ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 910/1574/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Демидової А.М.,

Кролевець О.А.

за участю представників:

позивача - Недотопи М.М.,

відповідача - Коновалова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016

та на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016

у справі № 910/1574/16

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 281 687,67 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (колегія суддів у складі: суддя Тарасенко К.В. - головуючий, судді Тищенко О.В., Федорчук Р.В.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що підстави для застосування заниженої відсоткової ставки внаслідок розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника та підстави для зобов'язання відповідача (вкладника) повернути грошові кошті, заявлені до стягнення, відсутні, оскільки умова про виплату банком вкладнику процентів за депозитом не у заниженому розмірі при достроковому розірванні депозитного договору з ініціативи вкладника була погоджена між банком та вкладником шляхом укладення між сторонами договору про внесення змін № 1 від 30.04.2015 до депозитного договору, за яким сторони на власний розсуд змінили умови депозитного договору та виключили з нього положення про можливість застосування заниженої відсоткової ставки. Вказаний договір про внесення змін № 1 від 30.04.2015 є чинним і судові рішення щодо недійсності даного договору відсутні.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2015, рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 33, 34, 43, 79, 82, 101 ГПК України, ст. 628 ЦК України. Так, на думку позивача, господарські суди не в повному обсязі з'ясували, що при укладанні договору про внесення змін до депозитного договору сторонами було допущено описку, у зв'язку з чим умови договору депозиту, що були викладені в третьому абзаці п. 3.7. депозитного договору не змінювались та не виключались.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, позивач зазначив, що господарські суди правильно встановили, що сторони уклавши договір про внесення змін 27.06.2014 змінили п. 3.7., яким було встановлено перерахунок процентної ставки у разі дострокового розірвання з ініціативи вкладника депозитного договору і у разі припинення дії договору застави майнових прав, вкладник має право ініціювати дострокове розірвання депозитного договору, при цьому банк не здійснює перерахунок процентної ставки і повертає вкладнику всю суму депозиту та нарахованих процентів.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 26.06.2014 ПАТ "Банк національний кредит" (далі - банк) та ТОВ "ВВМ 2014" (далі - вкладник) був укладений договір про депозитний вклад "Стандартний" № DU1244/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (далі - депозитний договір);

- відповідно до п. 2.1 депозитного договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок № 26151099509003 в ПАТ "Банк національний кредит" грошові кошти в сумі 1 600 000,00 грн. в національній валюті, на умовах цього договору;

- положеннями п. 2.2 депозитного договору сторони погодили, що депозит розміщується на строк з 26.06.2014 по 27.06.2015 включно;

- банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,00% річних (п. 2.3 депозитного договору);

- у п. 3.7 депозитного договору сторонами визначено, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26001099509001, відкритий у банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку;

- договором про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до договору про депозитний вклад сторони внесли зміни до п. 2.1. депозитного договору, яким зазначили, що майнові права на вклад є забезпеченням виконання зобов'язань юридичної особи ТОВ "Факторинг Фінанс" (позичальник) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії;

- даною угодою сторони також внесли зміни і до п. 3.7. депозитного договору виклавши його в новій редакції: "вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1285/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банку за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1285/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника № 26001099509001/980 відкритий у ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702";

- договором про внесення змін № 2 від 25.07.2014 до договору про депозитний вклад внесено зміни в частині строку розміщення депозиту, а саме: з 26.06.2014 по 31.07.2015, а також встановлено процентну ставку за користування депозитом у розмірі 23 % річних;

- 30.04.2015 сторонами було укладено договір про внесення змін до договору, яким абзац 3 п. 3.7 договору викладено в новій редакції, зокрема: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 23,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку";

- на підставі постанови правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит";

- Правлінням Національного банку України від 28.08.2015 прийнято постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит". На виконання вказаної постанови рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 159 від 28.08.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит";

- в процесі проведення перевірки договору про внесення змін від 30.04.2015 до депозитного договору позивачем дійшов висновку, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 281 687,67 грн. Вказаний розмір визначений позивачем як різниця між процентів за ставкою при поверненні вкладу в кінці строку депозиту за період з 26.06.2014 по 30.04.2015 (308 515,07 грн.) та сумою процентів за ставкою при достроковому розірванні депозитного договору (26 827,40 грн.);

- 18.11.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" було направлено на адресу відповідача повідомлення № 04-08/2097 щодо встановлення факту нікчемності договору від 30.04.3015 про внесення змін до договору, у зв'язку з чим банк просив повернути грошові кошти у розмірі 281 687,67 грн. як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

Оскільки кошти не були повернуті відповідачем на рахунок позивача, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 281 687,67 грн.

Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України дійшов наступних висновків:

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України в редакції чинній станом на дату розірвання депозитного договору, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частинами 1 та 2 ст. 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1060 ЦК України в редакції чинній станом на дату розірвання депозитного договору, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в п. 3.7. депозитного договору передбачені умови повернення депозиту та сплати відсотків у разі дострокового розірвання договору. Абзацом 3 п. 3.7. договору передбачено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Однак, 27.06.2014 між ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "ВВМ 2014" було укладено договір про внесення змін № 1 до депозитного договору, яким, зокрема, було змінено пункт 3.7. депозитного договору з викладенням вказаного пункту повністю в іншій редакції без застережень щодо залишення в силі третього абзацу цього пункту попередньої редакції.

При цьому, як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в договорі про внесення змін № 1 від 27.06.2014 не міститься застережень про залишення в силі третього абзацу пункту 3.7. депозитного договору в попередній редакції. Договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до депозитного договору є чинним, дійсність вказаного договору в судовому порядку не спростовано.

Дослідивши положення депозитного договору та договору про внесення змін № 1 і встановивши наведені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що уклавши договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до депозитного договору та виклавши пункт 3.7. депозитного договору в іншій редакції, сторони виключили з п. 3.7. положення третього абзацу, які передбачали виплату процентів по депозиту за заниженою відсотковою ставкою у разі дострокового розірвання договору.

Нормою п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виклавши пункт 3.7. у новій редакції, сторони дійшли згоди про виключення з депозитного договору умови щодо виплати відсотків за зменшеною ставкою у разі дострокового розірвання договору, і положення вказаного пункту у зміненій сторонами редакції не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки право сторін договору банківського вкладу встановлювати в договорі розмір процентів на банківський вклад, в т.ч. і більш високий розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, передбачено ч. 3 ст. 1060 ЦК України (в редакції, чинній станом на дату укладення договору № 1 від 27.06.2014 про внесення змін до депозитного договору) та ч.ч. 1, 2 ст. 1061 ЦК України.

Крім того господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що договір про внесення змін від 30.04.2015 до депозитного договору, на нікчемність якого послався позивач, фактично не змінює умов виплати відсотків за депозитом у разі дострокового розірвання депозитного договору на вимогу вкладника, оскільки на дату підписання договору про внесення змін від 30.04.2015 положення про застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін вже були виключені із умов депозитного договору на підставі договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарські суди врахували вказані вимоги закону і правомірно відхилили посилання позивача на наявність помилки в тексті договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до договору про депозитний вклад, оскільки зазначений договір було погоджено сторонами, матеріали справи не містять звернень сторін одна до одної щодо виправлень помилок в договорі від 27.06.2014 чи інших доказів, які б свідчили, що договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до договору про депозитний вклад не відповідає дійсній волі сторін. У цьому ж зв'язку господарськими судами відхилено доводи позивача стосовно дії третього абзацу п. 3.7. депозитного договору, оскільки у договорі про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до депозитного договору сторони визначили викласти п. 3.7. договору в іншій редакції, а не його частину.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що в даному випадку відсутні правові підстави для визнання договору про внесення змін від 30.04.2015 до депозитного договору нікчемним, оскільки позивачем не підтверджено обставини, з якими спеціальний Закон, зокрема ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пов'язує нікчемність правочинів неплатоспроможного банку.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/1574/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: А. Демидова О. Кролевець