ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Справа № 913/355/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівПоляк О.І., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуГоловного управління Державної казначейської служби України у Луганській областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.10.2016, яка винесена за результатами перегляду ухвали господарського суду Луганської області від 20.07.2016у справі№ 913/355/15 Господарського суду Луганської області за позовомІнституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук УкраїнидоДержавного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського"простягнення 125 172,71 грн.

Представники сторін та скаржника - ГУ ДКСУ у судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у справі № 913/355/15 позов Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України до Державного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" про стягнення 125 172,71 грн. задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто борг та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2503,46 грн.

На виконання вказаного рішення Господарського суду Луганської області було видано відповідний наказ від 25.08.2015.

Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України, звернувся до Господарського суду Луганської області зі скаргою № 1/20-05/531 від 16.06.2016, в якій просив: визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області та Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області здійснити примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у справі №913/355/15. Обґрунтовуючи скаргу заявник вказував на безпідставну відмову державного виконавця у відкритті виконавчого провадження та відсутність підстав для повернення органом казначейської служби виконавчого документа позивачу без виконання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.07.2016, винесеною суддею Ворожцовим А.Г., скаргу задоволено частково, визнано бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області незаконною та зобов'язано останнє здійснити примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у даній справі. В решті вимог скарги відмовлено. Вмотивовуючи ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що повертаючи листом від 02.06.2016 № 15-04/2184 виконавчий документ без виконання, органом казначейства не було наведено норм, які б дозволяли органу Державної казначейської служби України не виконувати судове рішення та повернути виконавчий документ стягувачу. Водночас відмова у вимогах скарги до виконавчої служби вмотивована судом тим, що в даному випадку Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області не є виконавцем відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. При цьому суд керувався приписами статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", пунктами 3, 6, 9, 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Агапов О.В. - головуючий, Будко Н.В., Малашкевич С.А., постановою від 13.10.2016 перевірену ухвалу місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить ухвалу та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги позивача відмовити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що боржник у справі - Державне підприємство "Дослідне господарство "Агроспілка" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" відсутнє в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Окрім цього скаржник зазначає про те, що місцезнаходження боржника віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Водночас на думку скаржника, відмова виконавчої служби прийняти до примусового виконання рішення суду є також необґрунтованою. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 3, 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", статей 2, 3 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Ухвалою від 28.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Поляк О.І., Сибіги О.М., касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2016.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду є скарга Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України на бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо невиконання рішення Господарського суду Луганської області від 13.08.2015 у даній справі. Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Звертаючись до суду зі скаргою на дії органу Казначейства, стягувач посилався, зокрема, на те, що його виконавчий документ та документи на безспірне списання коштів з рахунків боржника було повернуто незаконно, зокрема з порушенням положень названого Порядку. Пунктом 24 цього Порядку визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Відповідно до пункту 2 Порядку, боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Порядку виконання рішень орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: - не підлягає виконанню органом Казначейства; - подано особою, що не має відповідних повноважень; - пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; - видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки. Отже, наведений у підпункті 1 пункту 9 Порядку виконання рішень перелік тих чи інших обставин, що можуть бути підставою повернення виконавчого документу стягувачеві, не є вичерпним. Разом з тим, посилаючись на те, що інші підстави мають бути чітко встановлені будь-якою правовою нормою, і підстави ці підлягають лише обмеженому (вузькому), а не розширеному тлумаченню, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводами Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо відсутності боржника - Державного підприємство "Дослідне господарство "Агроспілка" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів та реєстрації боржника на території, непідконтрольній органам державної влади. Відповідно до пункту 11 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 установи, які переміщені на контрольовану територію, відкривають рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством. Між тим, під час розгляду скарги як у суді першої так і у суді апеляційної інстанції, орган Казначейства наголошував на тому, що місцезнаходження боржника віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, установа не переміщена на контрольовану територію, а рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням не відкриті, що виключає можливість виконання рішення суду. Проте, належної оцінки зазначеним доводам судами попередніх інстанцій надано не було. Окрім цього, відмовляючи у вимогах скарги стягувача до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з посиланням на те, що в даному випадку виконавча служба не є виконавцем відповідно до Порядку, суди попередніх інстанцій також не врахували особливостей виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства, визначених статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Так, за приписами частин 1, 2 статті 4 названого Закону виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. При цьому, частинами 3 - 8 визначається порядок взаємодії між виконавчою службою та органом Казначейства щодо виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства. З огляду на що, судам необхідно було надати належну оцінку доводам скарги у відповідній частині з урахуванням наведених приписів Закону. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. За таких обставин, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі №913/355/15 Господарського суду Луганської області та ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.07.2016 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: О. Поляк

О. Сибіга