ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 908/917/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І.за участю представників:позивачаРоманов Р.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури УкраїнивідповідачівПрохоров Р.С. - довіреність від 16.06.2014 рокутреті особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської області на постановувід 29.05.2015 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 908/917/14 господарського суду Запорізької областіза позовомПрокурора Ленінського району м. Запоріжжядо - Запорізької міської ради; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Вілс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруДержавна інспекція сільського господарства в Запорізькій областіпровизнання недійсним рішення Запорізької міської ради №61/145 від 31.01.2007 року; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.07.2007 року; зобов'язання повернути земельну ділянку, розташовану в м. Запоріжжі по вул. Штурмова, шляхом підписання акта приймання - передачі

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 р. Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради та ТОВ "Медична клініка "Вілс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області (з урахуванням заяви про уточнення редакції позовних вимог том 1 а.с. 105-107) про:

- визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.07.2007 р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ "Медична клініка "Вілс", зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 16.08.2007 р. за № 040726100709;

- зобов'язання ТОВ "Медична клініка "Вілс" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:030:0167) площею 1,0438 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штурмова, власнику земельної ділянки - Запорізькій міській раді шляхом підписання акта прийому-передачі земельної ділянки.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 20, 21, 118, 122-126 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовані тим, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р., яким ТОВ "Медична клініка "Вілс" надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу, затверджено проект землеустрою та надано товариству земельну ділянку у користування строком на 10 років, прийнято всупереч нормам законодавства, оскільки порушено процедуру відведення земельної ділянки та порядок встановлення зміни цільового призначення землі, що є підставою для визнання такого рішення недійсним, як й визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди землі та повернення земельної ділянки власнику.

ТОВ "Медична клініка "Вілс" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні в повному обсязі, посилаючись на статтю 1 Господарського процесуального кодексу України, статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статтю 152 Земельного кодексу України, наголошуючи на недоведеність прокурором порушення будь - яких прав та інтересів держави, які б зумовили звернення прокурора до суду.

Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області в поясненнях на позовну заяву підтримала позовні вимоги прокурора.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.04.2014 р. (суддя Гандюкова Л.П.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ "Медична клініка "Вілс" та зобов'язано відповідача повернути земельну ділянку шляхом підписання акта прийому-передачі земельної ділянки.

За апеляційною скаргою ТОВ "Медична клініка "Вілс" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Будко Н.В., Москальова І.В., М'ясищев А.М.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 30.04.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.06.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Не погодившись з судовими рішеннями ТОВ "Медична клініка "Вілс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 р. судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на позовну заяву, наданому до суду під час нового розгляду справи ТОВ "Медична клініка "Вілс" просила в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем безпідставно зазначено про зміну цільового призначення земельної ділянки та не надано жодного документу, який би міг стати підставою для підтвердження зміни цільового використання спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що останній на протязі семи років користується відведеною земельною ділянкою, виконуючи умови договору оренди, орендна плата сплачується у повному обсязі, заборгованості з орендної плати не має.

Запорізька міська рада та Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області в письмових поясненнях наданих до суду під час нового розгляду справи, просила позовні вимоги задовольнити, посилаючись на виявленні під час проведення перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області порушення.

За результатами нового розгляду справи господарський суду Запорізької області рішенням від 18.02.2015 р. (суддя Ярешко О.В) позов задовольнив повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу" затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, який не відповідав фактичним обставинам, а тому підлягає визнанню недійсним.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки рішення Запорізької міської ради від 31.01.2007 р. № 61/145 було прийнято з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства та визнано судом недійсним, наявні правові підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ "Медична клініка "Вілс", зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 16.08.2007 р. за № 040726100709.

За апеляційною скаргою ТОВ "Медична клініка "Вілс Харківський апеляційний господарський суд (судді: Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.02.2015 р. вказане рішення скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор не навів жодного порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, під час укладення спірного договору.

Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 року, а рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 року залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 20, 21, 118, 122-126 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Заявник касаційної скарги зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, в супереч положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й практики Європейського суду з прав людини, не забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Звернення прокурора до суду у цій справі спрямовано саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення незаконно переданої в оренду земельної ділянки рекреаційного призначення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. ТОВ "Медична клініка "Вілс" було надано згоду на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Медична клініка "Вілс" та передано товариству в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:030:0167) площею 1,0438га (землі зайняті поточним будівництвом) по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу.

19.07.2007 р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Медична клініка "Вілс" (орендарем) був укладено договір оренди землі (зареєстрований 16.08.2007 р. за № 040726100709), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (на 10 років) платне користування земельну ділянку площею 1,0438га для розташування спортивного комплексу, що знаходиться по вул. Штурмовій у м. Запоріжжя.

Згідно з пунктом 14 договору земельна ділянка передається в оренду для розташування спортивного комплексу.

Судами також встановлено, що 18.05.2013 р. працівниками Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області було проведено перевірку дотримання ТОВ "Медична клініка "Вілс" вимог земельного законодавства, за результатами якої був складено акт, в якому зафіксовано, що за результатами вивчення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству, встановлено, що вона передається в оренду за рахунок "земель іншого призначення", тобто з проекту вбачається зміна цільового використання землі на землі фізичної культури та спорту.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що земельна ділянка, була передана ТОВ "Медична клініка "Вілс" із земель рекреації. Згідно пункту 4.1.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої Наказом Держкомзему від 03.12.2004 р. № 391, зазначений проект відведення повинен був проходити обов'язкову державну землевпорядну експертизу. Враховуючи викладене, а також відсутність позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, рішення Запорізької міської ради №61/145 від 31.01.2007р., за висновком спеціаліста Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, винесено з порушенням земельного законодавства України.

Листом № 2649 від 24.05.2013 р. Прокуратура Ленінського району міста Запоріжжя була повідомлена про результати проведеної 18.05.2013 р. перевірки.

Як вбачаться з матеріалів справи,предметом спору у даній справі є вимога прокурора Ленінського району м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.07.2007 р. та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку Запорізькій міській раді шляхом підписання акта прийому-передачі земельної ділянки, посилаючись на приписи статей 20, 21, 118, 122-126 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з підстав прийняття Запорізькою міською радою оскаржуваного рішення всупереч нормам законодавства, з порушенням процедури відведення земельної ділянки та порядку встановлення та зміни цільового призначення землі.

Статтею 18 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою оскаржуваного рішення від 31.01.2007 р.) передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 вказаного Кодексу, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За приписами статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтями 38, 39 Земельного кодексу України встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

При цьому, статтями 50, 52 Земельного кодексу України передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що спірна земельна ділянка, передана відповідачу за спірним рішенням, частково знаходиться на землях, які віднесені до земель водного фонду.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частини 1, 4 статті 59 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами статей 124 та 125 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до суду прокурор Ленінського району м. Запоріжжя вказував на прийняття міською радою спірного рішення від 31.07.2007 р. всупереч вимогам статей 20, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, з порушенням процедури відведення земельної ділянки та порядку встановлення та зміни цільового призначення землі.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення від 31.01.2007 р.) передбачений порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та встановлено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно з частиною 6 статті 123 вказаного Кодексу, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Водночас, порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений статтею 124 Земельного кодексу України, якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що порядок передачі земельної ділянки у постійне користування та в оренду є відмінними та врегульованими різними нормами матеріального законодавства.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено,що зміст спірного рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу" не містить жодного посилання на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Крім того, судом було встановлено, що звертаючись з позовом до суду прокурор не надав жодної відомості з Державного агентства земельних ресурсів України, якою б підтверджувалась зміна категорії спірної земельної ділянки з земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів держави, що відповідає також положенням статей 15 та 16 Цивільного кодексу України щодо підстав судового захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права особи, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання договору недійсним.

У відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У випадку, коли судом не встановлено порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому слід зазначити, що посилаючись на порушення інтересів держави тим, що в оренду незаконно отримано ділянку рекреаційного призначення, прокурором не було наведено жодних обставин та надано доказів, що спірна земельна ділянка використовується для інших цілей та всупереч умовам укладеного договору.

Відтак, при зверненні з позовом у даній справі прокурором не доведено наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу держави у зв'язку з прийняттям радою спірного рішення та подальшого укладення на його підставі договору оренди земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні докази невиконання або неналежного виконання орендарем спірного договору щодо цільового призначення та мети. Навпаки судом апеляційної інстанції було встановлено використання орендарем спірної земельної ділянки за договором, що відповідає статті 50 Земельного кодексу України.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами під час її розгляду, в матеріалах справи наявні всі необхідні докази, висновки та погодження відповідних органів, зокрема:

- матеріали із землеустрою щодо припинення права користування земельною ділянкою ВАТ "Запоріжжяобленерго" парк "Енергетиків" на Правому березі, у яких, зокрема, наявний лист ВАТ "Запоріжжяобленерго" міському голові про припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою підприємству рішенням Запорізької міської ради № 316 від 04.04.1953 р., вказане рішення № 316 та рішення міської ради від 28.07.2006 р. № 32/66 про припинення ВАТ "Запоріжжяобленерго" права користування земельною ділянкою на Правому березі (парк "Енергетиків") (том 1 а.с. 25-32);

- договір купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва від 25.12.2002 р., укладений між ВАТ "Дніпроенерго" (правонаступником якого став ВАТ "Запоріжжяобленерго") (продавець) та ТОВ "Медична клініка "Вілс" (покупець), пунктом 1.2 якого передбачено, зокрема, здійснення відводу земельної ділянки по вул. Штурмовій, а за актом приймання - передачі від 02.01.2002 р. продавцем передано, а покупцем прийнято у власність незакінчений будівництвом спортивний корпус по вул. Штурмовій, а також правовстановлююча та проектно - сметна документація, у тому числі на земельну ділянку (а.с. 150- 153);

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Медична клініка "Вілс" по вул. Штурмова для розташування спортивного комплексу, який містить: - заяву ТОВ "Медична клініка "Вілс" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та заяву про надання дозволу на розміщення спортивного оздоровчого комплексу від 02.06.2005 р.; - завдання Запорізького міського управлення земельних ресурсів на складання проекту землеустрою від 02.02.2007 р. № 01-04/621и; - вихідну земельно - кадастрову інформацію; - пояснювальну записку інженера - землевпорядника з відповідною інформацією щодо наявних погоджень та висновків; - висновок Запорізького міського управління земельних ресурсів від 05.02.2007 р.; висновок Головного управління архітектури та містобудування від 01.02.2007 р. № 716; висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області від 14.12.2006 р.; висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 29.01.2007 р. № 02/115; висновок Запорізької обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури від 27.12.2006 р. № 2502; висновок Запорізького регіонального управління водних ресурсів (том 1 а.с. 128-143).

В той же час, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем були отримані погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідними контролюючими органами, зокрема, висновок Запорізького міського управління земельних ресурсів № 01-04/624, датований 05.02.2007 р. та висновок Головного управління архітектури та містобудування № 716, датований 01.02.2007 р. Отже, зазначений проект землеустрою, на час звернення прокурора з позовом до суду, мав усі погодження відповідних контролюючих органів.

Вказане свідчить про усунення порушень законодавства діями сторін.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір оренди землі від 19.07.2007 року, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси.

Звертаючись до суду з правовою вимогою визнання оскаржуваного рішення та договору недійсними, прокурор повинен підтвердити наявність негативних наслідків зумовлених їх прийняттям та укладенням, у вигляді або неотримання бюджетом коштів, порушення конкурентних засад передання земельної ділянки в оренду, порушення прав третіх осіб та інше.

Разом з тим, як свідчать встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, позивач не зазначив яким чином порушуються права держави наявністю оспорюваних ним рішення Запорізької міської ради №61/145 від 31.01.2007 року та договору оренди земельної ділянки від 19.07.2007 року, та не обґрунтував, у зв'язку з чим саме він звернувся з позовом у даній справі, а лише посилається на формальне порушення норм Закону.

Крім того, судом апеляційної інстанції під час з'ясування обставин щодо наявності, чи навпаки порушеного права або законного інтересу, було враховано правову позицію Запорізької міської ради, яка заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджувала про відсутність жодних негативних правових наслідків у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення, наголошуючи на належному виконанні другим відповідачем договірних приписів в частині своєчасної та повної сплати орендної оплати, а також наявне знаходження ТОВ "Медична клініка "Вілс" на зазначеній земельній ділянці, а саме недобудований спортивний комплекс, який був придбаний останнім за договором купівлі продажу від 25.12.2002 року, що і слугувало безпосередньо зверненню ТОВ "Медична клініка "Вілс" до Запорізької міської ради для належного оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою.

Так відповідач користуючись земельною ділянкою протягом тривалого часу, та сплачуючи в повному обсязі орендну плату за землю, покладаючись на законність та правомірність дій органів місцевого самоврядування, продовжував виконання будівельних робіт на об'єкті купівлі продажу для подальшого його введення в експлуатацію, для використання за призначенням.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2015 про призначення касаційної скарги до розгляду було відстрочено строк сплати судового збору до закінчення касаційного перегляду скарги у справі, у розмірі 4384,80 грн. (з урахування ухвали від 08.12.2015р. про виправлення арифметичної помилки), який підлягає стягненню на підставі Закону України "Про судовий збір".

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 р. у справі № 908/917/14 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019) 4384,80 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач