ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 910/6253/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Данилової М.В., - головуючий Данилової Т.Б., Корсака В.А., за участю представників:позивача Громніцький Ю.П. (дов. від 13.05.2014 р. №14-132)відповідачаМицько Р.М. (дов. від 01.02.2016 р. №135/16)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р.у справі№910/6253/13 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 38 598 380,76 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості в сумі 33 569 490,47 грн., інфляційних втрат в сумі 3 390 000,33 грн. та 3% річних в сумі 1 638 889,96 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. (суддя Стасюк С.В.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 33 569 490,47 грн., інфляційні нарахування в сумі 2 936 754,33 грн., 3% річних в сумі 1 638 889,96 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення зауважував на тому, що неналежне виконання відповідачем умов договору поставки природного газу призвело до порушення інтересів позивача, що є підставою для стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Власова Ю.Л., судді Хрипун О.О., Корсакова Г.В.), рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. в частині стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційних нарахувань в сумі 2 936 754, 33 грн. та 3% річних в сумі 1 638 889, 96 грн. та судового збору в сумі 8 966,39 грн. скасувати. У цій частині позовних вимог прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з нарахуванням основної заборгованості, разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вказав про те, що утримавшись від нарахування фінансових санкцій до та під час дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", позивач не вправі нараховувати ці суми після втрати чинності цим Законом, адже здійснення прав у такий спосіб всупереч вимог частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України - порушує права відповідача, позбавляє його можливості списання заявлених сум та призводить до не передбачених чинним законодавством матеріальних втрат.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. повністю, а рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. залишити без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" висловлює свою позицію щодо даного спору, та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 07.09.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець)) було укладено договір № 322-09\8 поставки природного газу для населення та релігійних організацій, за умовами якого постачальник передає покупцеві у 2010 році природний газ власного видобутку для потреб населення та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) надалі - споживачам, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору постачальник зобов'язався передати покупцеві у 2010 році природний газ в обсязі до 2012,212 млн. куб. м.

Згідно з п.3.3. договору приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюється відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2001 р. №677. Приймання - передача газу, переданого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється сторонами актом приймання - передачі газу.

Відповідно до п.4.1. договору ціна за 1000 куб.м. газу для потреб населення без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становить: газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 248,0769 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 286,5385 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 447,1154 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 505,7692 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1061,5385 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1 181,2500 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1295,1923 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1437,9808 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 252,9412 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 292,1569 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 455,8824 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 515,6863 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1082,3529 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1204,4118 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1320,5882 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1466,1765 грн., крім того ПДВ 20%.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання - передачі газу не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Судами встановлено, що на виконання умов договору, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", протягом січня 2010 року - червня 2010 року поставило, а Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийняла природний газ на загальну суму 196 918 424,16 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу за вказаний період, а саме: №01/10-НГУ-ГВВ/РО від 31.01.2010 р. на суму 300 622,77 грн.; №01/10-НГУ-ГВВ/Н від 31.01.2010 р. на суму 74 087 524,41 грн.; №02/10-НГМ-ГВВ/РО від 28.02.2010 р. на суму 253 682,62 грн.; №02/10-НГМ-ГВВ/Н від 31.01.2010 р. на суму 59 510 473,45 грн.; №03/10-НГМ-ГВВ/Н від 31.03.2010 р. на суму 49 886 233,22 грн.; №03/10-НГМ-ГВВ/РО від 31.03.2010 р. на суму 194 945,64 грн.; №04/10-НГМ-ГВВ/РО від 30.04.2010 р. на суму 20 860,82 грн.; №04/10-НГМ-ГВВ/Н від 30.04.2010 р. на суму 8 089 709,70 грн.; №05/10-НГМ-ГВВ/Н від 31.05.2010 р. на суму 2 552 285,38 грн.; №05/10-НГМ-ГВВ/РО від 31.05.2010 р. на суму 4 067,26 грн.; №06/10-НГМ-ГВВ/РО від 30.06.2010 р. на суму 1 247,37 грн.; №06/10-НГМ-ГВВ/Н від 30.06.2010 р. на суму 2 016 771,52 грн.

В свою чергу, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості природного газу не виконав, внаслідок чого і утворилась заборгованість у розмірі 33 569 490,47 грн.

У зв'язку із несплатою вищевказаної заборгованості, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 33 569 490,47 грн. основного боргу, 3 390 000,33 грн. інфляційних нарахувань та 1 638 889,96 грн. 3% річних.

Щодо стягнення з Дочірньої Компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" основного боргу у розмірі 33 569 490,47 грн. суди попередніх інстанцій вказували про наступне.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, за актами приймання-передачі природного газу Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" протягом січня 2010 року - червня 2010 року поставило, а Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийняла природний газ на загальну суму 196 918 424,16 грн.

В свою чергу, за поставлений позивачем природній газ відповідач не розрахувався.

Оскільки Дочірньою Компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не було надано доказів сплати вищевказаної заборгованості за поставлений газ (заборгованість підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим же відповідачем - ні у судах попередніх, ні у суді касаційної інстанції), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 569 490,47 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", окрім основного боргу, просило стягнути 3 390 000,33 грн. інфляційних нарахувань та 1 638 889,96 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судом цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права зазначає про наступне.

12.05.2011 р. було прийнято Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI, який діяв до 30.06.2012 р.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Розділом 2 вищевказаного Закону передбачені умови списання заборгованості.

Так, пунктом 2.1 Закону передбачено, що підлягає списанню:

- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (підпункт 2.1.1.):

- заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України" (підпункт 2.1.1);

- кошти, які надходять суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, від споживачів на погашення заборгованості за спожитий природний газ, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року, зараховуються на окремий поточний рахунок цих суб'єктів та використовуються ними виключно для виконання інвестиційних програм (підпункт 2.1.2);

- заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 % річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (пункт 2.2).

Відповідно до пункту 2.5 статті 2 зазначеного Закону списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

08.08.2011 р. на виконання пункту 2.5 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" №894.

Пунктом 3 Порядку визначено, що учасники процедури списання протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31 грудня 2011 р., в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості.

Відповідно до пункту 6 Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Згідно пункту 8 Порядку, учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Вищевказаним Порядом передбачена відповідна процедура списання заборгованості, зокрема, створення комісії з питань списання заборгованості, яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню у розрізі контрагентів; складання протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою; подання кредиторам інформації про суми списаної заборгованості, а також обов'язок щомісячно повідомляти про суму заборгованості, що підлягає списанню.

Разом з тим, при прийнятті рішення у даній справі, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції зазначене вище не врахували, а також не дослідили питання щодо дотримання обов'язкової до виконання процедури списання основної заборгованості та не з'ясували чи вчинялись сторонами хоч якісь дії, направлені на здійснення списання такої заборгованості.

Після встановлення вищевказаних обставин, суди попередніх інстанцій повинні з'ясувати питання щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів зауважує і про наступне.

Так, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій - частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. у справі № 910/6253/13 та рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних скасувати, в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак