Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № Б8/087-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Дочірнього підприємства "АГРОСЕРВІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Патерилова В.В.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2015у справі № Б8/087-11 господарського суду Київської областіза заявоюГромадська організація інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра"доДочірнього підприємства "АГРОСЕРВІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш"пробанкрутствоза участю представників сторін: Патерилов В.В. - арбітражний керуючий, ліквідатор Дочірнього підприємства "АГРОСЕРВІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш"; Слуцька Н.С. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш".

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2011 за заявою громадської організації інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра" порушено провадження у справі № Б8/087-11 про банкрутство боржника - Дочірнього підприємства "АГРОСЕРВІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш" (далі - ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш").

Постановою господарського суду Київської області від 25.07.2011 ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено - Громадську організацію інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра".

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2012, зокрема, усунено Громадську організацію інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра" від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та припинено її повноваження, як ліквідатора банкрута у справі № Б8/087-11; ліквідатором ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" призначено арбітражного керуючого Климова О.Ю.

01.03.2013 до господарського суду від ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Климова О.Ю. надійшла заява № 282/13 від 27.02.2013 про визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу від 23.10.2006, яка мотивована тим, що договір від 30.01.2007 укладено з порушенням ст.ст. 1, 5, 17, ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 23 Закону України "Про господарські товариства", ст. 89 Господарського кодексу України, ст.ст. 98, 202, 334, 509, 626, 651, 599, 509 Цивільного кодексу України; що спірний договір укладений між заінтересованими особами, оскільки згідно статуту ДП "Агросервіс" ВАТ "Фірма "Житомирінвест" його засновником було ВАТ "Фірма "Житомирінвест"; виконання спірного договору завдавало збитків боржнику та його кредиторам.

25.03.2013 до господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута - ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" надійшла заява про забезпечення № 330/13 від 25.03.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № Б8-087/11 задоволено заяву ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" № 282/13 від 27.02.2013 про визнання договору недійсним; визнано недійсним з моменту укладення договір від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Корольова, буд. 73 -а, загальною площею 1 334,7 м.кв. від 23.10.2006, укладений між Дочірнім підприємством "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства, правонаступником якого є Дочірнє підприємство "АГРОСЕРВІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш", та Фірмою "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 430, реєстраційний номер правочину в Державному реєстрі правочинів 1660716, контрольна сума Б9Е6Г25АВ2.

Відмовлено ліквідатору ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" в задоволенні клопотання № 330/13 від 25.03.2013 про забезпечення.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Фірма "Житомирінвест" судовий збір у сумі 1 147,00 грн на користь ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Климова О.Ю.

Ухвала суду першої інстанції від 15.04.2013, в частині визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу від 23.10.2006 мотивована тим, що пунктами 9.5., 9.6. Договору купівлі-продажу від 23.10.2006 прямо визначено, що якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору; цей договір вважається розірваним з моменту письмового оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій угоді, цьому Договорі або у чинному в країні законодавстві.

Господарським судом встановлено, що на відміну від положень п. п. 9.5., 9.6. Договору купівлі-продажу, сторонами Договору купівлі-продажу було укладено не додаткову угоду до Договору купівлі - продажу, а окремий Договір про розірвання договору купівлі-продаж, тобто, на думку суду першої інстанції, фактично мало місце (дійсний намір) укладення окремого договору про відмову від повністю виконаного договору купівлі-продажу, що в свою чергу зумовило обрання форми укладення такого договору у вигляді окремого договору, а не додаткової угоди до Договору купівлі-продажу, оскільки зобов'язання за останнім було виконано в повному обсязі його сторонами. Виходячи з чого, місцевий господарський суд зробив висновок, що обов'язок покупця по оплаті Об'єкта було виконано.

Керуючись ч. 4 ст. 214 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржнику за результатом укладення Договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2006 нанесено збитків у вигляді вибуття з власності боржника майнового комплексу - Об'єкту, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, буд 73 а, загальною площею 1 334,7 м.кв. / неповернутих боржнику коштів у сумі 726 000,00 грн.

Також, господарський суд, за результатами дослідження матеріалів справи, а також статутних документів банкрута у справі, керуючись вимогами ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , дійшов висновку, що спірний договір укладений з заінтересованою особою стосовно боржника, оскільки, його укладено між Дочірнім підприємством "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ, правонаступником якого є банкрут у цій у справі (Покупець за Договором розірвання) та його засновником - фірмою "Житомирінвест" Відкрите акціонерне товариство (Продавець за Договором про розірвання), в особі керівника - Дмитрука О.В., який діяв на підставі ухвал господарського суду Житомирської області від 24.11.2006 та від 29.01.2007 у справі № 1/28 "б" та виконував обов'язки керівника фірми "Житомирінвест" ВАТ, який був засновником Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ, правонаступником якого є банкрут - ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш".

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір про розірвання укладено директором Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірма "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства ОСОБА_10 без наявності необхідного обсягу дієздатності, з перевищенням повноважень, визначених п. 3.12. статуту Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" Відкрите акціонерне товариство, оскільки, як встановлено господарським судом, відповідно до п.п. 3.12. статуту Дочірнього підприємства "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" Відкрите акціонерне товариство (в ред., державну реєстрацію якої проведено 27.02.06 р.), підприємство має право самостійно приймати будь-які рішення стосовно фінансово-господарської діяльності, крім угод на суму, яка перевищує тридцять тисяч грн., кредитних угод, угод про заставу, операцій з основними засобами, вартість яких перевищує 30 000,00 грн.

В матеріалах справи наявне розпорядження № 32/6 від 23.10.2006 керуючого санацією фірми "Житомирінвест" ВАТ Дмитрука О.В. як засновника ДП "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ на покупку майнового комплексу виробничих будівель, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 73-А, за ціною 726 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, проте жодним з учасників провадження не доведено господарському суду за допомогою належних та допустимих доказів погодження укладення спірного правочину уповноваженим статутними документами ДП "Агросервіс" фірми "Житомирінвест" ВАТ органом.

Не погодившись із висновками суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш" (далі - ТОВ "А.Б.В Маш") звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № Б8/087-11 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "А.Б.В. Маш", ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № Б8/087-11 скасовано.

Судові витрати в сумі 1 261,71 грн. покладено на Дочірнє підприємство "АГРОСЕРВІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш".

Матеріали справи повернуто до господарського суду Київської області.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звертаючись з заявою про визнання недійсним Договору про розірвання Договору купівлі-продажу в межах провадження у даній справі про банкрутство ліквідатор ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" мотивував вимоги тим, що з позиції останнього договір укладено без отримання дозволу на вчинення значних правочинів, отримання якого було передбачено статутними документами, між заінтересованими особами, в результаті виконання якого було завдано збитків боржнику та його кредиторам.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що з підстав викладених у ч. ч. 10, 11 ст. 17 Закону про банкрутство, Договір розірвання Договору купівлі продажу, як і сам Договір купівлі продажу, у межах провадження у справі про банкрутство може бути визнаний господарським судом недійсним, якщо вони укладені боржником із заінтересованими особами і в результаті якої, кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки, укладені боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника; якщо виконання договорів завдає збитків боржнику, договори є довгостроковими (понад один рік) або розрахованими на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі.

Проте, як встановлено судом другої інстанції, провадження у справі про банкрутство ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш", яке є правонаступником ДП "Агросервіс" ВАТ фірма "Житомирінвест" (покупець за Договором купівлі-продажу), порушено ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2011, тоді як Договір купівлі-продажу укладений 23.10.2006, Договір розірвання Договору купівлі продажу від 23.10.2006 - 30.01.2007, тобто на думку суду апеляційної інстанції, вказаний Договір про розірвання Договору купівлі-продажу укладений поза межами шести місяців, що передували дню винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш", у зв'язку з чим, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що і розгляд його дійсності у межах провадження у справі про банкрутство, поза межами загального позовного провадження, з усіма правами, які надані учасникам відповідного провадження, є таким, що не ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права, у тому числі ст. 17, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, на які посилався суд першої інстанції при винесенні ухвали від 15.04.2013, що є неприпустимим на думку суду другої інстанції, з огляду на обмеження можливостей реалізації прав та охоронюваних інтересів осіб, яких стосується факт укладення спірного договору.

Щодо доводів заявника - ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш", що договір укладено без отримання дозволу на вчинення значних правочинів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що як Договір купівлі-продажу, так і Договір про розірвання Договору купівлі-продажу були укладені в особі тих самих фізичних осіб (ВАТ фірма "Житомирінвест" в особі Дмитрука О.В., ДП "Агросервіс" ВАТ фірма "Житомирінвест" в особі ОСОБА_10), уповноважених на вчинення значних правочинів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів наступного несхвалення спірного правочину органами управління сторін або оскарження ними дійсності спірного договору, ліквідатором не наведено доводів на користь висновків щодо протиправності діяння з укладення спірного договору, не вказано якими неправомірними діями ДП "Агросервіс" ВАТ фірми "Житомирінвест" в особі директора, який діяв на підставі статуту і наказу ВАТ фірми "Житомирінвест", рішення зборів учасників товариства на укладення значного правочину, завдано шкоди і конкретної особи, якій її завдано, не підтверджено належними і допустимими доказами розмір такої шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між вчиненням правопорушення та заподіянням шкоди, що підлягають доведенню при розгляді питання дійсності правочину у межах провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ліквідатор ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" арбітражний керуючий Патерилов В.В. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № Б8/087-11 та прийняти нове рішення, яким ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № Б8-087/11 залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 92, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Частиною першою статті 84 ГПК України визначено, що рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: 1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення; 2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження); 3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення; 4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Згідно з ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 105 ГПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій, зокрема, має бути зазначено висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як вбачається із резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015, судом другої інстанції задоволено апеляційну скаргу ТОВ "А.Б.В Маш", скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 у справі № Б8/087-11, судові витрати в сумі 1 261,71 грн покладено на ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш", матеріали справи повернуто до господарського суду Київської області.

Проте, в порушення вимог ст.ст. 84, 103 ГПК України, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 15.04.2013, в даному випадку не здійснив апеляційний перегляд у повному обсязі, зокрема, не вирішив питання стосовно прийняття нового рішення, припинення провадження у справі або залишення заяви ліквідатора ДП "АГРОСЕРВІС" ТОВ "А.Б.В Маш" № 282/13 від 27.02.2013 про визнання недійсним договору від 30.01.2007 про розірвання договору купівлі-продажу приміщень майнового комплексу від 23.10.2006 - без розгляду повністю або частково.

Недодержання судом першої або апеляційної інстанцій норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України).

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до положень статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що загальною спрямованістю вказаного Закону є концентрація всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, не зважаючи на загальні чи спеціальні підстави заяви (позовної заяви) для визнання правочину за участю боржника недійсним, така заява (позовна заява) підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 08.12.2015 у справі № Б8/087-11 прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ліквідатора Дочірнього підприємства "АГРОСЕРВІС" товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В Маш" арбітражного керуючого Патерилова В.В. задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі №Б8/087-11 скасувати. Справу № Б8/087-11 направити на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

В.Ю. Поліщук