Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 922/4221/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015у справі Господарського суду№ 922/4221/15 Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Харківгаз"простягнення 17 161 476,84 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Сидоренко А.С., дов. від 18.04.2014 № 14-100;відповідача:Юркова Т.С., дов. від 31.12.2014 № 4064

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (далі - Товариство) 17 161 476,84 грн. заборгованості, яка складається з пені у розмірі 8 014 574,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 889 884,29 грн. та 3% річних у розмірі 1 257 017,95 грн.

Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що Товариство несвоєчасно виконало грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-228-ВТВ щодо розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку із чим йому нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 (суддя Аріт К.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 (колегія суддів: Плужник О.В., Пушай В.І., Істоміна О.А.) рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 залишено без змін.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що додатковою угодою від 21.12.2014 № 10 сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-228-ВТВ, встановивши остаточною датою проведення оплати 20.01.2016, що виключає можливість стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення у розрахунках по цьому договору.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та додатковими поясненнями до неї), у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на обставини справи, порушення судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права, приписи ст. ст. 213, 525, 526, 599, 625, 631, 632, 651, 653, 654 ЦК України, ст. ст. 4, 42, 43, 47, 33, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувані судові рішення прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Компанією (продавець) та Товариством (покупець) 04.01.2013 було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-228-ВТВ за яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, виключно для виробничо- технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (далі - Договір);

- пунктом 2.1 Договору (із змінами відповідно до додаткової угоди № 3) передбачено, що продавець передає покупцю з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року газ в обсязі до 84 816,741 тис. куб. м.;

- в силу положень п. 6.1 Договору оплата за газ мала здійснюватись покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснювався до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу;

- згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безпосередньому порядку повинен оплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу;

- відповідно до п. 10.3 Договору усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.4 цього Договору;

- в подальшому, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до Договору між сторонами було укладено низку додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб Товариства та порядок проведення розрахунків, у тому числі, додаткову угоду від 21.12.2014 № 10 якою сторони змінили порядок розрахунків, виклавши п. 6.1 ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" в новій редакції, відповідно до якої "Оплата за газ здійснюється купцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в відповідному місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу;

- цією ж додатковою угодою викладено статтю 11 Договору "Строк дії Договору" у редакції, відповідно до якої Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення;

- на виконання Договору Компанія поставила, а Товариство прийняло протягом січня 2013 року - листопада 2014 року природний газ на загальну суму 305 648 729,29 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу, наявними в матеріалах справи;

- посилаючись на порушення вимог п. 6.1 Договору (у первісній редакції) в частині своєчасної оплати Товариством за поставлений природний газ, Компанія звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до частин першої та третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Надаючи правову оцінку умовам укладеного між сторонами Договору, а також змінам, які були до нього внесені додатковою угодою від 21.12.2014 № 10 щодо строків його дії та порядку розрахунку за поставлений природній газ, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли єдиного висновку про те, що сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору, встановивши остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, тобто до 20.01.2016 (з урахуванням зміни строку дії Договору).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору поставки природного газу та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами змінених додатковою угодою від 21.12.2014 № 10 до Договору порядку і строків.

Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постановах від 16.09.2014 у справі № 917/2520/14, від 30.09.2014 у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012 та від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14.

Відповідно до частини першої статті 11128 ГПК України обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, щодо застосування норми права викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Доводи касаційної скарги Компанії наведених висновків не спростовують. Не погоджуючись з такими висновками судів попередніх інстанції Компанія просить суд надати іншу правову оцінку додатковій угоді від 21.12.2014 № 10 до Договору, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди правомірно і обґрунтовано відмовили в задоволені позовних вимог Компанії.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Компанії не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 922/4221/15 Господарського суду Харківської області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський