Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 910/6591/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"на постановувід 08.12.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/6591/15-ггосподарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"провідшкодування шкоди в порядку регресу 49 490,00 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Прокопенко Л.В.) від 18.08.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Алданова С.О., Коршун Н.М.) від 08.12.2015, у справі № 910/6591/15-г в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 49 490,00 грн.

Судами встановлено таке.

05.12.2012 між позивачем (страховиком) та ОСОБА_4 (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №727/12-Т/ЗП1, за умовами якого страховиком застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля "Nissan".

Як встановлено місцевим судом та згідно довідки ДАІ, 25.12.2012 на дорозі Н-08 Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя сталася ДТП за участю застрахованого позивачем автомобіля "Nissan" під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "Chevrolet" під керуванням ОСОБА_6, в результаті якої автомобіль "Nissan" зазнав механічних пошкоджень.

Згідно страхових актів №727/12-Т/ЗП1-1 та №727/12-Т//ЗП1-1 позивачем визнано ДТП страховим випадком і на виконання умов Договору страхування платіжними дорученнями №1194 від 29.01.2013 та №5547 від 25.03.2013 виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 76 210,93 грн.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).

Аналогічні положення містять й приписи ст.27 Закону України "Про страхування", адже до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом (ч.1 ст. 1191 ЦК України).

Таким чином, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм закону, до позивача в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

На підставі ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Chevrolet" застрахована у відповідача згідно полісу АЕ №1996072, що підтверджується копією згаданого поліса з лімітом відповідальності за заподіяну майну третіх осіб шкоду в розмірі 50 000,00 грн та франшизою в сумі 1 000,00 грн.

Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду. Він бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоди, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду.

З огляду на наведене, саме винна особа (або особа, відповідальна за збиток), повинна компенсувати сплачене страхове відшкодування новому кредитору (в даному випадку позивачу).

За оцінкою судів в матеріалах справи немає доказів вини водія ОСОБА_6 у вчиненні ДТП за відсутності постанови суду про визнання її винною; в матеріалах справи наявна постанова старшого слідчого СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області про закриття кримінального провадження від 30.01.2013, мотивована відсутністю події кримінального правопорушення. Цією постановою встановлено факт події 25.12.2012 приблизно 17 год.40 хв. на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя на 416 км 540 м, коли гр-ка ОСОБА_6 керуючи автомобілем НОМЕР_1 та не вибравши безпечної швидкості руху, виїхала на зустрічну смугу й здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок цієї пригоди пасажир автомобіля "Шевроле-Авео" гр-н Італіі ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді рубленої рани потиличної частини. В ході досудового розслідування встановлена вина водія ОСОБА_6 в порушенні п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з ДТП. Оскільки у ОСОБА_8 виявлено легкі тілесні ушкодження, в діях ОСОБА_6 немає ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відтак кримінальне провадження закрито. Постанови суду про притягнення ОСОБА_6 за наслідками згаданої події до адміністративної відповідальності не прийнято й жодного судового рішення з цього приводу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості).

На підставі ст.221 КУпАП виключно судами розглядаються справи про передбачені ст.124 КУпАП адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Положеннями ст.34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За оцінкою судів довідка ДАІ, схеми ДТП, постанова слідчого МВС України не можуть вважатись належними доказами на підтвердження наявності (відсутності) вини ОСОБА_6 саме у вчиненні ДТП, а доводять лише ознаки порушення Правил дорожнього руху України.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження вини ОСОБА_6 в скоєнні ДТП, внаслідок якої пошкоджено застрахований у позивача автомобіль "Nissan", апеляційний господарський суд дійшов цілком правомірного висновку, що підстав для стягнення з ОСОБА_6 (чи відповідальної за неї особи) заподіяної шкоди й задоволення позову немає.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/6591/15-г залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк