ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 5017/3798/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Демидової А.М.,

Самусенко С.С.

за участю представників:

позивача - Толкачова О.І.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - Палічука С.О., Кармазіна С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016

у справі № 5017/3798/2012 господарського суду Одеської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Укрхліббуд"

про стягнення заборгованості за кредитом

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22-01/КВ-08-АПЗ від 07.07.2008 у розмірі 1 175 493,74 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 96 000 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 767 328,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 7 329,33 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 58 583,33 грн.; заборгованості за відсотками - 41 037,82 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 328 015,30 грн.; пені за несвоєчасне повернення процентів - 2 698,25 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 21567,11 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.04.2013 (колегія суддів у складі: суддя Рога Н.В. - головуючий, судді Демешин О.А., Літвінов С.В.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ПАТ "Дельта Банк" 96 000 дол. США заборгованості за кредитом, що у гривневому еквіваленті складає 767 328,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 7 329,33 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 58 583,33 грн.; заборгованості за відсотками - 41 037,82 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 328 015,30 грн.; пені за несвоєчасне повернення процентів - 2 698,25 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 21 567,11 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Філінюк І.Г. - головуючий, судді Богатир К.В., Мирошниченко М.А.) вказане рішення господарського суду від 22.04.2013 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 02.03.2016, а рішення господарського суду першої інстанції від 22.04.2013 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст.ст. 35, 36, 43, 99 101 ГПК України, ст.ст. 11, 514, 627, 629, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, скаржник зазначає про те, що матеріалами справи, зокрема первинними документами, підтверджується отримання відповідачем кредиту саме у розмірі 150 000,00 доларів США, який не був повернутий відповідачем, у зв'язку з чим відмова господарського суду апеляційної інстанції у задоволенню позову є безпідставною.

У поясненнях на касаційну скаргу ВАТ "Укрхліббуд" просить постанову апеляційного господарського суду від 02.03.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку третьої особи, господарський суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову встановив, що жодного первинного банківського документу про отримання коштів відповідачем у доларах США матеріали справи не містять.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього утворилась заборгованість, яку позивач просив господарський суд стягнути з відповідача, а також штрафні санкції.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач з посиланням на те, що йому було невідомо про зміну кредитора у зобов'язаннях до моменту відкриття провадження по справі, а також на те, що ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національний банк України не мали права підписувати договір про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010, так як Постанова Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ТОВ "Український промисловий банк" винесена 21.01.2010, стверджував,, що банк з цієї дати втратив право укладати угоди, пов'язані з відчуженням свого майна, у тому числі і здійснювати відступлення права вимоги до своїх боржників третім особам. Крім того, на думку відповідача, факт надання кредиту відповідачу та не сума заборгованості за кредитним договором є недоведеними, оскільки суду не було доказів, того що ТОВ "Український промисловий банк" виконав вимоги п. 2.3. кредитного договору та відкрив поточний рахунок. Надана позивачем копія розпорядження бухгалтерії № 497 від 07.07.2008, на думку відповідача, не може бути належним доказом факту надання кредитних коштів,в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що надання банком кредиту підтверджується первинними бухгалтерськими документами та іншими наявними матеріалами справи і не спростовано відповідачем.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив з тог, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання ФОП ОСОБА_5 кредитних коштів в іноземній валюті, зокрема оригіналу меморіального ордеру, у зв'язку з чим надані ПАТ "Дельта Банк" в якості доказів документи не підтверджують факту отримання кредитних коштів ФОП ОСОБА_5 саме у доларах США.

Однак, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на те, що вони зроблені без з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, і саме обставини й підстави виникнення/погашення, наявності/відсутності такої заборгованості, підлягають з'ясуванню при вирішенні такого спору.

Як встановлено господарськими судами, умовами укладеного сторонами кредитного договору передбачено, що для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом, банк відкриває позичкові рахунки у кожній з валют кредиту у доларах США, у гривні та Євро в Одеській філії ТОВ "Укрпромбанк". При цьому, надання кожного траншу здійснюється на підставі заяви ФОП ОСОБА_5 шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в Одеській філії ТОВ "Укрпромбанк". Строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку.

Враховуючи викладене, господарським судам попередніх інстанцій необхідно було встановити обставини щодо відкриття банком позичальнику відповідних позичкових рахунків, суму наданого кредиту (тобто перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позивальника), а також валюту кредитування, оскільки повертати банку кредитні кошти необхідно в тій валюті та розмірі в якій вони були отримані.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції зазначив про те, що додана позивачем до матеріалів справи копія меморіального ордеру, не може вважатися належним та допустимим доказом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. При цьому, оскільки відповідач та третя особа заперечують видачу кредиту у доларах США та Євро, а зазначають, що кредитні кошти отримані відповідачем виключно в гривні відповідно до чекової книжки на загальну суму 530 370,00 грн., то в даному випадку розпорядження бухгалтерії на підставі якої було видано меморіальний ордер не виконані.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 32 ГПК України відповідні дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем у справі на вимогу господарського суду апеляційної інстанції було надано матеріали кредитної справи (т. 4, т. 5) за кредитним договором відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 07.07.2008 № 22-01/КВ-08-АПЗ, укладеного банком та відповідачем.

Однак під час прийняття оскаржуваної постанови господарський суд апеляційної інстанції всупереч вимог ст. 43 ГПК України вказаним матеріалам кредитної справи, зокрема наявним в ній випискам по особовому рахунку позичальника, розпорядженням бухгалтерії щодо відкриття рахунків позичальнику, погашення кредитної заборгованості і валюту погашення, заявам самого позичальника щодо реструктуризації заборгованості, ніякої оцінки не надав та відповідно не навів мотивів відхилення вказаних доказів під час встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про відмову у позову лише з підстав відсутності оригіналу меморіального ордеру є передчасним.

В свою чергу, місцевий господарський суд у зв'язку з запереченнями відповідача щодо отримання кредиту в доларах США, а також у зв'язку з тим, що відповідач не погоджувався з сумою отриманого кредиту, задовольнив клопотання позивача та відповідача щодо витребування доказів у справі і ухвалами від 21.02.2013 та від 12.03.2013 витребував у ТОВ "Укрпромбанк" належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів, виписки по рахункам з моменту видачі кредиту до моменту передачі активів до АТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 22-01/КВ-08-АПЗ від 07.07.2008; договір про відкриття позичкового рахунку в Одеській філії ТОВ "Укрпромбанк" на ім'я ФОП ОСОБА_5; договір про відкриття поточного рахунку в ТОВ "Укрпромбанк" на ім'я ФОП ОСОБА_5; заяви ФОП ОСОБА_5 на здійснення траншу.

У цьому зв'язку ТОВ "Укрпромбанк" було надано господарському суду копію меморіального ордеру щодо видачі кредиту від 07.07.2008 та зазначено про те, що всі документи по кредитному договору передані до архівного управління Національного Банку України у зв'язку з ліквідацією ТОВ "Укрпромбанк".

Проте, інші вимоги суду, викладені у вказаних ухвалах виконані не були, витребувані судом докази не надані. Однак приймаючи рішення місцевий господарський суд не навів мотивів за яких відпала необхідність у витребуваних у сторін доказах, що також порушує приписи ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Вказані вище порушення господарського процесуального законодавства, допущені як місцевим так і апеляційним господарськими судами унеможливили встановлення фактичних обставин як щодо факту отримання кредиту ФОП ОСОБА_5 так і щодо валюти такого кредиту.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу на те, що, стягуючи з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 7 329,33 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 58 583,33 грн. та пені за несвоєчасне повернення процентів в сумі 2 698,25 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 21567,11 грн., господарським судом першої інстанції не враховано, що обчислення пені та стягнення її за судовими рішеннями здійснюється лише в національній валюті України - гривні. Відповідно, є неможливим нарахування та стягнення пені в іноземній валюті за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України, оскільки розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), а повноважень щодо встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти чинним законодавством України не передбачено.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14.

Враховуючи викладене, як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2013 у справі № 5017/3798/2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: А. Демидова С. Самусенко