ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 908/1357/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Основаніє"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 рокуу справі№ 908/1357/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомМіського комунального підприємства "Основаніє"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Ті-Софт"простягнення 1842,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Міське комунальне підприємство "Основаніє" (надалі - МКП "Основаніє", позивач) звернулося до суду із позовом, у якому посилаючись на те, що Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача і встановлено, що за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай-Ті-Софт" (надалі - ТОВ Ай-Ті-Софт") договором від 30.04.2013 року № 1/1.1-2013 про надання послуг з комплексного адміністрування безпідставно завищено вартість послуг на загальну суму 1842,40 грн, просило стягнути на свою користь і кошти безпідставно набуті ним кошти згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 року у справі № 908/1357/16 (суддя Дроздова С.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Татенко В.М., суддів: Скакун О.А., Чернота Л.Ф.), у позові відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами ст. 1212 ЦК України, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 30.04.2013 року між сторонами укладено договір про надання послуг з комплексного адміністрування № 1/1.1-2013, на виконання якого відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 1443688,58 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання наданих послуг, належним чином засвідчені копії останніх містяться в матеріалах справи (а.с. 20-23). Позивач послуги оплатив в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням з призначення платежу - "…оплата за послуги згідно договору № 1/1.1-2013 від 30.04.2013 року…" (а. с. 15-19): від 20.06.2013 року № 3060 на суму 390348,66 грн, від 25.07.2013 року № 3822 на суму 123974,19 грн, від 26.07.2013 року № 3860 на суму 80543,00 грн,від 09.08.2013 року № 4384 на суму 147366,88 грн, від 12.08.2013 року № 4406 на суму 74414,39 грн,від 04.09.2013 року № 4900 на суму 263850,81 грн, від 12.09.2013 року № 5310 на суму 141417,77 грн, від 16.10.2013 року № 6104 на суму 147482,00 грн, від 05.12.2013 року № 6104 на суму 74290,89 грн.

Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності МКП "Основаніє" за період з 01.01.2013 року по 31.05.2015 року. За результатами перевірки складено акт від 22.09.2015 року № 06-21/9, в якому, зокрема, встановлено, що вартість послуг за договором завищена (за рахунок включення до розрахунку суми проведених взаємозаліків) на 1842,41 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підстав для повернення позивачу коштів, які були ним сплачені ТОВ "Ай-Ті-Софт", як оплата наданих послуг, згідно із ст. 1212 ЦК України, оскільки договір про надання послуг, який не визнаний судом недійсним, та підписані на його виконання акти наданих послуг є достатньою та належною правовою підставою набуття коштів відповідачем за рахунок позивача, і договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами положень ст. 1212 ЦК України суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки між сторонами виникли цивільні відносини, що регулюються договором та нормами цивільного законодавства, якими не передбачено, що замовник має право вимагати повернення коштів, сплачених на виконання чинного договором, у разі виявлення ревізією порушень бюджетного законодавства. Суди правильно зазначили, що договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи мають право на звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства. Отже, в такому випадку не сторона договору має йти з позовом про повернення коштів на свою користь відповідно до ст. 1212 ЦК України, а контролюючі органи - з позовом про стягнення у дохід держави коштів, одержаних без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції встановив, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення скарги не вбачається.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Основаніє" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року у справі № 908/1357/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.