Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 925/2161/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. (доповідач) і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Черкаси,

на рішення господарського суду Черкаської області від 26.01.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015

зі справи № 925/2161/14

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Відділення)

до Черкаської районної лікарні (далі - Лікарня), с. Мошни Черкаського району Черкаської області,

про стягнення 174 116,85 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Дмитренко В.І.,

відповідача - Іващук Л.М., Сергієнко О.П.,

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Лікарні 174 116,85 грн. шкоди на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням названого суду від 26.01.2015 (суддя Дорошенко М.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 (колегія суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, судді Федорчук Р.В., Лобань О.І.), в позові відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 9, 50, 51 Закону України від 18.04.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон № 2240), статей 22, 1166 ЦК України, пункту 1.2 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2008 за № 589/15280, розділу VI Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Статут), затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 05.06.2001 № 9, мотивовано відсутністю складу цивільного правопорушення, необхідного для задоволення даного позову.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить зазначені рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 31.03.2014 заступником начальника відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг виконавчої дирекції Відділення Кутасеєвим І.Г. у Лікарні шляхом вивчення медичної документації здійснено планову перевірку дотримання вимог нормативно-правових актів у сфері охорони здоров'я, за результатами якої встановлено, що:

· у період з 20.08.2013 по 12.02.2014 Лікарня в порушення вимог пунктів 1.2, 1.3 Положення видала 110 листків непрацездатності за відсутності ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на право провадження господарської діяльності з медичної практики;

· згідно з виданими листками непрацездатності страхувальники здійснювали виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Загальний розмір виплаченої допомоги становить 174 116,85 грн., що підтверджується довідками підприємств та реєстром виплачених сум матеріального забезпечення;

- 10.09.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією № 56 про перерахування 174 116,85 грн. - суми збитків, завданих Лікарнею Відділенню внаслідок видачі листків непрацездатності за відсутності необхідної ліцензії на право провадження господарської діяльності з медичної практики;

- 07.11.2014 Лікарня повідомила виконавчу дирекцію Відділення про те, що в період з 03.09.2013 по 01.11.2013 в.о. головного лікаря проходила курси спеціалізації з організації та управління охороною здоров'я (для керівників). Після цього Лікарня розпочала роботу щодо отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з медичної практики;

- довідка від 31.03.2014, складена за результатами перевірки, не містить відомостей щодо необґрунтованості видачі листків непрацездатності;

- позивачем не доведено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України (зокрема, в частині завдання шкоди та наявності необхідного причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданням шкоди позивачеві).

Причиною подання Відділенням касаційної скарги є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача коштів згідно з статтею 1166 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Статтею 1 Закону № 2240 встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 50 Закону № 2240 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2240 та розділу VI Статуту джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є, зокрема, страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 28 Закону № 2240 страховик має право, зокрема, здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам; страховик зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей, визначених статтями 27 і 51 цього Закону.

З огляду на викладене оплата матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, здійснена позивачем за листками непрацездатності, не може свідчити про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем як допомога, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачуються до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованими особами як страхові внески.

Таким чином, здійснення й відшкодування Відділенням соціальні виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є завданням Відділенню шкоди в розумінні статті 1166 ЦК України. Відповідну правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 06.11.2012 зі справи № 5028/18/110/2011.

Крім того, попередні судові інстанції, встановивши відсутність доказів видачі Лікарнею листків непрацездатності без настання страхових випадків, дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності в даному випадку й причинно-наслідкового зв'язку між відсутністю у Лікарні згаданої ліцензії та виплатою Відділенням страхового відшкодування застрахованим особам.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши відсутність складу цивільного правопорушення, дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для застосування статті 1166 ЦК України та обґрунтовано відмовили в даному позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують викладеного у судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Черкаської області від 26.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 зі справи № 925/2161/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій