Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Справа № 908/27/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівПолянського А.Г., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м. Бердянськ, Запорізька областьна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.05.2015 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м. Бердянськ, Запорізька областьдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт", м. Бердянськ, Запорізька областьпростягнення суми

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Надельнюк Р.О.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" (далі за текстом - ДП "Бердянський морський торговельний порт") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням збільшених позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" (далі за текстом - ТОВ "Агропромекспорт") про стягнення грошових коштів в сумі 924 776, 43 грн., з яких: 3 % річних в сумі 59 363, 46 грн., інфляційних нарахувань в сумі 504 299, 40 грн. та пені в сумі 361 113, 57 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.03.2015 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем не доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати рахунків за надані послуги.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ДП "Бердянський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.03.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ТОВ "Агропромекспорт" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Розпорядженням від 07.09.2015 року № 03-05/1352 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Полянський А.Г., Фролова Г.М.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.01.2014 року ДП "Бердянський морський торговельний порт" (далі за текстом - порт) та ТОВ "Агропромекспорт" (далі за текстом - експедитор) було укладено Договір № 22К (далі за текстом - Договір), за умовами якого експедитор доручає, а порт бере на себе обов'язки щодо організації перевалки з залізничного та автомобільного транспорту на морські судна експортних вантажів експедитора, а експедитор зобов'язується сплатити порту виконані роботи та надані послуги в ДП "Бердянський морський торговельний порт".

Сторони визначили, що цей Договір за своїм змістом є змішаним, який може містити елементи договорів підряду, послуг, транспортного експедирування, зберігання та інші, в яких до відносин сторін застосовуються відповідні положення цивільного та господарського законодавства України (п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 4.21 Договору за фактом виконаних робіт (наданих послуг) портом складається акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках і направляється експедитору разом з рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 20-ти банківських днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний примірник акта порту і провести взаєморозрахунки з портом за виставленим рахунком. При наявності у експедитора вмотивованих заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, він зобов'язаний безспірну суму сплатити протягом 20-ти банківських днів, а по спірним питанням надати порту обґрунтовані мотиви відмови у письмовому вигляді протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Пунктом 4.22 Договору встановлено, що при відсутності оплати за встановленим рахунком від експедитора в повному обсязі в термін, зазначений у п. 4.21, порт, починаючи з 21-го банківського дня, має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Оплата пені не звільняє експедитора від обов'язку сплатити остаточний рахунок в повному обсязі. Датою оплати платежів вважається дата зарахування коштів на рахунок порту.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору портом надавались визначені послуги, що підтверджується копіями підписаних представниками сторін без заперечень та скріплених їх печатками актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), складених у відповідності до п. 4.21 Договору та виставлялись відповідачу відповідні рахунки.

Відповідач, в свою чергу повністю оплатив вартість наданих позивачем послуг.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, ДП "Бердянський морський торговельний порт" вказувало, що ТОВ "Агропромекспорт" систематично допускало порушення договірних зобов'язань, яке полягає у несвоєчасній сплаті рахунків за надані послуги.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено у ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вірно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, з аналізу умов п. 4.21 Договору слідує, що обов'язок відповідача щодо здійснення оплат за договором у встановлений строк пов'язаний з одночасним отриманням відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунка до такого акту, адже у випадку надання кредитором цих документів боржнику за різною датою з боку останнього буде мати місце прострочка виконання своїх зобов'язань.

Тобто, визначені сторонами за умовами Договору для оплати 20банківських днів надані одночасно як на перевірку обсягів і вартості виконаних робіт (наданих послуг) за відповідним актом, так і на оплату виставленого відповідного рахунка.

Відтак, початок визначеного в п. 4.21 Договору строку виконання відповідачем обов'язку з підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та здійснення остаточного розрахунку пов'язується із датою отримання ним від позивача двох примірників акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку, а тому строк виконання грошового зобов'язання у вигляді 20-ти банківських днів відповідачем обчислюється з дати отримання цієї документації, а прострочення зобов'язання відповідно настає з 21-го банківського дня від вказаної дати.

Однак, судами встановлено, що в порушення умов Договору акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) надавались експедитору не одночасно з остаточним рахунком, а із значним запізненням.

При цьому, як вірно враховано судами попередніх інстанцій, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б встановити дати направлення позивачем відповідачу актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за Договором разом з рахунками, що унеможливлює з'ясування конкретної дати виникнення зазначеного грошового зобов'язання та, відповідно, настання строку його виконання і періоду його прострочення.

Надані позивачем книги обліку вихідної документації ДП "Бердянський морський торговельний порт" обгрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки в останніх відсутнє підтвердження того, що одночасно з рахунками відповідачу були направлені й акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати рахунків за надані послуги.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ДП "Бердянський морський торговельний порт", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року у справі № 908/27/15-г - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіА.Г. Полянський Г.М. Фролова