ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 15/132-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.розглянувши касаційні скарги 1. державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ 2. відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат "Відрадний", м. Київ на ухвалувід 13.01.2016 господарського суду міста Києва в частині розгляду грошових вимог державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіта постановувід 14.04.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 15/132-б господарського суду міста Києва про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат "Відрадний", м. Київголова комітету кредиторівтовариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Система Комерц", м. Київкредитор Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ліквідаторТерещук О.В., м. Житомирв судовому засіданні взяли участь представники:

ВАТ "ДК"Відрадний" державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"Сірош С.В., довір., Вакулюк М.С., довір; Голобородько І.Г., довір.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 15/132-б про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат "Відрадний" (далі - ВАТ "Відрадний", боржник), порушена в порядку ст. 1, 3-14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду міста Києва від 02.02.2015, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Терещука О.В. Цього ж дня на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2016 (суддя Чеберяк П.П.), з поміж іншого, залишено без розгляду заяву Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") з грошовими вимогами до боржника на суму 93 527,54 грн.; визнано кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі, кредитор) до ВАТ "Відрадний" на суму 2 231 345,16 грн.; відмовлено у визнанні грошових вимог кредитора до ВАТ "Відрадний" на суму 513 622, 07 грн.; заяву ДПІ у Солом'янському районі в частині визнання грошових вимог до боржника на суму 1 080 246, 77 грн. залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 (судді: Сотніков С.В. - головуючий, Гарник Л.Л., Остапенко О.М.) ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2016 залишено без змін в частині залишення без розгляду заяви ДТГО "Південно-Західна залізниця" з грошовим вимогами до боржника.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з судом першої інстанції, зазначив, що заявлена заборгованість ДТГО "Південно-Західна залізниця" виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, а тому є конкурсною та в силу ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство вважається погашеною.

При цьому, вказаною постановою змінено ухвалу від 13.01.2016 в частині визнання грошових вимог ДПІ у Солом'янському районі, а саме: збільшено кредиторські вимоги ДПІ у Солом'янському районі до боржника на суму 360 507,89 грн., як податкове зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, що виникло під час проведення процедури банкрутства.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 13.01.2016 та постанову від 14.04.2016 в частині залишення без розгляду заяви останнього з грошовими вимогами (пункт 4) та прийняти нове рішення, яким заяву з грошовими вимогами задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме п. 4 ст. 23, п. 6 ч. 6 ст. 45 та п. 8 ч. 1. ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство нової редакції), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник вказує на те, що його грошові вимоги визнані судовим рішення у 2011 році, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Відрадний", а тому є поточними кредиторськими вимогами та мають бути включені до шостої черги реєстру вимог кредиторів на виконання приписів п. 9 ч. 1. ст. 38 Закону про банкрутство нової редакції.

Також не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Відрадний" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 13.01.2016 та постанову від 14.04.2016 в частині визнання кредиторських вимог ДПІ у Солом'янському районі до боржника на суму 2 591 853,05 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ДПІ у Солом'янському районі до боржника на суму 990 393,83 грн.

Касаційна скарга ВАТ "Відрадний" мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 14, 15 Закону про банкрутство, ст. 26, ч. 1 ст. 38 закону про банкрутство нової редакції, ст.ст. 33, 34 ,104 Господарського процесуального кодексу України. Боржник зазначає, що судами не надано належної оцінки доказам, які б підтвердили чи спростували наявність поточної заборгованості у боржника перед кредитором - ДПІ у Солом'янському районі. При цьому боржником також вказано, що частина заборгованості, нарахована за порушення податкового законодавства вже заявлялася кредитором у процедурі розпорядження майном ВАТ "Відрадний" та в силу ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство вважається погашеною.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V) положення цього Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд даної справи про банкрутство за новою редакцією Закону про банкрутство здійснюється згідно з постановою господарського суду міста Києва від 02.02.2015 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття вказаної постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Згідно абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство конкурсними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; до поточних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судами, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2011 порушено провадження у справі № 15/132-б про банкрутство ВАТ "Відрадний".

Постановою господарського суду міста Києва від 02.02.2015 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ВАТ "Відрадний" призначено арбітражного керуючого Терещука О.В.

У зв'язку з чим, розгляд поточних грошових вимог кредиторів до боржника здійснюється у відповідності до приписів Закону про банкрутство нової редакції, а питання щодо конкурсних грошових вимог регулюються нормами Закону про банкрутство, у редакції чинній до 19.01.2013.

Як встановлено судами, 02.04.2015 ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулося до господарського суду із заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника на загальну суму 92 309,54 грн.

Заявлені в порядку ст. 38 Закону про банкрутство нової редакції поточні грошові вимоги ДТГО "Південно-Західна залізниця" виникли на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № ПЗ/ЦЗА-095601/НЮ (26/8) від 26.03.2009 (далі - договір перевезення). При цьому, наявність заборгованості боржника перед ДТГО "Південно-Західна залізниця" за вищевказаним договором перевезення в загальній сумі 93 527,54 грн. підтверджується тільки рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2011 у справі № 8/189.

Залишаючи без розгляду вказані грошові вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що грошові вимоги ДТГО "Південно-Західна залізниця" виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а тому в силу ч. 1, 2 ст. 14 Закону про банкрутство є конкурсними та вважаються погашеними.

Проте, такі висновки судів не можна визнати законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Одночасно ст. 914 ЦКУкраїни передбачає, що сторони можуть укласти довгостроковий договір перевезення, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантаж у погодженому сторонами обсязі. У зв'язку з чим, специфіка договору перевезення полягає у довгостроковості та систематичності його виконання.

Вказане свідчити, що грошові вимоги ДТГО "Південно-Західна залізниця" у даній справі можуть бути як конкурсними (які виникли до порушення справи про банкрутство), так і поточними (які виникли після порушення справи про банкрутство) грошовими вимогами.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та достовірно підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Однак, ДТГО "Південно-Західна залізниця" у якості наявності доказів існування заявленої до боржника заборгованості послалося лише на рішення суду від 17.06.2011 у якому, зокрема зазначено, що грошові вимоги ДТГО "Південно-Західна залізниця" до боржника виникли на підставі договору перевезення від 26.03.2009. При цьому рішення місцевого господарського суду не містить жодних посилань на фактичні докази виникнення заборгованості, що б підтвердили факт невиконання умов вказаного договору та періоду їх виникнення.

Крім того, ДТГО "Південно-Західна залізниця" при поданні заяви з грошовими вимогами до боржника до господарського суду не надано жодних первинних документів (зокрема, рахунків, актів виконаних робіт (наданих послуг) тощо), що безпосередньо підтверджують виникнення грошового зобов'язання у зв'язку із фактичним здійснення господарських операцій та вказують на період їх здійснення (отримання коштів, обсяг фактично наданих боржником послуг).

Відтак, суди попередніх інстанцій не дослідивши всіх обставин, що стосуються спірної заборгованості та не витребувавши в порядку ч. 4 ст. 38 ГПК України первинну документацію, виходили виключно з факту її безспірності та на підставі цього встановили, що грошові вимоги ДТГО "Південно-Західна залізниця" до боржника є конкурсними. Проте, судове рішення саме по собі не може змінювати, припиняти чи скасовувати строки заборгованості, воно є виключно юридичним документом на підставі якого здійснюється примусове виконання зобов'язань.

Стосовно грошових вимог ДПІ у Солом'янському районі судами попередніх інстанцій встановлено, що останньою у квітні 2015 року в порядку п. 9 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство нової редакції подано заяву про визнання поточних грошових вимог до боржника у розмірі 3 825 214 грн. При цьому кредитор посилався на самостійно подані боржником декларації та розрахунки, що датуються 2010 - 2015 роками та акти податкової перевірки від 2010 - 2011 роки.

Заявлені кредитором вимоги складаються з сум нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування до органів доходів і зборів в розмірі 400 618, 26 грн., податку на додану вартість в розмірі 2 377 155, 77 грн., збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 3 327, 22 грн., комунального податку в розмірі 517, 05 грн. та земельного податку з юридичних осіб в розмірі 1 043 595,70 грн.

Відмовляючи у визнанні вимог ДПІ у Солом'янському районі в частині сум нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в повному обсязі, місцевий господарський суд, вказав, що заявлені вимоги у сумі 361 249, 26 грн., не містять доказів виникнення грошового зобов'язання та відомостей щодо періоду виникнення вказаної заборгованості. При цьому відмовляючи у решті податкового зобов'язання судом зазначено, з чим погодився суд апеляційної інстанції, що грошове зобов'язання в сумі 11 686,87 грн. було сплачене боржником, а в сумі 28 447, 57 грн. виникло після визнання боржника банкрутом.

Однак, судом апеляційної інстанції було спростовано доводи суду першої інстанції щодо заявлених вимог кредитора у сумі 361 249, 26 грн. та збільшено кредиторські вимоги останнього на суму 360 507,89 грн., як податкове зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування. Проте, мотивувальна частина рішення суду апеляційної інстанції не містить чіткого обґрунтування щодо розміру визнаного податкового зобов'язання та посилань на первинні документи, що його підтвердили як грошове зобов'язання поточного характеру.

Рішення суду мотивоване виключно тим, що вказані вимоги ДПІ у Солом'янському районі підтверджуються самостійно поданими до ДПІ у Солом'янському районі звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 2013 по 2015 роки.

Також, визнаючи обґрунтованими заявлені вимоги кредитора щодо заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 318 975, 37 грн. (80 725,19, що виникли за період з 30.09.2013 по 28.02.2015 грн. та 1 238 250, 18 грн., що виникли у липні 2011 року) суд першої інстанції, з чим погодився Київський апеляційний господарський суд, посилався на те, що податкова заборгованість боржника перед ДПІ у Солом'янському районі в розмірі 1 238 250, 18 грн. підтверджується актом податкової перевірки від 31.05.2011 № 6551/23-08/04012158, тоді як провадження у справі боржника було порушено ухвалою від 12.04.2011, а тому є поточною заборгованістю боржника.

Разом з тим суди попередніх інстанцій прийшли передчасних висновків стосовно правової природи заявлених кредитором грошових вимог в сумі 1 238 250, 18 грн., включивши їх до складу поточної заборгованості ВАТ "Відрадний", оскільки помилково ототожнили момент виникнення податкового зобов'язання з періодом проведення перевірки з питань дотримання податкового законодавства, а саме з 29.04.2011 по 24.05.2011.

Як вбачається, відповідно до акту від 31.05.2011 № 551/23-08/04012158 перевірка дотримань податкового та іншого законодавства здійснювалася за період з 01.04.2009 по 31.12.2010. Відтак, відповідні податкові зобов'язання виникли з квітня 2009 по грудень 2010 років, тобто ще до порушення провадження у справі про банкрутство, що узгоджується з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, яка чітко визначає момент виникнення зобов'язань платника податків зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство спірні вимоги є конкурсними, а тому не залежно від строку проведення щодо них податкової перевірки повинні бути заявлені у строки, встановлені ст. 14 Закону про банкрутство.

У зв'язку з чим, при встановленні правової природи грошових вимог, в першу чергу, слід виходити не з дати прийняття рішення про застосування фінансових санкцій чи акту перевірки податкового органу, а періоду виникнення зобов'язання по сплаті податку за вчинення відповідної господарської операції. Саме по собі рішення або акт перевірки тільки констатує наявність або відсутність податкового зобов'язання, але ніяким чином не змінює строк його виконання.

Це ж саме стосується і інших податкових зобов'язань ВАТ "Відрадний" до ДПІ у Солом'янському районі. Крім того, частина заявлених ДПІ у Солом'янському районі поточних грошових вимог вже пред'являлися до боржника у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, але в якості конкурсних. Про що вказано в ухвалі господарського суду міста Києва від 05.06.2013 у справі № 15/132-б. При цьому судами не надано оцінки щодо цієї частини заборгованості та не відокремлено її від загального обсягу поточних грошових вимог ДПІ у Солом'янському районі.

Вищевказане свідчить про неповноту судового дослідження та в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, у тому числі повноважень останнього в силу приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не може бути усунуто судом касаційної інстанції.

Відтак, судами попередніх інстанцій допущені порушення вимог ст. ст. 47, 43 ГПК України щодо всебічного та повного дослідження всіх обставин справи. У зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений такий, що відповідає чинним нормам матеріального права, висновок щодо прав і обов'язків сторін.

За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині розгляду грошових вимог ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ДПІ у Солом'янському районі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, в частині розгляду грошових вимог ДТГО "Південно-Західна залізниця" встановити правову природу грошових зобов'язань боржника перед ДТГО "Південно-Західна залізниця" на підставі первинної документації. А в частині розгляду грошових вимог ДПІ у Солом'янському районі суду необхідно встановити період заявленого до боржника податкового зобов'язання та розмежувати конкурсні та поточні грошові вимоги ДПІ у Солом'янському районі.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 1, 11, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону чинній до 19.01.2013), ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V) та ст. ст. 41, 43, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат "Відрадний" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2016 в частині розгляду грошових вимог державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (пункти 4 - 8 ухвали) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 15/132-б скасувати.

3. Справу № 15/132-б в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк