Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 925/1268/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на рішеннявід 27.05.2015господарського суду Черкаської області та на постанову від 07.10.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/1268/14 господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКанівського комунального підприємства теплових мережпростягнення 6908195,00 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаГаннисик О.Ю. (дов. від 02.11.2015 № 830);ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж (надалі - відповідач) про стягнення 5291398,84 грн. боргу, 470247,69 грн. пені, 932316,61 грн. інфляційних, 214231,86 грн. 3 % річних, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 13/3181-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог за вих. № 14/2-202 від 07.10.2014).

Справа розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Черкаської області від 27.05.2015 у справі № 925/1268/14 (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (колегія суддів: Тищенко О.В. - головуючий, судді - Іоннікова К.В., Тарасенко К.В.), провадження у справі в частині вимог про стягнення 5291398,84 грн. основного боргу припинено; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 470247,69 грн. пені, 932316,61 грн. інфляційних втрат, 214231,86 грн. 3% річних відмовлено; стягнуто з ПАТ НАК "Нафтогаз України" на користь Канівського комунального підприємства теплових мереж 73080,00 грн. судових витрат.

В касаційній скарзі позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині відмови у стягненні 470247,69 грн. пені, 214231,86 грн. 3% річних, 932316,61 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги, а в іншій частині рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін. При цьому скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 42, 43, 83 ГПК України, ст. ст. 174, 193, 230, частини 6 ст. 231, ст. 233, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 610, 611, 624, 549, 536, 625 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Канівським комунальним підприємством теплових мереж (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець (позивач) зобов'язався передати у власність Покупця (відповідача) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 5901,347 тис. куб. м. на загальну суму 7726043,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 та 24.01.2014.

Станом на 10.02.2014 за відповідачем за поставлений природний газ у 2013 році рахувалась заборгованість у сумі 6026043,46 грн.

10.02.2014 ГУ Державної казначейської служби України у Черкаській області (сторона перша), Департамент фінансів Черкаської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансове управління виконавчого комітету Канівської міської ради (сторона третя), відповідач - Канівське комунальне підприємство теплових мереж (сторона четверта) та позивач - НАК "Нафтобаз України" (сторона остання) уклали Договір № 41/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30. У цьому Договорі сторони визначили Порядок проведення взаєморозрахунків, погодили перелік підприємства, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Згідно з визначеним Порядком проведення взаєморозрахунків, Казначейство перераховує кошти стороні першій, сторона перша - стороні другій, сторона друга - третій, сторона третя - четвертій, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 370964,62 грн. з ПДВ для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з Договором №13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012. При цьому в підпункті 2 пункту 10 даного Договору сторони погодили, що з метою його виконання, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору.

На виконання Договору № 41/30 від 10.02.2014 відповідачем сплачено позивачу 370964,62 грн. заборгованості за газ, спожитий у 2013 році по Договору № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012, що підтверджується платіжним дорученням №204 від 01.04.2014.

15.05.2014 ті ж сторони, що і в Договорі № 41/30 від 10.02.2014, уклали Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1114, за умовами якого, за рахунок коштів загального фонду державного бюджету відповідачу виділені кошти в сумі 363680,00 грн. для перерахування позивачу в якості оплати за природний газ, спожитий у 2013 році по Договору № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012. На виконання цього протокольного рішення (№ 1114 від 15.05.2014) відповідачем оплачено заборгованість у сумі 363680,00 грн. за природний газ, поставлений у 2013 році по Договору № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012, що підтверджується платіжним дорученням № 357 від 26.05.2014.

29.09.2014 ГУ Державної казначейської служби України у Черкаській області (сторона перша), Департамент фінансів Черкаської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансове управління виконавчого комітету Канівської міської ради (сторона третя), відповідач - Канівське комунальне підприємство теплових мереж (сторона четверта) та позивач - НАК "Нафтобаз України" (сторона остання) уклали Договір № 449/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30. У цьому Договорі сторони визначили Порядок проведення взаєморозрахунків, погодили перелік підприємства, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Згідно з визначеним Порядком проведення взаєморозрахунків, Казначейство перераховує кошти стороні першій, сторона перша - стороні другій, сторона друга - третій, сторона третя - четвертій, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 5291398,84 грн., у тому числі податок на додану вартість 881899,81 грн. для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік по Договору №13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012. Відповідно до підпункту 2 пункту 10 даного Договору, з метою його виконання, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

На виконання Договору № 449/30 від 29.09.2014 відповідачем сплачено позивачу 5291398,84 грн. залишок заборгованості за газ, спожитий у 2013 році по Договору № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012, що підтверджується платіжним дорученням № 661 від 14.10.2014.

Звертаючись з позовом до суду позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 6026043,46 грн., яка обліковувалась за відповідачем станом на 10.02.2015, пеню у розмірі 356183,31 грн. розрахованої відповідно до пункту 7.2. Договору, ст. 230 Господарського кодексу України та відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних у розмірі 130389,92 грн. та інфляційні втрати у розмірі 68695,74 грн.

Судами встановлено, що на підставі Договору № 41/30 про організацію взаєморозрахунків від 10.02.2014, Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1114 від 15.05.2014 та Договору № 449/30 про організацію взаєморозрахунків від 29.09.2014, відповідачем сплачена частина спірної заборгованості у розмірі (370964,62+363680) 734644,62 грн. до подачі позовної заяви 01.04.2014 і 26.05.2014. Інша частина заборгованосты у розмірі (6026043,46-734644,62) 5291398,84 грн. відповідачем визнана і добровільно сплачена після подачі позову (14.10.2014) до прийняття рішення у справі, що свідчить про відсутність предмету спору на час прийняття рішення у справі, а тому з урахуванняи положень пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України, місцевий господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заборгованість відповідача за Договором № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 виникла як різниця у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування, на сплату яких державою перераховуються субвенції.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік.

Згідно із ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Укладаючи договір, метою якого є реалізація природного газу для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення і гарячого водопостачання, та визначаючи свої майново-господарські зобов'язання сторони повинні були враховувати обов'язкові для сторін положення законодавства України, яке регулює галузь теплопостачання, оскільки обов'язковість застосувння цих положень випливає з їх змісту та із суті відносин між сторонами договору і не суперечить його умовам.

Крім того, у відносинах з постачання та реалізації енергоносіїв законодавчо визначений алгоритм проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах, при цьому для здійснення розрахунків необхідною умовою є наявність бюджетного фінансування, що свідчить про відсутність вини відповідача у простроченні платежів за поставлений газ, та у свою чергу спростовує наявність складу правопорушення та відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції.

При цьому апеляційний господарський суд погоджуючись з висновками місцевого суду вказав на те, що Договір № 449/30 про організацію взаєморозрахунків від 10.02.2014, укладений сторонами з урахуванням вимог Закону України "Про теплопостачання" та відповідно до Порядоку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 № 30, яким визначено механізм надання субвенцій з державного бюджету. В цьому Договорі сторони погодили, що заборгованість за поставлений природний газ у 2013 році становить 5291398,84 грн. та підлягає погашенню за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, а також погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Отже, уклавши Договір № 449/30 про організацію взаєморозрахунків від 10.02.2014 сторони по справі відповідно до вимог ст. 604 Цивільного кодексу України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору на купівлю-продаж природного газу новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 5291398,84 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині. Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету, тобто остаточний розрахунок за поставлений природний газ по Договору купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 відбувся у порядку та строки, передбачені у Договорі про організацію взаєморозрахунків № 449/30 від 29.09.2014, що свідчить про відсутність порушення умов договору щодо оплати поставленого газу, а отже відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій передбачаних договором та цивільним законодавством.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з тим, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012, а тому для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та договором купівлі-продажу природного газу необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Разом з тим, безпідставними є посилання суду апеляційної інстанції на те, що договір про організацію взаєморозрахунків є новацією, оскільки відповідно до частини 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. З огляду на те, що договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить, тому не є новацією.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.2014 у справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14.

Разом з тим, посилання суду апеляційної інстанції на положення ст. 604 Цивільного кодексу України не призвело до не вірного вирішення спору по суті, тому не є підставою для скасування законних та обгрунтованих судових актів.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 27.05.2015 у справі №925/1268/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук