ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 913/725/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016у справі№ 913/725/16 Господарського суду Луганської областіза позовомЗаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській областідоПриватного підприємства "Оріго"третя особа,яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний навчальний заклад "Сєвєродонецьке вище професійне училище"провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення,

за участю представників

від прокуратури: Зарудяна Н.О. прокурор відділу ГПУ;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Смолій Д.С.;

від третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.07.2016 у справі № 913/725/16 (суддя Секірський А.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди № 100095/09 від 01.05.2000, додаткові угоди від 01.06.2000, 03.09.2001, 01.02.2003, 12.02.2003, 10.09.2003, 20.10.2003, 20.02.2004, якими внесено зміни до нього та договір № 8 від 03.07.2015, яким його викладено в новій редакції та присвоєно новий номер № 004321/09, укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області та ПП "Оріго", угоду № 1 від 30.03.2007, припинено зобов'язання за ними на майбутнє. Зобов'язано ПП "Оріго" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 199,66 м2, вартістю 382 180,00 грн, розміщені на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу № 3 за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 20 та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 913/725/16 (головуючий суддя - Попков Д.О., судді - Зубченко І.В., Радіонова О.О.), скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 11.07.2016 у справі № 913/725/16. Прийнято нове рішення у справі № 913/725/16, яким відмовлено повністю у задоволені позовних вимог заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до ПП "Оріго" про: визнання недійсними договору оренди державного майна № 100095/09 від 01.05.2000, додаткових угоди до нього від 01.06.2000, від 03.09.2001, від 01.02.2003, від 12.02.2003, від 10.09.2003, від 20.10.2003, від 20.02.2004 та договору № 8 від 03.07.2015 із припиненням зобов'язання за ними на майбутнє; зобов'язання ПП "Оріго" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 199,66 м2, вартістю 382 180,00 грн, розміщене на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу № 3 за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 20 та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 913/725/16, а рішення Господарського суду Луганської області від 11.07.2016 у цій справі - залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 5, 9 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 61, 63 Закону України "Про освіту", приписи постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" від 27.08.2010 N 796 та "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" від 20.01.1997 N 38, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

05.12.2016 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано відзив в якому ПП "Оріго" просило повністю відмовити у задоволенні касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 913/725/16 - залишити без змін.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку із запланованою відпусткою судді Ходаківської І.П. справу № 913/725/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Бакуліна С.В., Яценко О.В.

У призначене судове засідання з'явилися представники прокуратури та відповідача. Представники позивача та третьої особи своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.05.2000 Сєвєродонецьким професійно-технічним училищем № 24 (орендодавець) та ПП "Оріго" (орендар) було укладено договір оренди державного майна № 13/100095/09, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі гуртожитку № 2 інв. № 01020001 загальною площею 108 кв.м, яке знаходиться на балансі ПТУ-24 та розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Радянській, 17. Вартість приміщення станом на 01.04.2000 відповідно до експертної оцінки становить 20 578,32 грн.

Згідно з п. 2.1 договору вказане нежитлове приміщення орендодавець передає орендареві під стоматологічні послуги.

Вступ орендаря у користування майном настає водночас з підписанням сторонами цього договору і акту прийому-передачі вказаного майна (п. 2.2 договору).

Відповідно до акта приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення від 01.02.2003 на виконання вимог договору оренди від 01.05.2000 № 13/100095/09 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування нежитлове приміщення розміром 91,66 кв.м під стоматологічні послуги, яке знаходиться в приміщенні гуртожитку № 2 на першому поверсі 3-х поверхової споруди за адресою вул. Гоголя, 20. Вартість приміщення станом на 30.11.2002 відповідно до експертної оцінки становить 17 593,00 грн.

В подальшому додатковою угодою від 01.06.2000 до вищевказаного договору оренди було внесено зміни та викладено у новій редакції його наступні пункти: "5.3. Комунальні послуги та орендну плату за землю на утримання орендованого приміщення Орендар сплачує щомісячно згідно додаткової платіжної вимоги не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним; 5.5. Щомісячно, до 8 числа місяця, наступного за звітним, представляти Орендодавцю платіжні доручення про фактичну оплату 30 % орендної плати в державний бюджет України; 10.3. Орендна плата, комунальні послуги та оренда землі перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується в бюджет (Орендодавцю) та балансоутримувачу відповідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з урахуванням пені подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочки платежу (включаючи день оплати)." Крім того, додано п. 5.9.1. договору від 01.05.2000 положеннями наступного змісту: "Орендар несе відповідальність за безпечну експлуатацію встановленого в орендованому приміщенні обладнання, електрообладнання, зберігання сировини, матеріалів згідно з вимогами нормативних документів". Виключено п. 10.4 договору від 01.05.2000.

Додатковою угодою до договору від 03.09.2001 змінено розмір орендної плати за користування приміщенням та п. 10.3 договору від 01.05.2000 викладено в новій редакції, а саме: "Орендна плата, комунальні послуги та відшкодування витрат по оплаті податку на землю на утримання орендованого приміщення перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується в бюджет (орендодавцю) та балансоутримувачу відповідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з урахуванням пені подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої на кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати). У разі несвоєчасного перерахування 30 відсотків орендної плати до бюджету (п. 3.2. договору), орендар самостійно нараховує пеню і сплачує її до бюджету".

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2003 викладено у новій редакції наступні пункти договору від 01.05.2000: "п. 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення у будівлі гуртожитку № 2 на першому поверсі 3-х поверхової споруди, інв. номер 10320002, площею 199,66 м2, яке знаходиться на балансі ПТУ № 24 та розташоване за адресою: пр. Радянський, 17. Вартість приміщення відповідно з експертною оцінкою, станом на 30.11.2002 складає 38 171,32 грн; п. 3.1. Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України № 786 від 04.10.1995 з урахуванням змін до неї, затверджених Постановами Кабінету Міністрів № 699 від 19.01.2000 і складає, станом на 01.12.2002 - 416,28 грн. в місяць без врахування ПДВ; п. 3.2. Орендна плата перераховується: 50 відсотків від загальної суми місячної орендної плати (у розмірі 208,14 грн., станом на 01.12.2002) в державний бюджет України; 50 відсотків від загальної суми місячної орендної плати (у розмірі 208,14 грн., станом на 01.12.2002) балансоутримувачу ПТУ № 24 - щомісячно, не пізніше 7 числа наступного за звітним; п. 11.1. Ця угода діє з 01.02.2003 до 01.02.2015".

Додатковою угодою від 10.09.2003 у зв'язку з реорганізацією орендаря з ПТУ № 24 м. Сєвєродонецька на Сєвєродонецьке ВПУ було внесено зміни в преамбулу та текст договору від 01.05.2000.

Додатковими угодами від 12.02.2003, від 20.10.2003 та від 20.02.2004 до договору від 01.05.2000 було змінено розмір та порядок сплати орендної плати.

Згідно з наказом Регіонального відділення фонду державного майна України по Луганській області № 182 від 03.07.2015 вирішено внести зміни до договору № 100095/95 від 01.05.2000 та встановити термін його дії.

03.07.2015 відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України та на підставі заяви Орендаря - ПП "Оріго", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, ПП "Оріго" та Державний навчальний заклад "Сєвєродонецьке вище професійне училище" дійшли згоди внести зміни до договору оренди № 100095/09 від 01.05.2000, виклавши його в новій редакції, та присвоїти йому новий номер - № 004321/09.

Відповідно до нової редакції зазначеного договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області (орендодавець) передає, а ПП "Оріго" (орендар) приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 199,66 кв.м на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу № 3 (інв. № 10320002), що розміщене за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 20 та перебуває на балансі Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (Балансоутримувач). Вартість приміщення станом на 30.04.2015, згідно зі звітом про оцінку складає 382 180,00 грн.

Згідно з п. 1.2 переукладеного договору, майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і проводить господарську діяльність з медичної практики.

Строк дії договору становить 2 роки 364 дні та діє з 03.07.2015 до 01.07.2018 (п. 10.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі державного майна від 03.07.2015, складеного на підставі п. 2.2 та 7.1 договору оренди № 004321/09 від 03.07.2015, орендодавець передав, а орендар прийняв державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 199,66 кв.м на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу № 3 (інв. № 10320002), що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 20 та перебуває на балансі Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище". Вартість майна відповідно до звіту про оцінку майна складає 382 180,00 грн станом на 30.04.2015.

Під час здійснення перевірки стану додержання вимог діючого законодавства щодо надання в оренду державного та комунального майна освітніх закладів Луганської області, прокуратурою Луганської області було виявлено порушення норм законодавства під час передачі в оренду низки об'єктів нерухомості, які перебувають на балансі освітніх закладів, у тому числі і за договором оренди № 100095/95 від 01.05.2000 (№ 004321/09 від 03.07.2015).

У зв'язку з зазначеним, заступник прокурору Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до ПП "Оріго", третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний навчальний заклад "Сєвєродонецьке вище професійне училище" про визнання недійсними договору оренди державного майна № 100095/09 від 01.05.2000, додаткових угоди до нього від 01.06.2000, від 03.09.2001, від 01.02.2003, від 12.02.2003, від 10.09.2003, від 20.10.2003, від 20.02.2004 та договору № 8 від 03.07.2015, яким було викладено договір оренди державного майна № 100095/09 від 01.05.2000 в новій редакції та присвоєно новий номер - № 004321/09; припинення зобов'язання за ними на майбутнє; зобов'язання ПП "Оріго" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 199,66 кв.м, вартістю 382 180,00 грн, розміщене на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу № 3 за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 20 та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що з урахуванням приписів чинного законодавства, в тому числі Законів України "Про оренду державного і комунального майна", "Про приватизацію державного майна", "Про освіту", Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, приміщення Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище", що є об'єктом оренди за спірним договором, може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом. Однак, відповідач використовував орендоване приміщення суто в цілях своєї підприємницької діяльності, яка не пов'язана з навчально-виховним процесом та наданням освітніх послуг. При цьому, враховуючи, що зобов'язання за спірним договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, позовна вимога про припинення зобов'язання за договором № 100095/09 від 01.05.2000 на майбутнє підлягає задоволенню. З огляду на задоволення вимог щодо визнання недійсним спірного договору, позовні вимоги в частині зобов'язання ПП "Оріго" звільнити спірне нежитлове приміщення та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області також підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що визначений прокурором позивач не тільки не є стороною частини оспорюваних угод, але й за змістом своїх функцій, що визначаються як нормами діючого Закону України "Про Фонд державного майна України", так і нормами Тимчасового положення про Фонд державного майна України прийнятого 07.07.1992, жодною мірою не мав і не має відношенню для навчально-виховального процесу в навчальних закладах освіти. Належним державним органом в світлі покладених в основу позовної вимоги порушень є відповідний орган в системі органів управління освітою, яку очолюэ Міністерство освіти і науки України. При цьому місцевим судом порушено вимоги ст. 58 Конституції України, оскільки за змістом переглянутого рішення, нормативне обґрунтування висновку про незаконність оспорюваних договору оренди державного майна та додаткових угоди до нього здійснено із застосуванням положень Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності 01.01.2004, отже могли бути застосовані лише до додаткової угоди від 20.03.2004 (яка має виключно похідний характер від первісного договору та сама по собі не стосується сформульованих прокурором підстав позову) та договору № 8 від 03.07.2015. Крім того, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п. 3.19. ДСанПіН 5.5.2.008-01, оскільки вказаний нормативний акт не існував на момент укладання договору оренди державного майна № 100095/09 від 01.05.2000, і третя особа не віднесена до визначеного ДСанПіН 5.5.2.008-01 переліку навчальних закладів. З урахуванням приписів постанов КМУ № 38 від 20.01.1997 та № 796 від 27.08.2010, за відсутності будь-яких доказів факту погіршення соціально-побутових умов працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді внаслідок укладання спірного договору оренди, зокрема через неможливість подальшого використання об'єкту оренди з метою виконання обумовлених навчально-виховним процесом функцій, відсутні достатні підстави для ствердження про порушення ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту". При цьому, зважаючи на недоведеність існування потреби у використанні об'єкту оренди у навчально-виховному процесі у спосіб, несумісний із метою орендного використання за договором № 8 від 03.07.2015 на момент його укладання, відсутні підстави визнавати його недійсним. Посилаючись на спрямованість позову на забезпечення "суспільного інтересу", прокуратура, як орган державної влади, фактично намагається виправити допущену самою державою помилку (якщо припускати незаконність такої передачі в оренду) у спосіб, що полягає у позбавленні відповідача, як особи приватного права, до функцій якого не віднесено забезпечення дотримання вимог законодавства з боку держави при укладанні договорів оренди щодо державного майна, права оренди майном, яким останній користується понад 15 років поспіль. Крім того, місцевим господарським судом допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки як і відповідач, так і Державний навчальний заклад "Сєвєродонецьке вище професійне училище" є сторонами оспорюваних договору оренди та додаткових угоди до нього, що зумовлює співмірність (тотожність) процесуальних статусів вказаних осіб в межах даної справи, тобто вказаний навчальний заклад мав би бути як і орендар співвідповідачем. При цьому оскаржуване рішення прийнято за результатами розгляду справи за відсутністю доказів повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі, зокрема, є вимога прокурора про визнання недійсними договору оренди державного майна № 100095/09 від 01.05.2000, додаткових угоди до нього від 01.06.2000, від 03.09.2001, від 01.02.2003, від 12.02.2003, від 10.09.2003, від 20.10.2003, від 20.02.2004, а також договору № 8 від 03.07.2015, у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства, зокрема приписам Законів України "Про освіту" та "Про оренду державного і комунального майна".

За загальним правилом відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Тобто вирішуючи спір про визнання правочину (господарського договору) недійсними, необхідним є встановлення наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину (господарського договору) недійсними на момент його вчинення (укладення).

Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, який був чинний на момент укладення договору оренди № 100095/09 від 01.05.2000, було встановлено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" у редакції, чинній на час укладення вищевказаного договору, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, що, на думку прокурора, свідчить про можливість передачі в оренду приміщень навчальних закладів лише для здійснення діяльності, пов'язаною з освітньою роботою.

Разом з тим, приписами ч.ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" у редакції, чинній на час укладення спірного договору, зокрема, передбачено що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Таким чином, частиною 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" законодавець чітко визначив можливість передання в оренду майна навчальних закладів, зокрема приміщень, та залучення доходів від оренди в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів.

Крім того, постановою Кабінету міністрів України від 20.01.1997 N 38, прийнятою у відповідності до частини четвертої статті 61 вказаного Закону, яка була чинною на момент укладення договору № 100095/09 від 01.05.2000, було затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами.

Згідно з пп. 4 п. 9 зазначеного Переліку до платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами віднесено здавання в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Отже, за змістом вказаних положень законодавства на час виникнення спірних правовідносин не була заборонена передача в оренду частини будівлі навчального закладу, яка не використовується цим закладом у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та залучення доходів від такої оренди в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів.

Як встановлено апеляційним господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази того, що приміщення, яке орендувалося відповідачем згідно з умовами спірного договору оренди, використовувалося або використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності третьої особи, як закладу освіти, як і докази погіршення соціально-побутових умов працівників закладу освіти, студентської та учнівської молоді внаслідок укладання договору оренди державного майна № 100095/09 від 01.05.2000, зокрема, через неможливість подальшого використання об'єкту оренди з метою виконання обумовлених навчально-виховним процесом функцій.

Що стосується невідповідності договору оренди державного майна № 100095/09 від 01.05.2000 вимогам Закону України "Про оренду державного і комунального майна", то, як зазначалося вище, законність договору повинна визначатися в контексті норм, діючих на момент його укладання.

При цьому на момент укладення вказаного договору ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", на порушення якої посилався прокурор, не містила заборони надання в оренду об'єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення, зокрема об'єктів освіти, які фінансуються з державного бюджету.

З урахуванням вищевказаного, доводи апеляційного господарського суду про безпідставне застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень п. 3.19. ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 за № 63, є обгрунтованими, оскільки зазначеного нормативного акту не існувало на момент укладання договору оренди державного майна № 100095/09 від 01.05.2000 та йому не надана зворотна сила.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції про відсутність порушення приписів чинного на момент укладення договору оренди № 100095/09 від 01.05.2000 законодавства, зокрема ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", у зв'язку з укладенням вказаного договору.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору № 8 від 03.07.2015 необхідно зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачений статтею 203 цього Кодексу, відповідно до ч. 1 якої зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому пп. 2 п. 8 чинної постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" також передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в редакції, що була чинною на момент укладення договору № 8 від 03.07.2015, окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Отже, зважаючи на викладене, а також на недоведеність існування потреби у використанні об'єкту оренди у навчально-виховному процесі у спосіб, несумісний із метою орендного використання за договором № 8 від 03.07.2015 на момент його укладання, висновки господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав визнавати недійсним вказаний договір, з урахуванням пп. 2 п. 8 постанови КМУ № 796 від 27.08.2010 та ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту", в редакції, чинній на момент його укладення, також є законними.

При цьому, як обгрунтовано зазначив апеляційний господарський суд, передача спірного приміщення відповідачу в оренду, яку прокурор вважає незаконною, відбулася внаслідок дій самої держави в особі визначеного прокурором позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, який, з урахуванням приписів ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", надавав третій особі дозвіл на укладання договору оренди державного майна № 100095/09 від 01.05.2000 і в подальшому безпосередньо уклав договір № 8 від 03.07.2015.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини оцінка правомірності втручання держави в гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права мирного володіння, здійснюються, серед іншого, і в контексті принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального характеру, зокрема, якщо справа впливає на майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, і помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.01.2012).

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для визнання договору оренди № 8 від 03.07.2015 недійсним, господарський суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про звільнення і повернення орендованого майна, як наслідків недійсності правочину за змістом ст. 216 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги про безпідставне застосування апеляційним господарським судом норм постанов Кабінетом Міністрів України від 20.01.1997 N 38 та від 27.08.2010 № 796, якими передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ за певних передбачених умов у зв'язку з тим, що вказані норми повинні застосовуватися лише в контексті з вимогами ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання вимог зазначеної статті, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані постанови КМУ не протирічять нормам Закону України "Про освіту", а доповнюють їх, тобто дані законодавчі акти слід застосовувати у нормативному поєднанні. У своїй сукупності вони становлять нормативно-правову базу для реалізації питань оренди державного та комунального майна у спірному випадку.

При цьому колегія суддів зазначає, що, забороняючи "використання не за призначенням" (ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту"), законодавство не містить чіткого визначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню, а відтак мета вказаної частини ст. 63 Закону України "Про освіту" полягає у недопущенні такого використання об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкта з огляду на освітній, навчально-виховний, навчально-виробничий, науковий характер діяльності закладу освіти.

Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, яким вже була надана правова оцінка апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 913/725/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 913/725/16 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 913/725/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко