ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 920/198/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року у справі № 920/198/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 1 968 949,10 грн., 3% річних у сумі 143 731,50 грн., та 837 628,14 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого в січні 2013 року - червні 2015 року природного газу на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року № 03/100/13-Б.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.03.2016 року (суддя Резніченко О.Ю.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року (судді: Білецька А.М., Барбашова С.В., Істоміна О.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 12.10.2016 року оголошувалася перерва до 26.10.2016 року.

У судовому засіданні 26.10.2016 року оголошувалася перерва до 09.11.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 року строк розгляду касаційної скарги було продовжено на п'ятнадцять днів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2013 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 03/100/13-Б, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В п. 3.4. договору сторони угодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу природного газу кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця.

Пунктом 4.4 визначено, що комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності споживачів покупця.

За умовами п. 6.1 договору, який сторони неодноразово змінювали, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ, здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Пунктом 2 додаткової угоди № 15 від 19.05.2015 року припинено дію договору купівлі-продажу від 04.01.2013 року № 03/100/13-Б в частині поставки газу з 01.07.2015 року, а пунктом 2 цієї додаткової угоди ст. 11 договору викладено в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору в період з січня 2013 року по червень 2015 року згідно з актами приймання-передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи, покупець продав, а покупець прийняв природний газ на загальну суму 246 632 926,32 грн., які покупець сплатив, однак за твердженням позивача, з порушенням встановлених договором строків.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати одержаного природного газу.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення 3 % річних та інфляційних сум обгрунтовано безпідставністю таких вимог, оскільки невиконання відповідачем грошового зобов'язання у строки, встановлені договором відбулось через прострочення кредитора (позивача), яким не доведено своєчасного підписання та повернення відповідачу актів приймання-передачі газу, з моментом підписання яких пов'язано здійснення остаточних розрахунків за поставлений газ згідно з умовами договору. Відсутність правових підстав для стягнення пені суди обгрунтували доведеністю відповідачем відсутності своєї вини у порушенні грошового зобов'язання.

За положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

За ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, дійшовши суперечливих висновків як про недоведеність порушення строків виконання грошового зобов'язання, так і про порушення грошового зобов'язання відповідачем за відсутності його вини, суди обох інстанцій належним чином не дослідили умов договору щодо встановлення в ньому строків виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу.

Зокрема, висновки судів про те, що прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня після повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі зроблено без врахування умов п. 6.1 договору купівлі-продажу, в якому встановлено строк остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, і такий обов'язок покупця не ставиться в залежність від дати одержання відповідного акта приймання-передачі, тобто прострочення грошового зобов'язання покупця за спірним договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта відповідного акта чи його повернення продавцем.

Окрім того, судами не враховано, що акт приймання-передачі відповідно до умов договору лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця, а обов'язок із складання акта приймання-передачі природного газу покладено саме на покупця. Зважаючи на те, що умовами договору сторонами погоджено кількість природного газу, яка передається покупцю по місяцях кварталів, визначена його вартість, то відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем, і яким чином час підписання та повернення актів позивачем впливає на момент виникнення у відповідача зобов'язання з його оплати судами не обгрунтовано.

При цьому, дійшовши висновку про те, що неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем зумовлене простроченням кредитора, суди попередніх інстанцій не врахували, що за своєю природою акти приймання-передачі є лише документальним оформленням факту здійснення приймання-передачі природного газу, і не з'ясували чи несвоєчасне підписання та повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України, та чи може таке свідчити про прострочення кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому чи їх неповернення позивачем може звільняти відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично отриманого природного газу у встановлений строк.

До того ж, суди обох інстанцій не звернули увагу на зміст долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі газу, підписаних обома сторонами без зауважень, що може свідчити про відсутність спору між сторонами щодо обсягів та строків щомісячної поставки газу за спірний період, та не навели їм оцінки і не обгрунтували яким чином наведені обставини можуть змінювати строк оплати, визначений п. 6.1 договору, і чи в такому випадку має місце прострочення кредитора.

Разом з цим, суди не навели оцінки змісту п. 7.2 договору, яким встановлено відповідальність відповідача за невиконання п. 6.1 договору, зокрема, чи передбачено його умовою можливість звільнення покупця від відповідальності у разі не надіслання продавцем підписаних актів приймання-передачі покупцю.

Отже, висновок судів обох інстанцій про відмову в позові в порушення ст. 43 ГПК України не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону, є передчасним та зроблений без дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 1117 переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року та рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2016 року скасувати, і справу № 920/198/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко