Історія справи
Постанова ВГСУ від 09.06.2016 року у справі №922/4689/15Постанова ВГСУ від 28.03.2017 року у справі №922/4689/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2016 року Справа № 922/4689/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач)суддівДобролюбової Т.В., Бакуліної С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокурора: Клюге Л.М. - прокурор відділу ГПУ, посв. №014652, відповідача, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.04.16 у справі№922/4689/15 Господарського суду Харківської області за позовомЗаступника прокурора Дзержинського району міста ХарковадоХарківської міської радитретя особаОбслуговуючий кооператив "Павлівський"провизнання незаконним та скасування рішення
Заступник прокурора Дзержинського району міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку 1 до рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" від 25.11.09 №274/09. Прокурор наголошував на тому, що спірне рішення в оскарженій частині прийнято радою з порушенням статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-комунального кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 №186. Він вказував на те, що Обслуговуючий кооператив "Павлівський" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, оскільки його засновниками виступили лише три громадянина, які не потребували поліпшення житлових умов; цей кооператив не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів Житлового кодексу УРСР і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85; він не організований при виконкомі Харківської міськради чи підприємстві. Отже, у Харківської міської ради були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення про надання кооперативу дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки під забудову.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.16 (судді: Суярко Т.Д., Жельне С.Ч., Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що оскаржуваним рішенням безоплатно у власність кооперативу спірна земельна ділянка не передавалася, а тому суд визнав необґрунтованими вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради від 25.11.09.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.16 (судді: Здоровко Л.М., Бородіна Л.І., Білоусова Я.О.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на порушення судами приписів статей 41, 116, 122, 123 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, статей 1-5 Закону України "Про землеустрій", статей 47, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що спірне рішення в оскарженій частині радою прийнято з порушенням статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-комунального кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 №186. Прокурор стверджує, що обслуговуючий кооператив було створено без дотримання вимог закону; що він не організований при виконкомі Харківської міськради чи підприємстві; що список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, хоча статут кооперативу зареєстровано у цій місцевій раді; що його засновниками виступили лише три громадянина, які не потребували поліпшення житлових умов; що цей кооператив не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів Житлового кодексу УРСР і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85. Прокурор вважає, що судами при ухваленні судових рішень не було з'ясовано правовий статус, мету та підстави створення ОК "Павлівський", порядок його організації відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.
Господарськими судами установлено, що рішенням 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" від 25.11.09 № 274/09 було надано Обслуговуючому кооперативу "Павлівський" дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоду на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів щодо земельної ділянки площею орієнтовно 1,2000 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови на вул. Софіївській, ріг вулиці Павлівської (пункт 8 додатку 1 до рішення). Цим рішенням було передбачено розробку та погодження проектів землевідведення до 25.11.10. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника прокурора Дзержинського району міста Харкова до Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" №274/09 від 25.11.09. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість позову. Проте такі висновки судів визнаються передчасними через нез'ясування усіх обставин справи, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Статтею 19 Конституції України унормовано, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад. За приписами статті 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Отже, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти виключно в інтересах своїх територіальних громад, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян. Як убачається з матеріалів справи (і це установили суди) оспорюваним рішенням ради було надано Обслуговуючому кооперативу "Павлівський" дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, а також згоду на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів щодо земельної ділянки, площею 1,2000 га, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови на вул. Софіївській, ріг вулиці Павлівської у м. Харкові. Статтею 41 Земельного кодексу України унормовано, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України. Закон України "Про кооперацію" містить загальні вимоги до створення та діяльності різних видів та типів кооперативів. За приписами статті 1 Закон України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Разом з тим створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів як одного з видів обслуговуючих кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання статті 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. Згідно зі статтями 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 №186, визначено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). Частиною 1 статті 134 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. За змістом пункту 3 Примірного статуту число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік. У розумінні приписів наведених норм, при прийнятті радою рішення про надання Обслуговуючому кооперативу "Павлівський" дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва і подальшої експлуатації житлової забудови має враховуватися мета створення такого кооперативу, порядок його організації відповідно до Житлового кодексу Української РСР і Примірного статуту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, ухваленою колегією суддів судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах, від 17.06.14 у справі №21-195а14. Проте, наведене залишилося поза увагою судів обох інстанцій. Разом з тим, розглядаючи спір, господарські суди не з'ясували усіх обставин справи, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, господарські суди першої і апеляційної інстанцій, при ухваленні судових рішень, не дослідили доводи прокурора про те, що ОК "Павлівський" за напрямом діяльності згідно зі статутом є житлово-будівельним кооперативом, метою його діяльності є забезпечення житлом членів кооперативу, яке здійснюється шляхом будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та будинків садибного типу; що ОК "Павлівський" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації такого кооперативу, оскільки його засновниками виступили лише три громадянина, які не перебували на обліку осіб, котрі потребують поліпшення житлових умов, та він не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів Житлового кодексу УРСР і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85; що установчі документи кооперативу не відповідають вимогам законодавства. Відтак, як вважав прокурор, за наведених обставин у Харківської міської ради були відсутні правові підстави для надання кооперативу дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки під забудову за оспорюваним рішенням. На дослідженні цих обставин прокурор наголошував упродовж розгляду усього спору. Втім, вказані доводи, як того вимагають приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами перевірені не були. В свою чергу, відповідач вказував на те, що спірне рішення від 25.11.09 є законним та прийнято радою в межах її компетенції; що цим рішенням цивільні права та інтереси територіальної громади не порушені; що на момент звернення прокурора з позовом (серпень 2015 року) строк позовної давності сплив. Проте судами не були досліджені у повному обсязі і доводи відповідача, які ним наводилися при розгляді спору. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Судові рішення у справі цим вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Харківської області, а касаційна скарга задовольняється частково.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.16 у справі №922/4689/15 і рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.16 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Головуючий суддя Т.Гоголь
Судді Т.Добролюбова
С.Бакуліна