040,48 грн. інфляційних втрат.

Посилаючись на порушення строків поставки товару за договором поставки від 26.06.2013 № 3130812-1, ТОВ"Біогазенерго" звернулося до господарського суду з зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" 47041,74 грн. штрафних санкцій.

Частково задовольняючи первісний позов, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності первісних позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" 151837,60 грн. основної заборгованості, 16625,66 грн. пені, 2979,97 грн. 3% річних, 20040,48 грн. інфляційних втрат. Разом з цим, частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" пені у розмірі 28670,26 грн., судами здійснено перерахунок розміру пені, здійсненого ТОВ "Біогазенерго" відповідно до умов договору поставки.

Судова колегія зазначає що, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача за первісним позовом при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем за первісним позовом зобов'язань з поставки товару за Договором.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди дослідивши видаткові накладні та довіреності, що підтверджують передачу товару позивачем за первісним позовом та прийняття товару уповноваженою особою відповідача за первісним позовом, договір підряду, акти приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт, як доказу здійснення монтажу та випробування поставленого обладнання, банківську довідку про відсутність перерахувань у повному обсязі відповідачем за первісним позовом коштів за спірними видатковими накладними та наявність заборгованості, відсутність доказів повної оплати товару, встановили настання строку для остаточних розрахунків.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 151837,60 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем за первісним позовом не спростовано та підлягає задоволенню.

Разом з цим, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем за первісним позовом та здійснено перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень у 3% загальної вартості Договору поставки, та вірно встановлено, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені у розмірі 16625,66 грн. Разом з цим, суд здійснив перерахунок позовних вимог за первісним позовом на підставі статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3 % річних та з'ясував, що позовна вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 3331,98 грн. нарахована надмірно та підлягає частковому задоволенню у розмірі 2979,97 грн.

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору поставки та обставини справи, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суди дійшли вірного висновку, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом підлягають задоволенню в частині основного боргу в розмірі 151837,60 грн., пені у розмірі 16625,66 грн., 3% річних у розмірі 2979,97 грн. та інфляційних втрат у розмірі 20040,48 грн.

Досліджуючи зустрічні позовні вимоги з урахуванням збільшення їх розміру щодо стягнення 47041,74 штрафних санкцій, суди встановили, що Додатком № 1 до Договору поставки встановлено умови поставки: протягом 55 днів з моменту отримання постачальником авансового платежу, при умові повного виконання покупцем зобов'язань з кінцевої оплати (пункт 4. Додатку № 1 до Договору); авансовий платіж позивачем за зустрічним позовом сплачено у повному обсязі 05.07.2013, відтак, зобов'язання з поставки товару відповідачем за зустрічним позовом повинні бути виконані до 29.08.2013 включно. Однак, відповідач за зустрічним позовом здійснив поставку товару лише 26.11.2013, що підтверджується видатковою накладною від 26.11.2013 № НРЕ_598 на суму 944 899,20 грн. та актом приймання-передачі № 22-В/130, отже, не здійснив поставку товару у встановлений Договором термін, чим порушив зобов'язання щодо строку поставки товару.

Разом з цим, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що кінцева оплата вартості товару у розмірі 139702,56 грн. для будівництва першої черги електростанції на умовах пункту 5.3. Додаткової угоди № 1 до Договору повинна бути здійснена ТОВ "Біогазенерго" в термін до 10.10.2013, отже у скаржника не виникло обов'язку з поставки товару до 29.08.2013 не грунтується на матеріалах справи.

Таким, чином, встановивши, що ТОВ "Біогазенерго" у повному обсязі виконав зобов'язання з оплати авансового платежу 05.07.2013, а ТОВ"ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" зобов'язання з поставки товару у 55-денний строк порушив, суди дійшли вірного висновку про стягнення пені за порушення терміну поставки, передбаченої пунктом 10.1. Договору. Здійснивши перерахунок розміру пені, нарахованого ТОВ "Біогазенерго", суди встановили, що він не відповідає умовам Договором поставки, оскільки договором обмежено розмір пені трьома відсотками від загальної вартості Договору. Відтак, суди визначили, що на виконання умов Договору поставки, відповідачем за зустрічним позовом поставлено товар для першої черги електростанції обладнання вартістю 955 675,20 грн., а 3% від загальної вартості товару, що поставлений за Договором, складає 28 670,26 грн., отже, вимога ТОВ "Біогазенерго" про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені підлягає задоволенню частково у розмірі 28 670,26 грн.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та належно встановлених обставинах справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 911/3423/14 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач