ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 909/229/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Інтердак"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.11.2016у справі№909/229/16 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПриватного підприємства "Інтердак"доІвано-Франківської міської радипровизнання недійсним пункту 34 додатку до рішення

за участю представників сторін від:

позивача: Селянін В.О. (дов. від 30.03.2016),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Інтердак" звернулось з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним пункту 34 додатку до рішення Івано-Франківської міської ради № 559-18 від 17.01.2012 "Про продовження термінів оренди земельних ділянок". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням було безпідставно відмовлено позивачу у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки, площею 0,2960 га, розташованої по вул. Гната Хоткевича в м. Івано-Франківську для обслуговування стоянки автомобілів. При цьому позивач посилався на приписи статей 16, 264 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 95 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2016, ухваленим суддею Деделюк Б.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з обставин того, що позивач 23.05.2011 подав відповідачу заяву, як пропозицію продовжити договір, а відтак позивач мав намір скористатися переважним правом та виконав визначений законом обов'язок повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі. З огляду на що, суд дійшов висновку про безпідставність відмови позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки від 31.08.2006. При цьому суд керувався приписами статті 95 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Дубник О.П. - головуючого, Матущака О.І., Скрипчук О.С., постановою від 02.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час прийняття відповідачем спірного рішення, укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 31.08.2006 припинив свою дію 27.09.2007. З огляду на що, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 122, 124 Земельного кодексу України, статей 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Приватне підприємство "Інтердак" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції обставин прийняття Івано-Франківською міської ради у 2008 та 2009 роках рішень про продовження терміну дії укладеного договору оренди земельної ділянки від 31.08.2006, а відтак і наявності підстав для поновлення цього договору. Окрім цього, скаржник вказує на невідповідність оспорюваного пункту 34 додатку до рішення Івано-Франківської міської ради № 559-18 від 17.01.2012, самому рішенню, яке приймалось за наслідком розгляду питань про поновлення договорів оренди. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 95 Земельного кодексу України, статей 59, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 30.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного підприємства "Інтердак" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.08.2006 між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та Приватного підприємства "Інтердак" на підставі пункту 1.29. рішення Івано-Франківської міської ради від 06.07.2006 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування стоянки автомобілів, яка знаходиться на вул. Гната Хоткевича в місті Івано-Франківську, площею 0,2960 га. Пунктом 6 вказаного договору сторони передбачили, що договір укладено строком на один рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до пункту 7 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 11 809 грн. в рік на підставі розрахунку, поданого орендарем протягом місяця з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати підлягає щорічному уточненню відповідно до пункту 8 цього договору. Вказаний договір оренди землі зареєстрований 27.09.2006 у Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської філії центу ДЗК при Держкомземі України. В подальшому рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 "Про продовження термінів оренди земельних ділянок", зокрема, вирішено: продовжити відповідачу термін оренди вказаної земельної на один рік; продовжити термін дії старих (попередніх) договорів оренди до дати реєстрації нових; зобов'язати фізичних та юридичних осіб укласти з міськвиконкомом договір оренди землі. 17.07.2009 Приватне підприємство "Інтердак" зверталось до Івано-Франківської міської ради з проханням продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 10 переліку договорів оренди землі, що підлягають поновленню (продовженню) додатку 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 22.09.2009 Приватному підприємству "Інтердак" було продовжено термін дії оренди спірної земельної ділянки на 1 рік та вирішено зобов'язати фізичних та юридичних осіб укласти з міською радою договір оренди землі. Листами (претензіями) від 23.02.2010 та від 22.11.2010 Івано-Франківська міська рада неодноразово зазначала позивачу про необхідність оформлення права користування земельною ділянкою в найкоротші строки, оскільки земельна ділянка використовується останнім без правовстановлюючих документів. Також судами встановлено, що 28.11.2011 дозвільним центром Івано-Франківської міської ради зареєстровано заяву позивача про продовження терміну договору оренди земельної ділянки. За наслідком розгляду цієї заяви відповідачем було сприйняте спірне рішення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Інтердак" до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним пункту 34 додатку до рішення Івано-Франківської міської ради № 559-18 від 17.01.2012 "Про продовження термінів оренди земельних ділянок". За таким позовом до предмету доказування входить встановлення законності прийнятого Івано-Франківською міською радою пункту 34 додатку до спірного рішення. Відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Статтею 24 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Відповідно до статті вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (стаття 73 цього Закону). Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Відповідно до приписів 122 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Статтею 124 вказаного Кодексу визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що приймаючи рішення №559-18 від 17.01.2012 "Про продовження термінів оренди земельних ділянок" у частині пункту 34 додатку, Івано-Франківська міська рада діяла в межах повноважень, визначених статтями 12, 122 Земельного кодексу України. Відповідно до приписів статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно зі статтею 33 вказаного Закону (у редакції, чинній до 12.03.2011) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. Як вже зазначалось вище та установлено судами, рішеннями Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 та від 22.09.2009 позивачу продовжувався термін дії оренди спірної земельної ділянки на 1 рік. Цими ж рішеннями Івано-Франківська міська рада зобов'язувала позивача укласти з радою відповідний договір оренди землі. Між тим, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів виконання рішень відповідача від 10.07.2008 та від 22.09.2009 в частині укладення відповідних договорів. З огляду на що, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, на час прийняття Івано-Франківською міською радою оспорюваного рішення №559-18 від 17.01.2012 "Про продовження термінів оренди земельних ділянок", договір оренди земельної ділянки від 31.08.2006 припинив свою дію ще 27.09.2007. При цьому до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, виходячи з того, що до 12.03.2011 редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договору оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання буде суперечити вимогам законодавства. Таким чином місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції після 12.03.2011, оскільки строк дії договору, укладеного між сторонами у справі, закінчився 27.09.2007, а отже, спірні правовідносини між сторонами виникли до внесення змін у зазначену норму Закону. За таких установлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові визнається колегією суддів правомірним. Довід скаржника про поновлення позивачу рішенням Івано-Франківської міської ради від 22.09.2010 "Про продовження термінів оренди земельних ділянок" строку дії договору оренди спірної земельної ділянки на 1 рік, визнається неспроможним. Як установлено судом апеляційної інстанції, зі змісту цього рішення ради (у т.ч. додаток № 1) вбачається, що Приватне підприємство "Інтердак" відсутнє в переліку осіб, яким продовжено термін дії договору. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судом апеляційної інстанції та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Інтердак" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі №909/229/16 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: В. Корсак

О. Сибіга